Гість передачі «Ваша Свобода»: Виконувач обов’язків міністра охорони здоров’я Уляна Супрун.
Інна Кузнецова: Реформа охорони здоров’я – мало не найбільший фантом в історії українських реформ. Плани з порятунку медицини озвучує кожен наступний міністр. І жоден ще й досі не довів справу до видимого результату.
Натомість охорона здоров’я – не відповідальність міністерства чи лікарів. Це відповідальність кожного громадянина. А реформи в охороні здоров’я слід починати зі зміни філософії та з розстановки пріоритетів. Так вважає в.о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун.
Як зробити це на практиці в одній з найкорумпованіших і водночас найзлиденніших галузей?
Пані Супрун, скільки Вам ще залишається бути в.о.?
– Побачимо, коли вже мою кандидатуру подадуть у Верховну Раду. Але зараз, хоч є в.о. міністра охорони здоров’я, ми повноцінно працюємо на реформу системи і на допомогу пацієнтам.
– А що саме вже зроблено? От з останнього – це те, що кілька днів тому було оприлюднено інформацію, що 82% з тих ліків, які мали надійти в Україну минулого року, надійшли щойно. Були проблеми з тим, що вони були не проліцензовані, гроші були не проплачені і так далі. Як складно це було робити зараз?
– Було досить складно. Як я прийшла на роботу 1 серпня, ми розпочали процес розгляду, що відбулося до того, як я зайшла на посаду, і як ми можемо розблокувати цю затримку доставки ліків. Як я прийшла на посаду, думаю, що було десь 50% тих ліків вже доставлено в Україну. А ми могли за 1,5 місяці покращити це до 82%. Проблема була частинно, проблема була тому, що це ми вперше закуповуємо ліки через міжнародні організації. Оплата за ліки не відбулася аж у грудні 2015 року. Міжнародні організації почали замовляти ті ліки у січні і в лютому, а почалася доставка тих ліків вже у травні, липні, у серпні.
Але багато з тих лінів мусили реєструвати в Україні. І ми розуміємо, що це є процес реєстрації. І також ми мусили розмитнити. А багато тих ліків є унікальні. Це є вакцини для дітей і для дорослих. Вони не виробляються і не стоять на складах. Ми мусимо їх замовляти. І це забирає час.
– Саме ця доставка ліків, розмитнення їх – це найголовніше з того, що Вам вдалося зробити? Чи було щось інше, таке, чим Ви могли б вже пишатися?
Додатково 40 пацієнтів лікувати за кордоном, потребують трансплантації або серця, або кісткового мозку
– Друга річ – дуже багато наших пацієнтів українців не можуть лікуватися в Україні, бо те, що їм потрібно, скажімо, пересадка серця для дітей, не відбувається часто в Україні, бо немає багато донорів. Ми можемо лікувати тих людей, тих пацієнтів закордоном. Я дуже пишаюся тим, що в середу на цьому тижні у Кабміні було підтримане розпорядження Міністерства охорони здоров’я щодо перерозподілу бюджетних коштів, щоб ми могли додатково 40 пацієнтів лікувати за кордоном. Це є діти і доросли, які потребують переважно трансплантації або серця, або кісткового мозку, або мають такі захворювання, які в Україні не можуть лікуватися.
Закон про трансплантацію, працюємо на друге читання
Але одна також із тих наших цілей – це те, щоб ми покращили систему в Україні, щоб ми могли багато такого лікування робити вже у себе на місці. Зараз стоїть у Верховній Раді після першого читання закон про трансплантацію. І ми працюємо зараз із комітетом Верховної Ради, щоб ми могли вже на друге читання всі поправки, які потрібні і якнайшвидше, цей закон внести у дію.
В МОЗ вже збираємо донорів, розмовляємо з Мінфіном, щоб були бюджетні кошти для трансплантації
Ми готові, в МОЗ ми вже збираємо донорів, щоб ми могли досить донорів, щоб були трансплантації. Розмовляємо з Мінфіном, щоб були бюджетні кошти для трансплантації. Але є вже дуже хороші фахівці в Україні, які можуть робити ті операції, але нам необхідна законодавча база, щоб ми могли це покращувати.
– Ви часто говорите про те, що у нас є хороші лікарі, тільки потрібно їм дати хорошу зарплатню.
Що у Вашому розумінні «хороша зарплата» для українського лікаря? Скажімо, лікар в районній лікарні – скільки має бути його зарплата, щоб вона вважала достойною, з Вашої точки зору?
Реформа фінансування системи охорони здоров’я передбачає державне страхування. Лікарі, як вони будуть мати високий рівень допомоги для пацієнтів, буде оплачуватися більше
– Я думаю, що це зараз неправильне запитання. Чому? Бо наша реформа фінансування системи охорони здоров’я передбачає державне страхування. Лікарі будуть оплачені за послуги, як вони будуть мати багато пацієнтів, як вони будуть мати дуже високий рівень допомоги для пацієнтів, то їм буде оплачуватися більше. А лікарі, які будуть менше працювати, які будуть мати не стільки пацієнтів або на іншому рівні і фаху, то вони будуть мати іншу зарплату.
– Щоб це питання ставилося правильно і виглядало правильним, і люди розуміли, тобто сьогоднішній лікар, який працює в районній лікарні… Наприклад, у нашої колеги батьки працюють у районній лікарні, і вони скидаються грішми на бинти, самі лікарі. Як йому? Знайти багато пацієнтів, які йому платили б? Чи як?
– Вони не будуть йому платити. Це є державне страхування. Первинна ланка буде покрита гарантованими послугами. Це гарантовані послуги, які будуть надаватися саме таким лікарям. Вони підписують контракти зі своїми пацієнтами. Вони отримують фінансування за кожного свого пацієнта. І на тих засадах вони тоді можуть і себе утримувати, і свою родину.
А друге, що потрібно, щоб вони лікували пацієнтів, то це також буде покриття через державне страхування частинно і частинно через міські і обласні бюджети.
– На коли можна розраховувати, що так станеться?
До кінця року вже розпочнеться процес оплати за державною страховкою на первинній ланці
– Ну, ми плануємо, що до кінця цього року вже розпочнеться процес оплати за державною страховкою, але лише на первинній ланці. І ми дуже хотіли б, щоб це було по цілій Україні. Але хоча би через пілотні програми воно почалося.
– Мої колеги запропонували мешканцям міста Суми, аби вони поставили запитання свої міністру охорони здоров’я. От послухаймо що вони запитують у Вас.
Респондентка (переклад): Довгі черги у лікарні, скрізь і завжди постійно довгі черги. Чому так?
Респондент: Чи буде покращуватися ефективність нашої «безкоштовної» медицини такими шляхами: підвищенням зарплати для лікарів та покращенням умов прийому пацієнтів?
Респлондентка: А які зараз лікарі? За гроші не лікують навіть. Беруть гроші, а не лікують! Отак по охороні здоров’я. У дитячу лікарню прийдеш – черги, у кожен кабінет стоїш по половині дня.
Респондент: Коли в нас в країні буде нормальне обслуговування медичне і не буде корупції? Це найголовніше. І коли ліки будуть доступними пенсіонерам?
Респондентка: Я хотіла, щоб було так, як раніше-раніше – безкоштовна медицина. Або вже як зайшов, то знав, що заплатити скільки і тобі нададуть допомогу. А то не знаєш: і даром не можна, і за гроші хтозна-як – кому і скільки.
Респондент: Чому немає медицини?
Респондентка: Як в якому Середньовіччі ми живемо, коли потрапляємо у лікарню.
Респондент: Просто: де здоров’я, міністре? І все.
– Отакі запитання. Про зарплату лікарям ми вже відповіли. А далі як Ви прокоментували б все те, про що говорять люди? Що називається загальна температура по країні по лікарнях.
– Я думаю, що багато людей піклуються саме за покращення системи охорони здоров’я. Вони хочуть бачити, що воно покращилося, бо гуманітарні напрямки – це охорона здоров’я, освіта, культура, молоді і спорту – це є ті напрямки, які торкаються кожної особи в Україні, кожної людини, кожного громадянина.
Я співчуваю їхнім проблемам. Це є дуже великі проблеми. Ми їх розуміємо. І ми хочемо покращити цю систему. Як? Щоб були доступні лікарі, щоб кожен мав свого сімейного лікаря, щоб вони могли звертатися до них, щоб була превентивна медицина, щоб люди не хворіли.
Лікарні будуть автономізовані. Зможуть і від міського бюджету, і від державного отримувати оплату за пацієнтів
Щодо лікарень, то система фінансування через страхування передбачає, що лікарні будуть автономізовані. Вони будуть мати свій автономний спосіб урядування. Вони зможуть тоді і від міського бюджету, і від державного бюджету отримувати оплату за своїх пацієнтів. І я думаю, що люди тоді і побачать зміну в системі. Бо чому? Тоді буде оптимізація, тоді лікарі змусять покращити умови для своїх працівників і для своїх пацієнтів.
– Але поки це відбудеться, то вже зараз почалися розмови про те, що лікарні та школи будуть оплачувати самі свої комунальні послуги. І люди бояться того, як лікарі, так і пацієнти, що в лікарнях буде холодно взимку.
– МОЗ кожного року має бюджет. Цей бюджет є розподілений на субвенції, які є розподілені на області і на міста. Вони тоді мають контроль над тими грішми. Ми сподіваємося, що міські і обласні ради будуть користуватися їхнім бюджетом таким способом, щоб було тепло, щоб була вода. Ми не можемо контролювати. Децентралізація передбачає, що міста і області беруть на себе відповідальність.
– Ви як міністр охорони здоров’я відвідали за ці 1,5 місяці багато лікарень? Як міністр.
– Так. Досить багато.
– В яких регіонах?
– Перші мої відвідини лікарень були у Волновасі. Я поїхала і відвідала не лише лікарні. Але ми їхали по селах. Ми там бачили і сімейних лікарів, і фельдшерів, які працюють у ФАПах. Ми хотіли побачити, як працює саме первинна ланка на передовій.
– Побачили. Як пацієнт Ви відвідували лікарні?
– Дякувати Богу, я не захворіла. Але я відвідувала інших пацієнтів, які є у лікарнях. Я була у Броварах, де лікуються наші бійці з АТО. Я була у лікарні в Києві, де проходить гемодіаліз мій хороший друг, який зараз потребує пересадки нирки. Я також була у Львові у міській лікарні швидкої допомоги. То я бачила. І в селі я бачила, в маленькому місті, в більшому місті, у найбільшому місті.
– На щастя, сама до лікаря як пацієнт не ходили?
– Не від того часу, як я була міністром. За шість тижнів не захворіла. Дякувати Богові!
– А від того часу, як приїхали?
– Я була у лікаря. Але я не була в лікарні.
– Це був приватний лікар.
– Ні, це не був приватний лікар. Я не потребувала…
– Це була поліклініка?
– Так.
– Це була звичайна така районна поліклініка?
– Так.
– І яке враження на Вас вона справила?
– Ну, це є ті речі, які, я думаю, треба швидко змінити. Є пілотний проект, який вже працює у Києві. Він називається, що це поліклініка без черги. Бачимо в поліклініках, як сидять пацієнти і чекають на свого лікаря.
Але вже є такі системи у поодиноких поліклініках, де людина може записатися на прийом до лікаря в будь-який момент, там о четвертій годині, і тоді, як лікар перенаправляє на якісь діагностичні тести або на спеціаліста, то вони також можуть записатися.
– У багатьох лікарнях і в багатьох поліклініках дуже погані санітарні умови. Ми маємо фото однієї зі столичних лікарень. Це Лікарня швидкої допомоги. Там пліснява і так далі. Фото дуже красномовні.
Що можна зробити і якомога швидше? Я розумію, що це комунальний заклад, не відповідає за нього МОЗ. Але це все рівно лікарня.
– Так, як Ви казали, це є відповідальність міста Києва або області. Саме це є лікарня у місті Києві. І відповідальність лягає на Департамент охорони здоров’я.
Але що ми можемо робити? Ми можемо вимагати, щоб лікарні дотримувалися зобов’язань щодо ліцензування. І прописати ті процедури і умови ліцензування, щоб лікарні були вимушені направити чи зробити ремонт, чи змінити ті умови, щоб було краще для пацієнтів.
Я народилася в США. Приїхала в Україну – настало три роки тому. У Штатах більшість лікарень мають донорів, мають приватних або організації, або приватних донорів, які допомагають. І допомагають у тому сенсі, що надають фінансування на ремонт або на обладнання. І я думаю, що в Україні ми могли б також продовжувати такий процес. Але зараз лікарні, їм не дозволено отримувати фінансування від інших донорів. Вони лише від держави або від міської ради.
6 250 гривень зарплата, є достатньо для мене
– Кілька запитань від наших дописувачів у соціальних мережах. Скільки отримує міністр охорони здоров’я чи в.о. міністра?
– 6 250 гривень (зарплата – ред.).
– Цього достатньо для того, щоб міністр міг прожити?
– Це є достатньо для мене, щоб міністр міг прожити.
– Використовуючи свої заощадження, які були накопичені раніше?
– Я думаю, що більшістю міністри так і допомагають оплачувати своє життя з їхніми ощадними грішми, які мають вже в себе. Чому?
Я думаю, що одна річ – є запитання, яка є зарплата в міністра? Але монстрів не багато. Але, я думаю, більш важливо запитати, яка є зарплата працівників МОЗ.
В держслужбі дуже мало оплачують. Від 3 тисяч до 7-8
– І?
– На жаль, в держслужбі дуже мало оплачують. Це від 3 тисяч до 7-8 тисяч. Небагато. І мені важко…
– Знайти людей?
– Не лише знайти людей. Але також і мотивувати їх, і допомагати, щоб вони мали такі умови, щоб вони хотіли далі працювати і далі з нами співпрацювати. Це важко.
– Як Ви це будете робити?
– Як ми це робимо? Ми зараз робимо так, щоб умови роботи були кращими. Ми допомагаємо нашим співробітникам, щоб вони могли більш ефективно працювати, щоб вони могли більше роботи робити.
В міністерстві має бути 260 на роботі. Є 80 вакансій, зараз шукаємо людей
Сподіваємося, що будуть премії, які зараз в міністерстві хоча має бути 260 людей на роботі, бракує 80. Є 80 вакансій. Ми зараз шукаємо людей, щоб вони могли зайти. Але ті люди, які працюють, дуже тяжко працюють, бо вони роблять роботу більше людей. І як будуть зекономлені гроші на зарплаті тих вакансій, тоді ми зможемо надати премії.
А як вже від наступного року? Вже, за законом про держслужбу, зможемо робити премії і інші речі, що допоможе нашим співробітникам. І ми їх запевнюємо і заохочуємо, щоб вони залишилися на роботі, щоб вони до того дійшли, щоб ми могли їм трохи краще оплачувати роботу.
– В рамках ефірного часу неможливо охопити навіть частину проблем, які накопичилися за роки в медицині. Сподіваюся, що Вам вдасться бодай якийсь зробити ривок в реформі охорони здоров’я. І будемо кликати Вас ще, щоб Ви нам розказували про успіхи.
