«На перший погляд, ніби руки-ноги на місці, а серце – ні» – ветеран бойових дій

Київ – Держава не має єдиної концепції реабілітації та адаптації військових після повернення із зони конфлікту, каже ветеран бойових дій на Донбасі Леонід Остальцев. Водночас останні два роки в Україні діє чимало громадських ініціатив, які займаються соціальною та психологічною реабілітацією бійців. Самим військовим після повернення з Донбасу буває складно навіть звернутися до психолога, кажуть у громадській організації «Студена», метою якої є об’єднання всіх ініціатив такого штибу в єдину базу.

Нині в суспільстві побутують міфи, пов'язані із психологічною допомогою, каже психолог, одна із засновниць громадської організації «Психологічна підтримка та реабілітація «Вільний вибір»», психолог Тетяна Руденко. За її словами, насамперед, це пов’язане зі страхом бути осудженим в суспільстві, так ніби в цьому є якийсь сором. Психолог стверджує, що звернутися до психолога після повернення з війни – це прояв сили, відповідальності за свій стан і власне майбутнє.

«Якщо людина вчасно починає роботу над собою, бере на себе відповідальність за своє життя, використовуючи при цьому різні організації, психологію як науку, різну соціальну допомогу як інструмент, вона може якісно і досить швидко змінити своє життя.

Я досить часто чую: «Я завдячую тому досвіду і тому, що сталося, тому зараз я зовсім по-іншому себе відчуваю». Тому що людина мала силу духу почати над собою працювати», – зауважує психолог.

Психологічну допомогу не можна нав’язувати, каже Тетяна Руденко. Тому в організації часто починають роботу із членами родин військових. За її словами, бійці починають розуміти, що нічого страшного не відбулося, і самі звертаються до спеціалістів, вже потім радять своїм побратимам.

Творча реабілітація

Останні два роки в Україні діє чимало громадських ініціатив, які займаються соціальною та психологічною реабілітацією бійців. «Творча Криївка» – одна з них. Організація влаштовує табори для реабілітації бійців на Прикарпатті. Майже два тижні вони займаються живописом, катаються верхи, беруть участь у сплаві на річці й спілкуються з психологом. Робота ведеться з ветеранами бойових дій, з тими, хто очікує на протезування, виписався з госпіталю після поранення та контузій, звільненими з полону, а також з бійцями після виснажливих ротацій.

​Віталій Турпітько – ветеран бойових дій на Донбасі. Він служив начальником медпункту 3-го батальйону 72-ї механізованої бригади. Він взяв участь в одному із заїздів «Творчої криївки». За його словами, така реабілітація – перший поштовх до оговтання від пережитого травматичного досвіду.

«Всі, хто перенесли ці події, потребують реабілітації, я, як лікар, це розумію.

Наші сім’ї від нас очікують, щоб повернулися ті люди, які поїхали від них, а повернулися – зовсім інші. Як правило, у більшості сімей з’являються проблеми. На перший погляд, ніби руки-ноги на місці, а серце не на місці. Тому треба створювати такі центри», – каже ветеран.

За словами Віталія Турпітька, перебування в Карпатах саме по собі було яскравим досвідом, бо він раніше ніколи там не був.

Спілки ветеранів та юридична допомога

Окрім соціальної та психологічної реабілітації, ветерани бойових дій часто потребують юридичної допомоги та консультацій, бо їм доводиться відстоювати свої права як учасників бойових дій, каже заступник директора громадської організації «Студена» Оксана Іванців. Організація, серед іншого, займається соціальною адаптацією військових.

З такою думкою погоджується і ветеран бойових дій на Донбасі, підприємець Леонід Остальцев. Саме у ветеранських спілках людям легше адаптуватися до життя після війни, бо там люди пережили схожий травматичний досвід. Їм простіше розпочинати щось нове й рухатися далі разом, каже він. Проте від держави допомоги у реабілітації він не відчув.

«Діючих конструктивних державних програм з адаптації та реабілітації військових не існує, хто б що мені не казав. Міністр соціальної політики приходив, давав дані, але діючої програми, єдиного стандарту по допомозі військовим в адаптації, соціалізації, реабілітації поки що нема. Я сподіваюсь, що поки що це робочий момент. Що, за два роки, поки в нас іде війна, не можуть з’явитися спеціалісти, не може з’явитися програма? Тому все починають робити самі для того, щоб вирішити свої проблеми», – каже він.

Леонід Остальцев – засновник проектів «Veterano». Ветеранам бойових дій, які захотіли приєднатися до ініціативи, допомагають у створенні власного бізнесу – матеріалом і брендом, який набув широкого розголосу.

​«Це не мій бізнес, це бізнес, який починають ветерани, вони вкладають туди гроші. Ми їм допомагаємо тільки смачною кавою і брендом. Але варять вони її самі, вони хочуть, щоб до них приходили гості, вони хочуть, щоб на їхньому робочому місці були порядок і чистота.

Я вважаю, що ветерани – це величезний потенціал, який необхідно спрямовувати у правильному напрямку», – стверджує Леонід Остальцев.

Агенти змін у державних закладах

Хоча єдиної концепції соціальної реабілітації на державному рівні поки немає, на системному рівні від держави є допомога, каже Оксана Іванців. Організація, зокрема, співпрацює з Міністерством соціальної політики й бере участь в обговоренні робочих груп у Київській міській державній адміністрації.

Спільно із КМДА та викладачами з різних центрів організація проводить школу державного службовця для ветеранів бойових дій «За ветеранів до влади». Ветерани, які беруть участь у програмі, чотири місяці навчаються принципів роботи держслужбовця, а потім стажуються за обраним видом діяльності в департаментах КМДА. Для ветеранів програма безкоштовна завдяки підтримці USAID.

«Це будуть своєрідні агенти змін у державних закладах і агенти ветеранської спільноти в державних органах для того, щоб зміцнити довіру ветеранів до держави, яку вони, власне, захищали», – каже Оксана Іванців.
У підсумку ветерани можуть посісти вакантне місце у департаменті, якщо пройдуть відповідний конкурс, додає вона.

​