Київ – «Правим сектором» захоплюються, ним лякають, на ньому російська пропаганда будує свій міф про «українських фашистів». Хто ж входить до цього руху? Чого хочуть ці люди? Яка роль «Правого сектору» у подіях на Майдані?
«Правий сектор» заявив про себе 20 січня, взявши на себе відповідальність за зіткнення із правоохоронцями на вулиці Грушевського у Києві, після неконституційного ухвалення парламентом «диктаторських законів» 16 січня. «А що залишалося робити мітингувальникам, простим українцям, коли в їхній країні запровадили диктатуру», – пояснив лідер «Правого сектору» Дмитро Ярош.
Дмитро Ярош відкидає усі звинувачення у прихильності «Правого сектору» до нацистської ідеології, пояснюючи, що до руху входять люди усіх національностей і немає значення, якого людина етнічного походження, якою мовою розмовляє й яку релігію сповідує.
«Я сам із Дніпродзержинська, а 40% наших членів розмовляють російською», – зауважує Ярош.
При цьому «Правий сектор» критично ставиться до дій парламенту та тимчасового уряду й не підтримує перенесення президентських виборів.
«Деякі політики, користаючись тим, що злочинний режим Януковича повалено і активні акції протесту в Києві припинилися, прагнуть ігнорувати волю Майдану. У Верховній Раді зареєстровано проект постанови № 4399 від 11.03.2014 про перенесення позачергових виборів Президента України на 7 грудня 2014 року. Це не могло пройти повз нашу увагу.
«Правий сектор» підкреслює, що політики забули головний наказ Майдану: влада повинна служити народу. «Правий сектор» вимагає проведення позачергових виборів на всіх рівнях влади. «Правий сектор» не дозволить знову ошукати народ та залишає за собою право добиватися виконання рішень Майдану усіма законними засобами», – йдеться у заяві політради «Правого сектору» від 12 березня.
Ми боремося за реальне народовладдя, стверджує один із засновників УНА-УНСО, син головнокомандувача УПА Романа Шухевича, політв’язень радянських часів Юрій Шухевич.
УНА-УНCO засуджує нацизм і не має нічого спільного з фашистсько-нацистською ідеологією. Для УНА-УНСО ідея націоналізму полягає у тому, щоб право політичної нації (тобто усіх, хто є громадянами України, незалежно від етнічного походження, мови та релігії) на мирне й гідне життя було забезпечене, наголошує також член політради організації Андрій Бондаренко.
Саме «Правим сектором» лякає російська пропаганда людей, використовуючи усі можливості. Кожне слово Дмитра Яроша чи дії членів організації перетворюються про кремлівськими ЗМІ у «страшилку».
Басманний міський суд Москви навіть ухвалив рішення заочно арештувати Дмитра Яроша у рамках справи про нібито заклики до тероризму.
Ярош сказав, що такого звернення не робив й попросив «рупорів пана Путіна не генерувати інформаційні приводи». «Ми створимо їх самі своїми діями», – зауважив він.
Також, фактично, немає такого російського телеканалу, який би не показав як координатор структур «Правого сектору» західного регіону Олександр Музичко (Саша Білий) погрожує депутатам Рівненської облради й прокурору. Російські ЗМІ навіть повідомили, що Музичко хоче балотуватися у президенти.
Такий резонанс змусив Генпрокуратуру України почати розслідування, а Олександра Музичка дати пояснення.
Сам «Правий сектор» заявляє, що зараз переживає процес переходу від громадського руху до політичної сили й відчуває «проблеми росту», оскільки не завжди встигають ретельно перевірити людей, які вступають до його лав. Але, як наголошує Ярош, «Правий сектор» за дотримання законів у всіх сферах.
Члени руху навіть збиралися провести з’їзд, але «у зв’язку із загрозою втручання окупаційних військ на територію України, розгортання збройного протистояння та загрозою втрати цілісності України запланований з’їзд політичної партії «Правий сектор» перенесли на 22 березня.
«Коли перед країною стоїть серйозний виклик, «Правий сектор» вважає за необхідне зайнятися більш важливими справами, ніж партійне будівництво», – пояснюють в інформаційному повідомленні.
Редактор інформаційних програм Радіо Свобода з жовтня 2007 року. Редактор спецпроектів «Із архівів КДБ», «Сандармох», «Донецький аеропорт», «Українська Гельсінська група», «Голодомор», «Ті, хто знає» та інших. Ведуча та редактор телевізійного проекту «Ми разом». Автор ідеї та укладач документальної книги «АД 242». Автор ідеї, режисер та продюсер документального фільму «СІЧ». Працювала коментатором редакції культура Всесвітньої служби Радіо Україна Національної телерадіокомпанії, головним редактором служби новин радіостанції «Наше радіо», редактором проекту Міжнародної організації з міграції щодо протидії торгівлі людьми. Закінчила філософський факультет Ростовського університету. Пройшла бімедіальний курс з теле- та радіожурналістики Інтерньюз-Україна та кілька навчальних курсів «IREX ПроМедіа».
