Київ – Любов і повага – головні сімейні цінності, переконана маленька героїня нової книжки Лариси Денисенко «Майя та її мами». Вона розповідає про різні родини своїх однокласниць та однокласників і про те, як у четвертому класі знаходити порозуміння у питаннях, щодо яких іноді не можуть дійти згоди дорослі. За словами Лілії Омельяненко, співзасновниці видавництва «Видавництво», у якому, власне, й побачила світ книжка про Майю, це – зовсім нове явище в сучасній українській літературі.
Четвертокласниця Майя росте у гомосексуальній сім’ї з двома мамами, її однокласниця Христина – тільки з бабусею, а Кирило перейшов у їхню школу з інтернату. Родина ще одного хлопчика із їхнього класу – Раїса – перебралась із Криму після анексії, а мама Софійки разом із нею чекають на тата, що зник у Луганську. Нова книжка Лариси Денисенко «Майя та її мами» розповідає про 17 різних родин, які сьогодні можна зустріти в Україні.
У нас однією із традиційних родин, на мій погляд, є мати-одиначка або мати-одиначка плюс бабуся, які виховують дитину самотужки, тому що тато або пішов, або загинув, або просто не визнав дитинуЛариса Денисенко
«Ми звикли оперувати таким терміном як «традиційна родина», але родини у нас різні. У нас однією із традиційних родин, на мій погляд, є мати-одиначка або мати-одиначка плюс бабуся, які виховують дитину самотужки, тому що тато або пішов, або загинув, або просто не визнав дитину. Тому я вирішила не ділити родини на традиційні і нетрадиційні, нормальні або ненормальні, а просто розповідати про моделі родин, де є любов. Якщо в родині є любов, то значить, власне, все там добре, а якщо любові і поваги там нема – то це, мабуть, і є нетрадиційна родина»,– розповідає письменниця.
За її словами, у сюжет спеціально вписаний персонаж-модератор – «вчителька мрії» пані Юлія, яка готова відповідати на запитання, навіть якщо ті не ставляться вголос.
Є негативно заряджені батьки, є вчителі, які опираються розумінню того, що треба вчитися поважати дитинуЛариса Денисенко
«Це – людина, яка говорить із дітьми зрозумілою мовою про важливі речі. Котра говорить про толерантність, котра пояснює, чому насправді не насміхаються із якихось зовнішніх недоліків людини, котра розповідає, що таке приватний простір, що означає поважати звучання імені. І наприклад, у цьому тексті є білоруска Аксана, яка наполягає на тому, що вона – саме Аксана, а не Оксана. Тобто навіть такі дрібнички пояснюються. Я розумію, що це ідеальна, в принципі, модель, тому що я знаю, наприклад, що є негативно заряджені батьки, є вчителі, які опираються розумінню того, що треба вчитися поважати дитину», – зауважує Лариса Денисенко.
У книжці про Майю також розповідається про збройний конфлікт, у реаліях якого живуть сьогодні українські діти. На думку авторки, пояснити дитині, чому у містах з’являються вимушені переселенці або хто такі корінні народи і чому дотримання їхніх прав є важливим – це просто, якщо сам розумієш ситуацію.
«Якщо у Скандинавії із дітьми говорять на всілякі складні теми із віку 4+, то ми можемо починати, як почали у цій книзі – із віку 6+. Коли дітям пояснюють, який різноманітний цей світ – і в цьому кайф, через повагу і любов, то, здається, це йде на користь абсолютно всім», – вважає письменниця.
Ніхто не має права тобі диктувати, чи правильна твоя родина – Омельяненко
Коли дорослі чи діти читають зараз цю книжку, в одній із історій вони можуть побачити себе, говорить його співзасновниця видавництва «Видавництво» Лілія Омельяненко. За її словами, дебютна книжка видавництва – «Бути мною» шведської авторки Анни Хьоглунд про життя і дорослішання дівчинки-підлітка – отримала з боку маленької Майї гідне «підкріплення». «Видавництво» підхопило цю ідею, тому що воно спеціалізується на соціальній тематиці, яка складна для обговорення не тільки для дітей, а й для дорослих, пояснює Омельяненко.
Зараз видання «Майя та її мами» має гриф «6+», але видавці кажуть: це дуже умовно. На думку Лілії Омельяненко, зараз дітям розповідають казки, де все «чорне» і «біле», а потім вони виростають, і потім декому з них складно усвідомити, що насправді все не так.
Можливо, у три-чотири роки ще ранувато піднімати деякі теми, але вже з першого класу, коли діти починають більше соціалізуватися у колективі, то починають піддаватися якимось суспільним стереотипамЛілія Омельяненко
«Ми думаємо, що, можливо, про такі речі потрібно взагалі раніше говорити. Можливо, у три-чотири роки ще ранувато піднімати деякі теми, але вже з першого класу, коли діти починають більше соціалізуватися у колективі, то починають піддаватися якимось суспільним стереотипам. Ми не хочемо, щоб це впливало на дитину. Це її родина, і ніхто не в праві диктувати, чи вона правильна, чи не правильна», – зазначає вона.
За словами Омельяненко, наразі планується продовження книжки про друзів Майї, і починаючи з наступного року світ побачать нові історії.
Зараз видання «Майя та її мами» можна купити у книгарнях у різних українських містах або на сайті видавництва, але бібліотеки, малозабезпечені або багатодітні родини можуть отримати безкоштовний примірник, заповнивши електронну форму.
