Остання зима в Алеппо

Лікарі та гуманітарні працівники з декількох міжнародних організацій звернулися з відкритим листом до представників російського медичного співтовариства. Послання адресоване Союзу педіатрів Росії, російській медичній асоціації, російському Червоному Хресту і профспілці працівників охорони здоров’я та підписане відомими американськими медичними фахівцями, професорами університетів та представниками некомерційних організацій. Автори відкритого листа просять своїх колег вплинути на російську владу, щоб зупинили бомбардування східного Алеппо і дозволили евакуювати з міста в облозі людей, які вмирають без медичної допомоги.

«Східне Алеппо стало сучасним Сталінградом. Сталінград був в облозі нацистами 160 днів. Це було страшніше за пекло на Землі. Люди у східному Алеппо зараз знаходяться в таких же умовах. Вони знаходяться в облозі вже 100 днів. У них немає дитячого харчування, їжі, палива, медикаментів і всього того, що необхідно для простого виживання. Останні запаси гуманітарної допомоги, раніше доставлені в місто ООН, повністю вичерпалися ще 13 листопада. Кількість жертв зростає у міру посилення бомбардувань, які здійснює армія Башара Асада та російська авіація. Східне Алеппо – це лише одне з 40 міст і районів в Сирії, що знаходяться в облозі. Понад мільйон сирійців не можуть отримати необхідну для життя допомогу, в тому числі медичну. Ми просимо вас закликати свій уряд відкрити коридори, щоб ООН і Міжнародний комітет Червоного Хреста могли доставити гуманітарну допомогу в Алеппо та інші сирійські міста в облозі. Ми просимо вас вплинути на російську і сирійську владу, щоб припинити навмисні і ненавмисні атаки на цивільне населення, лікарні та школи», – йдеться в листі, повний текст якого має редакція Радіо Свобода.

Один з ініціаторів звернення до російських медиків – американський лікар-нейрохірург сирійського походження, який живе і працює в Чикаго, член Сирійсько-американського медичного об’єднання (SAMS), доктор Захер Сахлул. Колись він навчався з Башаром Асадом в одному медичному університеті в Дамаску, а зараз намагається допомогти сирійцям, які потребують медичної та гуманітарної допомоги в результаті дій його армії і її союзників – Росії та Ірану. Сахлул кілька разів відвідував Алеппо в складі медичних гуманітарних місій ще до повної облоги східної частини міста, останній раз – в липні. З того моменту, як армія Асада встановила блокаду зайнятих озброєною опозицією районів Алеппо, доставка туди медичної допомоги з США та інших країн стала неможливою. В інтерв’ю Радіо Свобода доктор Захер Сахлул описує масштаби гуманітарної катастрофи в східному Алеппо, ґрунтуючись на інформації, яку він практично щодня отримує від останніх лікарів, які залишаються в заблокованому місті.

– Ситуація на сьогоднішній день катастрофічна. Мої колеги надсилають мені фотографії людей, які втікають з міста. Кілька районів Алеппо знову зайняті сирійським режимом і його союзниками. Я також бачив фотографії мертвих тіл на вулицях, і найболючіше бачити, що багато з них – тіла дітей. Я бачив фотографії дітей, які намагаються піти з Алеппо. Одна з цих фотографій була особливо несамовитою, це фотографія дівчинки з ампутованою ногою, яка намагалася покинути місто на милицях. Багато людей несуть в руках речі, а на плечах – дітей. У мене є повідомлення про те, що частину міста, яка перебуває в обозі, намагаються покинути близько 15 тисяч осіб. Деякі намагаються тікати в райони, які контролює армія Асада, деякі шукають шляхи до сіл в околицях Алеппо, які контролюють курди.

Ще залишилося кілька місць, де лікарі та медсестри можуть надавати медичну допомогу. В основному це підвали і цокольні поверхи будівель. Одна з моїх колег, медсестра, розповіла мені, що деякі люди помирають не тільки від травм і поранень, а й тому, що немає достатньої кількості лікарів і медичних матеріалів. До того ж зараз там дуже холодно. У них немає достатньої кількості ковдр, щоб накрити пацієнтів. Для пацієнтів з втратою крові дуже важливо перебувати в теплі, а у них немає дизельного палива для генераторів, щоб зігріти ці приміщення.

Тож ситуація без перебільшення катастрофічна. Давайте не будемо забувати, що там залишається близько 300 тисяч осіб, з яких 100 тисяч – діти, які перебувають в місті, яке в облозі, вже більше чотирьох місяців. Весь цей час у них не було їжі і медикаментів. Багато з них страждають від недоїдання. Вони шалено втомилися від щоденних бомбардувань. Ця частина міста зазнає безперервних бомбардувань останні три тижні.

– Скільки людей, за Вашими даними, потребують зараз невідкладної медичної допомоги в Алеппо, що перебуває в облозі?

– Складно підрахувати. Але я думаю, що кожному, без винятку, в Алеппо зараз потрібна та чи інша медична допомога – чи йде мова про лікування ран, хвороб, хронічних захворювань чи психічного здоров'я. Це величезна психологічна травма для жінок і дітей, які стикаються зі смертю кожен день, які кожен день дізнаються, що хтось із їхніх родичів або знайомих загинув. Є повідомлення про те, що режим Асада скидає на місто не тільки бочкові бомби, але і бомби з хлорином. Вони викликають задуху, дуже боляче бачити людей, яким не вистачає повітря, щоб дихати. Тисячам людей в східному Алеппо потрібна медична допомога. Сотням потрібна термінова евакуація. Ситуація дуже нестабільна і може стати ще гіршою.

– Як надається медична допомога в умовах облоги? Скільки лікарів і лікарень залишилося в тій частині Алеппо, яка контролюється повстанцями?

– Коли я останній раз був в Алеппо наприкінці червня – на початку липня, незадовго до початку блокади, там працювало 10 лікарень. У той час в цих лікарнях працювало 30 лікарів, включаючи двох або трьох хірургів, з яких один був нейрохірургом. Але вже тоді вони відчували брак медичних матеріалів. Я привіз із собою з Чикаго апарат для вентрикулярної пункції, який дозволяє швидко відкачати кров зі шлуночків мозку при ушкодженнях голови. Таких пацієнтів дуже багато, і привезений мною апарат був єдиним. Наступного дня після мого приїзду ми вже допомогли з його допомогою 7-річній дитині. Але відтоді, як я покинув Алеппо, багато з цих лікарень були розбомблені і знищені.

Лікарня, в якій я працював в ті дні, перебувала під землею, в підвалах, для захисту від бомб. До того як її будівля була зруйнована, там було найбільше в місті травматологічне відділення, де виконувалося близько 4 тисяч операцій на рік. Ця лікарня була знищена бочковими і запальними бомбами, на неї скидали навіть протибункерні бомби. У підсумку вона повністю припинила роботу. Всі лікарні, де я побував під час тієї поїздки, зараз більше не працюють. За інформацією на минулий тиждень, в частині Алеппо, яка перебуває в облозі, залишалося два невеликих за площею місця, де лікарі та медсестри можуть надавати допомогу цивільному населенню. Обидва цих місця – це переповнені людьми підвали. Там немає ні достатньої кількості медперсоналу, щоб лікувати таку кількість людей, ні достатньої кількості медикаментів. Моя знайома, медсестра, розповіла, що вони оперують пацієнтів прямо на підлозі. Люди кричать. Вона каже, що найгірше, що може трапитися з тобою в Алеппо, – це травма або поранення. Це означає неминучу смерть, тому що навіть якщо ви знайдете лікаря і лікарню, ви будете лежати в холодному кутку без знеболюючих і, швидше за все, помрете від втрати крові. Це абсолютний жах, відверто кажучи.

– Настала зима, а взимку ночі на Близькому Сході бувають дуже холодними. Як люди вирішують проблему обігріву того, що залишилося від їхніх помешкань?

– Гарне питання. Я б сказав, що багато людей в Алеппо, яке перебуває в обозі, не переживуть цю зиму. Ми вже отримуємо з місця подій повідомлення про смерть пацієнтів через сильний холод. Кілька днів тому нам повідомили про смерть кількох новонароджених дітей, які загинули через холод, оскільки в східному Алеппо немає електрики. Раніше вони використовували дизельне паливо, щоб за допомогою генераторів обігрівати хоча б деякі приміщення в лікарнях і в будинках. Але після чотирьох з половиною місяців облоги палива просто не залишилося.

Щоб обігріти себе і свої сім'ї, люди палять двері та віконні рами, що залишилися від зруйнованих будівель. Такий спосіб обігріву дуже небезпечний, можна задихнутися чадним газом, може початися пожежа. У людей закінчується їжа. Алеппо – дуже урбанізоване місто. Там немає лісів, не залишилося дерев. Дерева, що були в парках, давно спиляні і пущені на обігрів. Ситуація катастрофічна.

​– Росія і режим Асада звинувачують повстанців в тому, що ті прикриваються лікарнями та пацієнтами як живим щитом. Що можна відповісти на ці звинувачення?

– Я п'ять разів був в Алеппо в складі медичних гуманітарних місій. Востаннє я був там разом з двома американськими лікарями. Один з них – 70-річний педіатр, другий – хірург-ортопед, який працює в одному з найбільших медичних центрів в Чикаго. Ми не побачили ніяких свідчень чогось подібного ні в одній з семи лікарень, де ми працювали або які ми відвідували. Ніяких озброєних людей або просто зброї. Я підтримую зв’язок з лікарями і медсестрами в Алеппо. У всіх них є чітке розуміння того, що означає бути лікарем на війні. У них є стійке переконання в тому, що лікар повинен займати нейтральну позицію і бути неупередженим, що лікар не повинен дозволяти лікарні стати базою для озброєних людей, що він повинен прийняти будь-якого пацієнта незалежно від його приналежності до тієї чи іншої воюючої сторони. В цьому суть першої Женевської конвенції, ухваленої понад 150 років тому, в цьому суть клятви Гіппократа, яку складають всі лікарі, тому вони повинні бути під захистом.

Те, що зараз відбувається в Сирії і в Алеппо, – це щоденні військові злочини. На жаль, Росія в останні місяці бомбить лікарні щодня. Щодня. Це означає, що ви позбавляєте місцевих жителів доступу до медичної допомоги. За останні 144 дні було 143 повідомлення про атаки на лікарні та медичні установи. У Сирії ці атаки відбувалися в середньому кожні 17 годин. Третина з них – в Алеппо. У середньому кожні 50 годин хтось із медичних працівників в Алеппо зазнавав нападів.

На жаль, Росія є одним із співучасників цих військових злочинів, паралельно ставлячи під сумнів принцип медичного нейтралітету.

– Чи є у людей в заблокованому Алеппо хоч якась можливість отримати доступ до медичної допомоги в тих районах міста, які контролюються урядовими військами?

– Зараз пересуватися між цими районами стало дуже небезпечно, навіть для цивільних осіб. Буквально днями під час бомбардування загинули 20 мирних жителів, які намагалися покинути частину міста, що перебуває в облозі. Ймовірно, в найближчі кілька днів люди взагалі втратять можливість пересуватися між східним і західним Алеппо. У нас є повідомлення про те, що в райони, контрольовані Асадом, перейшли близько 2000 цивільних осіб. Але не у всіх жителів східного Алеппо є така можливість. Наприклад, поранені не можуть вибратися з міста без сторонньої допомоги. В Алеппо немає співробітників ООН. Немає належної процедури евакуації. Немає ніяких незалежних спостерігачів, які могли б упевнитися, що пацієнтам, яких евакуюють зі східної частини міста, ніщо не загрожує. Багато хто боїться, що вони потраплять до в’язниць Асада і будуть зазнавати тортур. Дуже багато мирних жителів не наважуються перейти на іншу сторону ще й з цієї причини.

​– Росія направила до Сирії мобільний госпіталь для надання допомоги місцевим жителям. Він тут же був обстріляний, в чому Росія звинувачує загони озброєної опозиції зі східного Алеппо. Як Ви можете прокоментувати цей факт? І чи можуть російські мобільні госпіталі виправити ситуацію з медичною допомогою жителям як західної, так і східної частини міста?

– Ми засуджуємо атаку на російський польовий госпіталь в Алеппо і висловлюємо наші глибокі співчуття сім'ям загиблих медсестер. Будь-які атаки на медичні установи – це порушення принципу нейтральності медичних працівників на війні. Атака на російський госпіталь в Алеппо підкреслює головну проблему: з моменту початку війни в Сирії систематичні атаки на медичні установи стали нормою.

Що стосується реальної допомоги, яку можна було б отримати від розгортання цього госпіталю, то я чув уже багато обіцянок від Росії. Ми знаємо, що якась російська медична та гуманітарна допомога надходить в західне Алеппо, але щодо східного – у мене великі сумніви. Якщо така допомога і надійде, я думаю, що місцеве населення, швидше за все, відкине її. Росія сприймається в східному Алеппо як країна, яка допомагає військовим злочинцям. Вона сприймається як держава, яка атакує мирне населення, бомбить лікарні, школи, вбиває лікарів і медсестер. Мені дуже складно уявити, щоб цивільні особи в східному Алеппо взяли допомогу від своїх ворогів.

​– Чи можна ще щось зробити, щоб врятувати життя мирних людей в східному Алеппо? Росія, армія Асада, Іран – всі вони, здається, просто ігнорують будь-які звинувачення в загибелі цивільного населення і методично продовжують наступ на місто в облозі.

– Головна проблема полягає у відсутності політичної волі зупинити кризу в Алеппо і покласти край блокаді. Хтось повинен взяти на себе лідерство. Наприклад, Європейський союз. Я сумніваюся, що це можуть бути Сполучені Штати, поки там не завершиться процес переходу влади, або ООН. Хтось повинен взяти на себе лідерство і забезпечити захист мирних жителів, зробити так, щоб припинилися бомбардування лікарень, щоб в місто могли увійти гуманітарні конвої, які нагодують дітей, що страждають від голоду. Адже це вже вдавалося зробити в минулому. Подібне вже було в Боснії, в Косово, в інших місцях, де відбувалися етнічні чистки і військові злочини. Міжнародній спільноті в цих конфліктах вдавалося хоча б частково захистити мирне населення і забезпечити коридори для гуманітарних конвоїв. Зараз ми говоримо про кризу з біженцями в усьому світі, особливо в Європі. Мільйони біженців порушили звичний плин життя в європейських країнах, викликали сплеск ксенофобії та ісламофобії, антимігрантські настрої, зліт популярності ультраправих партій і політиків.

Кожен четвертий біженець у світі зараз – а ми говоримо про 20 мільйонів біженців – з Сирії. Щоб зупинити потік біженців, потрібно зупинити кризу в цій країні, треба припинити бомбардування мирного населення. Я був з медичними гуманітарними місіями в Йорданії, в Лівані, в Туреччині, в Греції. Я розмовляв з цими біженцями. Я питав їх: чому ви тікали? І вони відповідали: бомбардування. Бочкові бомби, використання хімічної зброї.

Якщо ви хочете зупинити потік біженців, ви повинні зупинити бомбардування цивільного населення. Це найголовніше, те, що повинно бути зроблено насамперед.

– Ви навчалися з Башаром Асадом у Дамаску, в одному медичному університеті, навіть в одній групі. Якою він був людиною тоді? Чи можна було, дивлячись на нього, уявити того Башара Асада, якого ми знаємо зараз?

– Складно уявити собі, що це та сама людина, з якою я навчався в одному університеті. Він був досить боязкою і сором’язливою людиною, певною мірою навіть привабливою, його в ті часи ніхто не сприймав як зарозумілого або безжального. Я зустрічався з ним і після того, як він став президентом, тричі. Ми розмовляли про його бачення майбутнього Сирії. Ніхто не міг уявити, що він стане тим, ким він став. Для багатьох з нас, тих, хто навчався тоді з ним, він несе відповідальність за загибель півмільйона людей, за поранення, отримані двома мільйонами сирійців, за вимушену втечу понад 12 мільйонів громадян – це більше половини всього населення Сирії. Він несе відповідальність за руйнування історичних пам'яток, за сплеск тероризму і за весь той хаос, яким зараз охоплена Сирія через його жорстокість. Після перших демонстрацій протесту в 2011 році він міг провести політичні реформи, які б відповідали прагненням сирійської молоді. Але він відмовився робити це, він вибрав інший шлях, шлях жорстокості. Я не можу прочитати його думки зараз.

Якщо послухати його останні промови, стає ясно, що він не відчуває ніякого жалю ні через втечу людей з країни, ні через загибель мирного населення, що залишилося. Для нього чужі докори сумління за те, що трапилося з Сирією. По суті, він пишається тим, що зробив. Він переконаний, що його війна – праведна. Я не можу уявити президента, який не відчував би каяття за те, що він зруйнував половину власної країни.

Оригінал матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода