Прага – Останнім часом все голосніше у Чехії говорять про потребу протистояти агресії прокремлівської пропаганди. Чеські фахівці звертають увагу на активізацію і дедалі досконаліші методи роботи проросійських засобів масової інформації у Чехії, а це вимагає уважного щоденного аналізу. Цією роботою зайнялись фахівці з університету Масарика в місті Брно і в празькому аналітичному центрі «Європейські цінності». Перші висновки насторожують, експерти закликають чехів до пильності. Своїм досвідом, як можна протидіяти російській пропаганді, з чехами також ділилися українські медіа-експерти і журналісти.
Засоби масової інформації сьогодні стали справжнім полем бою за думки і голоси громадян. Від серйозних інформаційних цілодобових телевізійних каналів, відомих інтернет-сайтів, до, здавалося б, другорядного «бульвару» – сьогодні немає неважливих ЗМІ, маніпулювати громадською думкою, дезінформувати, лякати громадян у потрібному напрямку можна з будь-якої трибуни. Це висновок чеських фахівців, зроблений на підставі докладного аналізу проросійської пропаганди.
І ще один важливий висновок: російська пропаганда в Чехії активізувалась, її методи стали більш вишуканими, а відтак – небезпечнішими, ніж були досі, не гребують вони і нечесними методами.
У Чеській Республіці, на думку фахівців, є кілька промосковських джерел пропаганди, тих, які дають простір прокремлівським маніпуляціям. Аналітики з празького центру «Європейські цінності» називають Parlamentni listy, Sputnik.cz, AC24, Svetkolemnas.info.
Політолог з університету Масарика в Брно Мілош Ґреґор, зокрема, зауважує, що російська пропаганда часто на озброєння бере емоції, намагається емоціями виштовхнути раціональне зерно. А оскільки емоції сильніші, ніж racio, тому й мають на людей більший вплив.
Про це свідчить, зокрема, аналіз фахівців з університету в Брно. Хоча емоцій в повідомленнях про Україну на промосковських сайтах у Чехії було менше, ніж у тих, що стосувались інших тем, «емоційна хвиля» ставить всього 11,3 відсотка, зате частки страху, ненависті й обурення у них були однаковими. Зменшення кількості повідомлень, що стосуються України, в промосковських ЗМІ фахівці пояснюють тим, що конфлікт затягнувся. Зате його часто порівнюють з подіями в Сирії. На думку Мілоша Ґрегора, кремлівська інформація про ситуації в Сирії та Україні дуже подібні.
З аналізу випливає, що серед засобів маніпуляції проросійських сайтів у Чехії щодо України на першому місці – пошук винного, на другому – вигадки, на третьому – наліплювання ярликів, за ними стоять залякування чи маніпуляції з відео.
На російську пропаганду має реагувати і держава – Якуб Янда
Політолог з празького аналітичного центру «Європейські цінності» Якуб Янда вважає, що найбільшою загрозою для Чеської Республіки є те, що російським «дезінформаційним зусиллям може вдатись інфільтруватися до демократичних інституцій, до середовища провідних політиків, політиків головної течії, що ми вже бачимо в деяких європейських країнах, як успішні там російські прагнення».
На думку Якуба Янди, в Чехії «ці зусилля успішні частково: ми маємо президента, який захищає інтереси Москви, також комуністичну партію чи деяких соціальних демократів». Але наразі демократичні сили в Чехії, а це не тільки парламентські демократичні партії, але, наприклад, суспільне мовлення, незалежні інституції такі, як поліція й армія, все ж захищають країну від кремлівського впливу, вважає чеський політолог.
Зустрічі фахівців із журналістами, відкриті лекції для зацікавлених, поширення матеріалів, які розкривають роботу російської пропагандистської машини на чеських землях – це головні засоби, якими чехи намагаються вести боротьбу з кремлівською пропагандою у своїй країні. Не менш важливо також навчати людей, як відрізняти правду від інформаційної «дези», з яких сайтів варто брати інформацію, які ЗМІ слухати чи дивитись.
Аналітичний центр «Європейські цінності» опрацював стратегію боротьби з дезінформацією і радить пересічним чехам, щоб розібратись у щоденному потоці інформації, ідентифікувати і називати вголос джерела «дези», називати імена політиків, які співпрацюють зі сумнівними ЗМІ, вимагати прозорості у висвітленні подій, а також навчитись захищати суспільні засоби масової інформації.
Стратегія містить також рекомендації для уряду, влади Чехії, вона стосується захисту прав людини, але передусім потреби розробки державної політики захисту від агресивної політики Кремля в Чехії.
Аналітик Мілош Грегор вважає, що «бій за правду проти брехні варто вести. Можливо, це не так зручно, потребує певних зусиль, але все ж потрібно вийти зі свого затишного кутка і спробувати хоча б іноді пошукати, чи інформація з цього сайту правдива чи ні, тоді ви дістанете картину, чи можна цьому сайту вірити».
Українці чехам – до кровопролиття у нас була дезінформація
Досвідом боротьби України з кремлівською пропагандою з чехам нещодавно поділилися українські журналісти і медіа-експерти. Вони взяли участь в дискусії під егідою празького Інституту досліджень безпеки, яку провела місцева бібліотека імені Вацлава Гавела.
Програмний директор українського інтернет-видання «Детектор медіа» Роман Шутов вважає, що свою кампанію дезінформації серед жителів східної України Росія розпочала в 2013 році. Новини тоді лякали місцевих жителів інформацією про «фашистів» і «нацистів» із західної України, які «ненавидять українців зі сходу» та «кривавих» американців, які «фінансують» Майдан. А перше, каже він, що зробили окупанти, – відімкнули усі українські телевізійні канали і почали переслідувати проукраїнських журналістів, які в результаті були змушені покинути окуповані території.
«Поступово жителі прикордонних територій відділилися від українського медіа-простору, тому зараз ми маємо 27% населення на сході та півдні України, яке вірить в те, що два роки тому в Києві стався «військовий переворот», – розповів Роман Шутов.
На його думку, Росія зараз намагається поглибити розкол між різними частинами та групами українського суспільства. «Населення з інших частин України переважно не вірить у російську пропаганду. Воно відчуває втому від війни та розчарування через «втрату» Криму і неспроможність протистояти російській військовій агресії. Ці люди мають дуже сильний емоційний зв'язок з війною, а відтак маніпулювати усіма цими емоціями дуже просто», – зазначає він.
«Росія не може існувати та бути імперією без України, вона потребує України і тому постійно намагається її повернути», – наголосив під час виступу в Празі Іван Синєпалов, співзасновник незалежного громадського медіа «Громадське телебачення Приазов’я».
Журналіст може дати вам цілком реальні факти, однак виставити їх в такому світлі, яке буде дуже наближене до цього російського світу, і виявити таку маніпуляцію дуже складноРоман Шутов
Він згадує, як Росія намагалась відокремити частину України 13 років тому, коли у 2003 році хотіла приєднати український острів Тузла до російського Краснодарського краю. Через необізнаність багато хто не усвідомлював великої небезпеки. Однак Роcія впродовж 23 років готувала собі міцний ґрунт для повернення. За допомогою великої кількості серіалів, шоу, фільмів та музики вона упроваджувала в голови українців ідею «русского мира». Після такого впливу «розумної пропаганди», як її назвав Іван Синепалов, деякі українці захотіли «повернутись» до Росії, з думкою, що повертаються до системи Радянського Союзу.
Набір ідей «русского мира» може просуватися не лише через підроблену інформацію, повідомляє Роман Шутов. «Журналіст може дати вам цілком реальні факти, однак виставити їх в такому світлі, яке буде дуже наближене до цього російського світу, і виявити таку маніпуляцію дуже складно», – додає він.
Подібна практика маніпуляційних дій дедалі частіше зустрічається в навчальних закладах на сході України, і це велика проблема, зауважила в Празі Наталія Курдюкова, директор та співзасновник незалежного харківського соціально-політичного медіа-проекту «Накипело».
Не всі вчителі у школах підтримують Україну та знають українську мову. Вони навчають дітей за старими радянськими правилами, та маніпулюють їхньою свідомістю, звертає увагу Курдюкова. «Цього року на святкуванні річниці Другої світової війни вчителі приводили до шкіл несправжніх ветеранів, які ніколи навіть не воювали на тій війні. І все це робиться, щоб підтримати ідею, що Радянський союз – це було все для людей», – зауважила харківська журналістка.
Наталія Курдюкова та Роман Шутов погоджуються із думкою, що основна проблема, через яку в Україні досі відчувається влив російської пропаганди, – це те, що більшість українських ЗМІ належать українським олігархам, а деякі ЗМІ також сильно пов’язані з російським бізнесом і тому транслюють ідеї, близькі до Кремля.
В Україні продовжують існувати інформаційні агентства, які просувають російський пропагандистський дискурсРоман Шутов
«Ми маємо випадок із «Вести», коли газета з кольоровими фото, наповнена російською брехнею, роздавалася щоранку безкоштовно в Київському метрополітені, та в 5 інших найбільших містах країни. Нарешті ми змогли зупинити цей безлад. Не дивлячись на це, в Україні продовжують існувати інформаційні агентства, які просувають російський пропагандистський дискурс», – повідомляє Роман Шутов.
Найпростіше, що можна робити, коли мова йде про контрпропаганду – це контролювати та стежити за тими журналістами і ЗМІ, які мислять подібно до російських ЗМІ, та розповсюджувати цю інформацію серед громадян, вважає медіа-експерт.
Однак він визнає, що в країні, де живе 46 мільйонів, донести правдиву інформацію до всіх дуже складно. Вчити кожного з них розуміти медіа, як вони працюють, кому належать, та як власник телевізійного каналу або газети може на них впливати – забирає дуже багато часу.
В умовах війни, коли помирають люди, ми не можемо робити нічого іншого, ніж заборонити російські телеканали. Зараз ми маємо зупинити навалу російської пропаганди, яка вбиває наших людейРоман Шутов
Дехто з учасників празької дискусії дивувався, чому Україна не пускає деяких російських журналістів і забороняє російські телеканали.
«В умовах війни, коли помирають люди, ми не можемо робити нічого іншого, ніж заборонити російські телеканали. Часу на виробництво більшої кількості українських фільмів немає. Зараз ми маємо зупинити навалу російської пропаганди, яка вбиває наших людей. Завжди є протиріччя між безпекою та свободою слова. Зараз ми намагаємось знайти цю межу. І ми розуміємо, що неможливо бути демократичними, забороняючи всіх», – запевняє Роман Шутов.
Українські журналісти закликали чехів впливати на свій уряд, щоб той не знімав санкції з Росії, доки вона не покине окуповані території України та не поверне анексований нею український Крим. Вони впевнені: перемога України в цій ситуації буде перемогою і для всієї Європи.
