Є попит, є пропозиція. Секс за гроші існує у кожній країні, але регулюється це питання у кожній державі по-різному. Практично у всьому ЄС проституція декриміналізована. У багатьох європейських країн – легальна. У Швеції ж, наприклад, платити за секс незаконно, але кримінальну відповідальність несе не той, хто надає послуги, а клієнти, які купують їх. В Україні за зайняття проституцією передбачена адміністративна відповідальність, за сутенерство – кримінальна. І це, за словами секс-працівників і правозахисників, спричиняє низку проблем, вирішити які можна лише повною декриміналізацією цього.
«Якщо говорити про траси і надання послух далекобійникам, то можете собі уявити… Але дівчата мусять через себе переступати, коли потрібні гроші. Важко… Це зовсім не легкі гроші» – так про роботу повій говорить колишня секс-працівниця, а зараз голова благодійної організації «Легалайф-Україна» Наталія Ісаєва.
Попит незмінний
Наразі в Україні налічується близько 80 тисяч 100 працівників секс-індустрії – такими є спільні узгоджені дані Альянсу громадського здоров’я та міжнародних й українських організацій, що працюють у цій сфері. Близько 90% з цієї кількості – це жінки.
У Києві, за цими оцінками, налічується 11 тисяч секс-працівників, у Київській області – 2 тисячі 300. Директор з політики і партнерства Альянсу громадського здоров’я Павло Скала також навів цифри щодо Донбасу.
«У Донецькій області таких людей близько 9 тисяч, у Луганській – близько 8 тисяч 200. Немає цифр щодо розділення на контрольовані і непідконтрольні Україні територій. Але є цифри по містах. У Донецьку – 1 тисяча 900, а у Луганську, як не дивно, 2 тисячі 800. У місті Луганську, яке за чисельністю набагато менше, кількість секс-працівників набагато більша», – зауважив Скала в інтерв’ю Радіо Свобода.
За його інформацією, лідерами секс-індустрії в Україні також є Харків, де налічується 5 тисяч 700 працівників цієї сфери, і Одеса – 6 тисяч 500.
Звісно, що події на Донбасі і зубожіння населення вплинули на ситуацію. Якщо раніше хтось із секс-працівників займався цим, наприклад, раз на місяць, то зараз роблять це частішеПавло Скала
Що ж до загальної цифри працівників цієї сфери, то, зазначає Павло Скала, цифра близько 80 тисяч фігурує упродовж останніх щонайменше 10 років.
«Я ж не сказав, що є якесь серйозне зростання чи зниження, просто є певні коливання. Звісно, що події на Донбасі і зубожіння населення вплинули на ситуацію. Але йдеться про те, що якщо раніше хтось із секс-працівників займався цим, наприклад, раз на місяць, то зараз роблять це частіше», – говорить він.
Часткова декриміналізація
У 2006 році проституцією в Україні частково декриміналізували. Тоді з Кримінального кодексу усунули статтю за заняття індивідуальною проституцією, але залишається стаття 181-1 Адміністративного кодексу, згідно з якою, за надання послуг комерційного сексу є адміністративна відповідальність з максимальним покаранням – штраф до 15 неоподатковуваних мінімумів. Також досі лишилася кримінальна відповідальність за звідництво, тобто сутенерство.
Організатори «Маршу секс-працівників», який пройшов у Києві навесні, направили голові Верховної Ради, президенту і прем’єр-міністру свій законопроект щодо скасування відповідальності за статтею 181-1 (заняття проституцією).
«Завжди напередодні таких заходів, наприклад, «Євробачення-2005» чи Олімпіада-80, у нас починається гіпертрофована активність правоохоронних органів. Раніше цих дівчат на «101-й кілометр» вивозили, а зараз – підвищується рівень насильства до секс-працівників», – зазначає Павло Скала.
Наталія Ісаєва переконана, що причиною всіх проблем є саме відсутність повної декриміналізації проституції.
Поки є статті, поліцейським потрібно показувати результати своєї діяльностіНаталія Ісаєва
«Поки є статті, поліцейським потрібно показувати результати своєї діяльності. У нас адвокати працюють цілодобово. Дівчата телефонують з траси, що поліція під’їжджає і каже, давай, сім протоколів, щоб я тебе не смикав. І вони просто підписують це без дати. А потім вилазить таке… Одна з дівчат у той час, коли поліцейські підставили потім туди потрібну дату, у цей час була у пологовому будинку і народжувала дитину», – розповідає Ісаєва.
За її словами, практично ніхто із секс-працівників не платить штрафи. «За весь 2015 рік по всій Україні за статтею 181-1 заплачено лише 518 гривень, при цьому було складено близько 2 тисяч протоколів. Який сенс цієї статті? Корупція і насильство», – наголошує вона.
При цьому, каже Ісаєва, сутенерам завжди вдається уникати відповідальності.
Садять дівчат, які, наприклад, сидять на телефоні. А тих, хто тримає всі ці борделі – не садять. Вони відкуповуютьсяНаталія Ісаєва
«Сутенерів ніхто не садить за ґрати, садять дівчат, які, наприклад, сидять на телефоні, як старші. А тих, хто тримає всі ці борделі – не садять. Вони відкуповуються. Садять дівчат, якогось водія чи охоронця. Або ж, наприклад, мені телефонує клієнт, але я не можу з ним поїхати і даю номер телефону своєї подруги, а це вже звідництво, за це можуть посадити у тюрму – це вже кримінальна відповідальність», – наголошує Ісаєва.
У тому, що вирішити проблему може повна декриміналізація, переконані і правозахисники.
Ми кажемо про необхідність негайної декриміналізації, повного скасування адміністративної відповідальності за індивідуальну проституціюПавло Скала
«Ми кажемо про необхідність негайної декриміналізації, тобто, повного скасування адміністративної відповідальності за індивідуальну проституцію. Йдеться про скасування статті 101-1 Адміністративного кодексу України. Але ми говоримо про декриміналізацію виключно проституції, яка здійснюється виключно на добровільних засадах, і виключно серед повнолітніх осіб. Ми ні в якому разі не говоримо, що це має стосуватися неповнолітніх, або ж, де йдеться про примус чи насильство», – говорить Павло Скала.
Проституцію використовують нечисті на руку правоохоронці, щоб набити власні кишені, а також для того, щоб отримати безкоштовні сексуальні послуги від секс-працівниківПетро Скала
«У нас немає кримінальної відповідальності, але ризик складання протоколу, і це штампування протоколів і подальшого притягнення до адміністративної відповідальності за проституцію, використовують здебільшого нечисті на руку правоохоронці, щоб набити власні кишені, а також для того, щоб отримати безкоштовні сексуальні послуги від секс-працівників. Це є основною проблемою, яка не дозволяє Україні вийти з цієї ситуації. А це дозволило б знизити рівень насильства у середовищі секс-працівників, корупцію серед правоохоронних органів, які на цьому пасуться» , – наголошує він.
Перший крок, який мають зробити законодавці, у цьому випадку Верховна Рада, – це скасувати ганебну статтю, як колись скасували статтю за незаконні валютні операціїПавло Скала
При цьому правозахисники наголошують: про легалізацію проституції не йдеться.
«Це зараз не питання. Ми можемо ще 20 років битися над темою, як це легалізувати, які податки вводити, і як перевіряти працівників… Перший крок, який мають зробити законодавці, у цьому випадку Верховна Рада, – це скасувати цю ганебну статтю, як колись скасували статтю за незаконні валютні операції», – пояснює Павло Скала.
Питання до законодавців
У МВС же наголошують, це питання не до них, а до законодавців.
Нехай люди, які займаються цим різновидом діяльності, апелюють не до правоохоронців, а до законодавців, щоб вони ухвалювали якісь зміни і вилучали з кодексів якісь статтіАртем Шевченко
«Законодавець пише Карний кодекс, законодавець пише Адміністративний кодекс, – каже Радіо Свобода директор департаменту комунікації МВС України Артем Шевченко. – Тому нехай люди, які займаються цим різновидом діяльності, апелюють не до правоохоронців, а до законодавців, щоб вони ухвалювали якісь зміни і вилучали з кодексів якісь статті. А поліція буде виконувати все, що там написано. Зараз є стаття в Адміністративному кодексі «зайняття» цим видом діяльності, що карається штрафом. А у Кримінальному кодексі є «організація», утримання місць розпусти, тобто, сутенерство. Тому усім, хто хоче розмірковувати на цю тему, пряма дорога до законодавців».
У 2015 році народний депутат від групи «Воля народу» Андрій Немировський зареєстрував у Верховній Раді законопроект щодо регулювання секс-індустрії. Проте згодом він цей документ відкликав, каже, через неготовність суспільства. «Цей законопроект викликав дуже різку реакцію у суспільстві», – зазначив він в інтерв’ю Радіо Свобода.
Немировським вважає, що це питання вимагає вирішення, але переконаний: має йтися не про декриміналізацію, а про легалізацію.
Декриміналізація нічого не дасть, має бути легалізація. Потрібно, щоб це було правильно легалізовано, з врахуванням позиції усіх сторінАндрій Немировський
«Декриміналізація нічого не дасть, має бути легалізація. Потрібно, щоб це було правильно легалізовано, з врахуванням позиції усіх сторін», – депутат.
Він вважає, що сам факт реєстрації законопроекту мав позитивний вплив. «Люди почали звикати, розуміти, що це є, а раніше – замовчувалося. Законопроект виконав свою роль, він привернув увагу до цієї проблеми, тепер суспільство має вирішити, що робити далі», – каже Андрій Немировський.
Проституцію на референдум?
Багато депутатів, до яких Радіо Свобода зверталося за коментарем, взагалі відмовлялися говорити на цю тему. Секретар парламентського комітету із законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Антон Геращенко раніше говорив, що перед тим, як вносити до парламенту будь-який проект із врегулювання секс-бізнесу, потрібно з’ясувати ставлення до цього питання українського суспільства.
Якщо українське суспільство скаже, що проституція або торгівля своїм тілом не є адміністративним правопорушенням, то я цю статтю б скасувавАнтон Геращенко
«На сьогодні потрібно поставити питання українському суспільству: як воно ставиться до ідеї продавати за гроші своє тіло. Якщо українське суспільство під час консультативного референдуму скаже, що проституція або торгівля своїм тілом не є адміністративним правопорушенням, то я цю статтю б скасував, але я б це робив тільки на підставі глибокого вивчення громадської думки», – сказав Геращенко у коментарі Радіо Свобода у грудні.
Утім, багато правозахисників не погоджуються із цим, зазначаючи, що права меншості не повинна вирішувати більшість, бо меншість так ніколи не буде почута.
У 2015 році правозахисна організація Amnesty International ухвалила резолюцію, що передбачає розгортання кампанії на користь декриміналізації проституції по всьому світу.
