(Рубрика «Точка зору»)
Бойовики угруповання «ЛНР», яке визнане в Україні терористичним, які контролюють частину територій на Донбасі, впровадили нові «правила» продажу житла. Тепер продавець має бути присутній при укладенні «угоди» особисто. Для патріотів України це – пряма дорога до катівень «міністерства держбезпеки» угруповання «ЛНР».
Минулого тижня «рада міністрів» угруповання «ЛНР» видала «постанову» про зміну порядку реєстрації прав на нерухоме майно. «Уповноваженим органам, підприємствам, установам і організаціям у сфері «державної» реєстрації прав на нерухоме майно, їх обтяжень і технічної інвентаризації нерухомості тимчасово не здійснювати прийом/видачу заяв і документів у вищевказаній сфері від фізичних осіб та/або фізичним особам через уповноважених на підставі довіреності осіб без особистої присутності власника (власника прав, правонабувача)».
Як пояснюється в преамбулі «документу», такий захід впроваджується «з метою захисту «державою» речових прав на нерухоме майно, розташоване на території «Луганської народної республіки».
Однак саме довіреності лишалися єдиним механізмом для продажу нерухомості у окремих районах Луганської області (ОРЛО) для тисяч людей, які не можуть приїхати на окуповану територію.
Як продавали житло у Луганську раніше
Житло в Луганську в довоєнні часи було недешеве. Двокімнатна «хрущовка» в спальному районі коштувала понад 20 тисяч доларів. Ціни були зумовлені перевищенням попиту над пропозицією: новобудови за останні 15 років можна порахувати по пальцях.
Та з початком окупації квартири втратили більш ніж половину своєї вартості. Багато хто з переселенців замислювався над продажем квартир хоча б за цю ціну, аби, доклавши, придбати житло у нових містах. Вистачає й таких, хто за три роки АТО цей план втілили.
«Ми відновили роботу з грудня 2014 року. Щомісяця укладали до кількох десятків угод купівлі-продажу. Щоправда, останнім часом покупців поменшало, більшість клієнтів хочуть орендувати житло. Хоча каталог квартир, виставлених на продаж, зростає», – каже Тетяна, власник одного з луганських агентств нерухомості.
У Луганську тоді вже не працювали українські нотаріуси, тож, аби укласти угоду, ріелтор разом з покупцем їхали з окупованої території до Сєвєродонецька. Там вони зустрічалися з продавцем у нотаріуса, підписували документи та передавали гроші. Та згодом ситуація змінилася.
Угруповання «ЛНР» з січня 2016 року обзавелося власними «нотаріусами» – спочатку «державними», а у квітні того ж року і приватним нотаріусам почали видавати «ліцензії». А у вересні 2016-го у «Луганському міському відділі держреєстрації прав на нерухоме майно мін’юсту» бойовиків вручили перше «свідоцтво» на право власності.
Відтоді ватажки угруповання неодноразово нагадували, що угоди, укладені українськими нотаріусами на підконтрольній уряду території «не мають законної сили» у ОРЛО.
Продаж за законом і за «законом»
«Деякий час ми продовжували реєструвати купівлю-продаж квартир за українськими законами і водночас оформлювали документи за «правилами» «ЛНР». Але це додаткові витрати, і зараз переважна більшість покупців обирають лише одну процедуру – встановлену «мін’юстом» угруповання», – розповідає ріелтор ще з одної луганської фірми.
Документи необхідні, тому що з набуттям права власності покупець має оформити на своє ім’я договори з комунальниками. Тому й тим, хто придбав житло за українськими законами до впровадження «нотаріату» на окупованих територіях, доводиться проходити процедуру «легалізації».
«Жителям, які купили нерухомість за «межами» «ЛНР» в період з 18 травня 2014 року до 19 серпня 2016 року, буде надана можливість «легалізувати» свої права», – цитувало заяву «Мін’юсту» інформагентство сепаратистів «ЛуганськІнформЦентр».
Для цього обов’язково треба провести «технічну інвентаризацію», скласти «техпаспорт» на об’єкт нерухомості. Що, звісно, коштує грошей.
Серед вимушених переселенців, які продають квартири в Луганську та інших окупованих містах, багато «нев’їздних» до «республіки». Люди з проукраїнською позицією навіть за пости у соцмережах можуть потрапити «на підвал» до «міністерства держбезпеки» як «шпигуни» або «поплічники карателів».
Щоб уникнути зайвого ризику продаж квартир здійснювали за довіреністю. І ось тепер цю лазівку перекрили.
На черзі – «націоналізація»?
В угрупованні «ЛНР» пояснюють: буцімто «заборонили» прийняття та видання документів на нерухомість за довіреністю для «захисту інтересів людей». Тобто – щоб хтось не продав або не перереєстрував на себе чуже майно.
Але на сьогодні не оприлюднено жодного повідомлення про шахрайство такого штибу, викрите місцевими «правоохоронними органами». А от приклади арештів людей з проукраїнськими поглядами – існують.
Двох блогерів, Геннадія Беницького та Едуарда Неделяєва (Edward Ned) «МДБ» вже заарештувало (Беницького звільнили через 4 місяці, Неделяєва утримують досі). Можна згадати й історію Віталія Руденка, судді Апеляційного суду Луганської області (переміщеного до Сєвєродонецька), який у жовтні 2016-го їхав на похорони батька до Луганська та був затриманий «МДБ» за «надання допомоги СБУ». Його звинувачують у «державній зраді», хоча суддя не присягався на вірність бойовикам.
Чи варто казати, що людина з підконтрольної уряду території, яка щойно отримала гроші за квартиру, – тим більше принадлива жертва.
Ці додаткові складнощі призведуть до того, що квартири не набуватимуть нових жильців і стоятимуть порожніми. Недоглянуте житло, за яке ще й не платяться комунальні платежі, вже у півголоса називають «безхазяйними». Це поки що не «офіційне» визначення, проте вже є «порядок проникнення» до такого житла.
Ще у січні цього року про необхідність зламу замків для перевірки внутрішньобудинкових систем говорили на нараді у окупаційній «адміністрації» Луганська. А у лютому й прийняли відповідну «постанову» «ради міністрів» «ЛНР».
Системи зношуються та виходять з ладу, навіть коли жильців немає. Тому з плином часу квартир, які потребують зламу, буде більше й більше. Також накопичуватимуться борги за комунальні послуги та пеня. І легко припустити, що «народна республіка» невдовзі ухвалить черговий «закон», за яким таке житло буде визнане «безхазяйним» та «націоналізоване».
Олександр Бєлокобильський – журналіст
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
