«Найбільше мені, напевно, хотілося відбутися в житті. Я з дитинства був привчений до праці – все-таки, сільська дитина. Тоді для таких як я хлопців головне було вивчитися, отримати вищу освіту. Я вступив до Дніпропетровський металургійний інститут на спеціальність «інженер-металург». Отримав хорошу підготовку. До речі, вважаю, що хлопчикам обов'язково потрібно давати технічну освіту – допомагає системно мислити. Про те, що я буду займатися бізнесом, тоді навіть не думав, але завжди знав, що буду успішним». (3 квітня 2013 року)
«Деколи бракує витримки. Тому що коли троє дітей і їм 3, 6 і 9 – то це нелегко. Все дуже активно. Мені здається, що найкращий ефект дає особистий приклад: ваше ставлення в родині, ваше ставлення до роботи, ваша акуратність і все інше. Є такий гарний вислів, я не пам’ятаю, хто це сказав: мене виховало невеличке світло, яке виходило з кабінету мого батька». (28 листопада 2011 року)
«Я багато чого побачив у житті вже. Але теперішній уряд – це така розпечена сковорідка. Тут ні дня, ні ночі, ні вихідних. Тільки в неділю я можу сказати своїй родині, що я вдома, що я з дітьми. Все інше мені не підвладно. Я не можу сам планувати, як я міг це робити в бізнесі, в Нацбанку або у Верховній Раді. Тобто нас «дружить» тут робота. Жорстка. Часті дискусії. Протидії немає. Найбільше спілкуюся з колегами і радниками. Я ліберальний керівник, але конкретику люблю, питаю жорстко. Справжніх дружніх відносин немає. З моїми друзями мене пов'язує велика історія - це ті, з ким я працював у бізнесі.» (22 травня 2012 року)
«Для мене важливо, щоб була можливість самореалізації. Я дуже люблю керувати, дуже. Але можу і підкорятися. Тут важливо, щоб прийшла людина, яка давала би можливість ініціювати і проводити рішення. З Азаровим це виходить». (22 травня 2012 року)
Тігіпко: будь-які необережні кроки призведуть до розколу країни
«Сьогодні в партії залишилися гарні люди, які не побоялися тиску, який відбувався на всіх. Якщо сьогодні не дати їм ініціативи, якщо не дати самореалізації, першу чергу, в партії, – вони просто підуть із партії». (25 березня 2014 року)
«Відповідальність на партії є і її треба визнавати. В першу чергу, ця відповідальність в тому, що допустили до того, що «Янукович за бронзовів» і узурпував владу. І я вважаю, що партія, яка це допускала має провину певну. Але тут є конкретні люди, я вважаю, що головна причина – це Янукович». (25 березня 2014 року)
«По законах: я вважаю, що це була колосальна помилка. І я теж визнаю цю помилку. Я не знав за що я голосую. Але я думаю, я не мав права голосувати тоді, коли просто називали номер закону і руками голосували. І через хвилину вже кричали скільки голосів». (25 березня 2014)
«Ми всі повинні розуміти в Україні, що сьогодні ставлення до Майдана абсолютно по країні різне. В Криму зовсім по-іншому дивляться на це. І любі крокі, які ми будемо робити необережно, можуть призвести ще сьогодні, нажаль, до розколу країни». (21 лютого 2014 року)
«Ми повинні чути Схід і Південь» – Тігіпко
«Група не буде голосувати за відставку Президента, тому що зараз не треба послаблювати Президента. Президент пішов на компроміс, пішов на дострокові президентські вибори. Ми всі повинні розуміти в Україні, що сьогодні ставлення до Майдану зовсім різне по країні». (21 лютого 2014 року)
«Я прийшов у партію після 2010 року. Повірив Януковичу, як повірило пів країни… Януковича створили ми з вами». (29 березня 2014 року)
«Упевнений: для виходу з кризи вкрай важливий не так персональний склад уряду, як наявність у нього чіткого покрокового плану, із зазначенням конкретних дій і дат. Суспільство має знати, що збирається робити уряд, і бачити конкретні результати його роботи». (12 лютого 2014 року)
«Я зареєстрував у Верховній Раді законопроект про амністію, згідно з яким звільняються від кримінальної відповідальності учасники протестів на Південно-Східній Україні. Дія закону поширюватиметься на учасників мирних протестів, що відбулися з 1 березня до дати прийняття закону. Виняток – злочини проти особистості, такі як вбивства». (11 квітня 2014 року)
«Ми повинні чути Схід і Південь. Ми повинні відштовхуватися від цього. Якщо ми подивимося, що відбувається сьогодні на Сході – два ультиматуми поставили і оголосили антитерористичну операцію, два виступи були в.о. Президента Олександра Турчинова та Прем'єр-міністра, більше ніхто нічого не зробив. Які кроки ви назустріч зробили?» (15 квітня 2014 року)
«Ситуація найважча за останні 10 років. Навіть у 2008 році не було такої ситуації... Відразу скажу, якщо в центрі Києва буде залишатися майдан, люди озброєні ходити з битами, то, природно, гроші інвесторів не підуть. Що робити далі? Займатися тим, щоб була справедливість і щоб кожен міг чесно заробити і прогодувати сім'ю». (24 лютого 2014 року)
«У моїй передвиборчій програмі пункт про державний статус російської мови - один з основних. Ігнорувати інтереси російськомовних громадян, яких в Україні 14 мільйонів, не можна: це посилює напругу в суспільстві, загрожує розколом країни і втратою державного суверенітету. Буде справедливо і правильно надати російській мові статус офіційної. Це відображає реальну мовну ситуацію в Україні». (3 квітня 2014 року)
«Деколи бракує витримки. Тому що коли троє дітей і їм 3, 6 і 9 – то це нелегко. Все дуже активно. Мені здається, що найкращий ефект дає особистий приклад: ваше ставлення в родині, ваше ставлення до роботи, ваша акуратність і все інше. Є такий гарний вислів, я не пам’ятаю, хто це сказав: мене виховало невеличке світло, яке виходило з кабінету мого батька». (28 листопада 2011 року)
«Я багато чого побачив у житті вже. Але теперішній уряд – це така розпечена сковорідка. Тут ні дня, ні ночі, ні вихідних. Тільки в неділю я можу сказати своїй родині, що я вдома, що я з дітьми. Все інше мені не підвладно. Я не можу сам планувати, як я міг це робити в бізнесі, в Нацбанку або у Верховній Раді. Тобто нас «дружить» тут робота. Жорстка. Часті дискусії. Протидії немає. Найбільше спілкуюся з колегами і радниками. Я ліберальний керівник, але конкретику люблю, питаю жорстко. Справжніх дружніх відносин немає. З моїми друзями мене пов'язує велика історія - це ті, з ким я працював у бізнесі.» (22 травня 2012 року)
«Для мене важливо, щоб була можливість самореалізації. Я дуже люблю керувати, дуже. Але можу і підкорятися. Тут важливо, щоб прийшла людина, яка давала би можливість ініціювати і проводити рішення. З Азаровим це виходить». (22 травня 2012 року)
Тігіпко: будь-які необережні кроки призведуть до розколу країни
«Сьогодні в партії залишилися гарні люди, які не побоялися тиску, який відбувався на всіх. Якщо сьогодні не дати їм ініціативи, якщо не дати самореалізації, першу чергу, в партії, – вони просто підуть із партії». (25 березня 2014 року)
«Відповідальність на партії є і її треба визнавати. В першу чергу, ця відповідальність в тому, що допустили до того, що «Янукович за бронзовів» і узурпував владу. І я вважаю, що партія, яка це допускала має провину певну. Але тут є конкретні люди, я вважаю, що головна причина – це Янукович». (25 березня 2014 року)
«По законах: я вважаю, що це була колосальна помилка. І я теж визнаю цю помилку. Я не знав за що я голосую. Але я думаю, я не мав права голосувати тоді, коли просто називали номер закону і руками голосували. І через хвилину вже кричали скільки голосів». (25 березня 2014)
«Ми всі повинні розуміти в Україні, що сьогодні ставлення до Майдана абсолютно по країні різне. В Криму зовсім по-іншому дивляться на це. І любі крокі, які ми будемо робити необережно, можуть призвести ще сьогодні, нажаль, до розколу країни». (21 лютого 2014 року)
«Ми повинні чути Схід і Південь» – Тігіпко
«Група не буде голосувати за відставку Президента, тому що зараз не треба послаблювати Президента. Президент пішов на компроміс, пішов на дострокові президентські вибори. Ми всі повинні розуміти в Україні, що сьогодні ставлення до Майдану зовсім різне по країні». (21 лютого 2014 року)
«Я прийшов у партію після 2010 року. Повірив Януковичу, як повірило пів країни… Януковича створили ми з вами». (29 березня 2014 року)
«Упевнений: для виходу з кризи вкрай важливий не так персональний склад уряду, як наявність у нього чіткого покрокового плану, із зазначенням конкретних дій і дат. Суспільство має знати, що збирається робити уряд, і бачити конкретні результати його роботи». (12 лютого 2014 року)
«Я зареєстрував у Верховній Раді законопроект про амністію, згідно з яким звільняються від кримінальної відповідальності учасники протестів на Південно-Східній Україні. Дія закону поширюватиметься на учасників мирних протестів, що відбулися з 1 березня до дати прийняття закону. Виняток – злочини проти особистості, такі як вбивства». (11 квітня 2014 року)
«Ми повинні чути Схід і Південь. Ми повинні відштовхуватися від цього. Якщо ми подивимося, що відбувається сьогодні на Сході – два ультиматуми поставили і оголосили антитерористичну операцію, два виступи були в.о. Президента Олександра Турчинова та Прем'єр-міністра, більше ніхто нічого не зробив. Які кроки ви назустріч зробили?» (15 квітня 2014 року)
«Ситуація найважча за останні 10 років. Навіть у 2008 році не було такої ситуації... Відразу скажу, якщо в центрі Києва буде залишатися майдан, люди озброєні ходити з битами, то, природно, гроші інвесторів не підуть. Що робити далі? Займатися тим, щоб була справедливість і щоб кожен міг чесно заробити і прогодувати сім'ю». (24 лютого 2014 року)
«У моїй передвиборчій програмі пункт про державний статус російської мови - один з основних. Ігнорувати інтереси російськомовних громадян, яких в Україні 14 мільйонів, не можна: це посилює напругу в суспільстві, загрожує розколом країни і втратою державного суверенітету. Буде справедливо і правильно надати російській мові статус офіційної. Це відображає реальну мовну ситуацію в Україні». (3 квітня 2014 року)