Мирні події Євромайдану в Україні переросли упродовж трьох місяців із масових мирних протестів у зіткнення із силовими структурами влади тодишнього президента Януковича. В останні дні, 18-22 лютого, все виглядало вже, як повстання народу проти режиму. Фахівці будуть аналізувати ці події та давати їм узагальнюючі, теоретичні оцінки. І по гарячих слідах, тим більше, коли ще невідомо, чи закінчилися ці події, точні характеристики цьому явищу Євромайдану дати ще досить важко. Але все ж таки, це варто робити, щоб прокласти мислений, теоретичний, шлях до розуміння методів боротьби українців за свою свободу і свої права. Радіо Свобода запросило до розмови директора Центру Близькосхідних досліджень НАНУ у Києві Ігоря Семиволоса.
– Як можна з теоретичної точки зору розцінити явище Євромайдану, чи це соціальна революція, чи боротьба громадянського суспільства за демократію? Яка Ваша оцінка цих історичних, як багато-хто вже вважає, подій?
– Євромайдан, як суспільне явище, містить в собі декілька елементів і один з них – це антифеодальна революція. Оскільки режим, який правив в Україні донедавна, він був неофеодальний, коли, власне спостерігалися всі елементи феодалізму. Навіть у тому, що міліція, всі силові органи держави, вони виступали, як окремий прошарок суспільства. Я вже не кажу про верхні щаблі цього режиму. Тобто, це антифеодальна революція. І другий елемент Євромайдану – це національна революція. Ми бачимо гасла на вулицях, бачимо, коли гімн, прапор стають національної символікою цілого руху, котрий є продовженням тих подій, котрі відбувалися в Україні, починаючи з 1989-1990 років. І третє – коли мова йде про Революцію Гідності, то це демократична трансформація та демократичні зміни. Всі ці три елементи перебувають в динаміці, з переважанням, у той чи інший момент революції, одного з цих елементів. Але сказати, що остаточно переміг якийсь один елемент, досить важко. Спостерігаємо таке переплетення трьох революційних змін в динаміці.
– Хоча деякі із західних експертів, відзначаючи «ленінопад», вважають, що це антикомуністична революція в Україні?
«Ленінопад» – це закінчення національної революції. Повалення пам’ятників Леніна – це певний символічний акт прощання з минулим
– Власне, я думаю, що «ленінопад» – це закінчення національної революції. Тобто, це утвердження і формування політичної нації, громадянської нації. І бачимо відміну від 1991 року, коли цей «ленінопад» відбувся лише в Західній Україні, а у 2004 році до цього приєдналися центральні регіони. Сьогодні ж ми бачимо, що вся Україна охоплена цим процесом. Отже, ми є свідками того, вся Україна, нарешті, утвердилася, як національна держава і утвердилася громадянська нація, яка позбулася комуністичного минулого. Повалення пам’ятників Леніна – це певний символічний акт прощання з минулим.
– А як можна характеризувати ці процеси – утвердження національної держави, нації, встановлення демократії – вони є як такі, що завершені, чи вони лише започатковані?
– Так, все це на початковому етапі. Коли є велика потреба утвердження прав людини, справедливості, чесності влади. Тобто, те, заради чого люди вийшли на вулиці. Зрозуміло, що такі процеси не можуть бути одномоментним актом. Це важка, складна і марудна праця громадянського суспільства щодо захисту своїх прав, відстоювання своїх свобод, розуміння своїх інтересів, вміння об’єднуватися, досягати своїх цілей, не зважати на владу, робити свою справу. Це дуже складний процес. Ми чудово усвідомлюємо, що якраз цей елемент, громадянськості, демократії, є найменш розвинутим і саме підтримки цього елементу зараз потребує Україна якнайбільше. І з боку Заходу, і з боку всіх, хто може нам допомогти.
– Пане, Семиволос, а от ейфорія на Євромайдані, оці колосальні емоції, які зашкалюють, все це, з одного боку, показує новизну явища для України і світ захоплений цим. Але чи допомагає оце все вийти на більш тверезий шлях демократії?
– Мені це важко назвати ейфорією, насправді, оскільки це, на мою думку, спроба подолання психозу, який охопив Київ після таких буремних подій. Це якраз те, що ми спостерігаємо, що можна назвати спробою людей осмислити самих себе, осмислити себе у цьому світі, котрий настільки сильно змінився. І тут оце осмислення, воно ще до кінця не відбулося, ми в процесі, і він дуже болісний, тому що осмислення відбувається не лише у Києві, а по всій Україні і по різному абсолютно. Тобто, воно відмінне від того, що наприклад, відбувається в Криму.
–А от, на відміну від Ваших оцінок, Росія заявляє, що в Україні відбувається реанімація «нацизму, антисемітизму». Як ви вважаєте, яка роль інших народностей, етнічних груп України у цих подіях? І як вони все це сприймають?
Права людини універсальні та цей процес не залежить від національності. На Євромайдані стояли всі люди, незалежно від мови, належності, національності
– Я думаю, що Євромайдан показав, що права людини універсальні та цей процес не залежить від національності. І на Євромайдані стояли всі люди, незалежно від мови, належності, національності. Він об’єднав всіх у захисті своїх прав. А сьогодні є очевидним, що ключовим у цьому процесі, насамперед, для українців, є забезпечити повністю права національних меншин. Я умаю що оцей страх русифікації, який був довгий час домінуючим, сьогодні він має відійти у бік. І ми не можемо повторити тих помилок, та маємо забезпечити всі національно-культурні права, гарантувати їх всі.
– Пане Ігор, а які, на Вашу думку, суспільні, системні зміни будуть вирішальними у тому, щоб оці завоювання демократії, свобод, зміцнити, дати їм успішно розвиватися?
Необхідно навчити людей двом важливим речам: контролювати владу, друге – навчити людей діалогу, домовлятися
– Я думаю, що в першу чергу – зміна інститутів, і рух до системи відкритого доступу до державних справ, відмова від привілеїв. Це дуже складно робити, прагнути до нового соціального договору в суспільстві. Бо далеко не всі розуміють суті цього соціального договору і як його досягнути, але, принаймні, ми бачимо рух у цьому напрямку. І ми ще досить довго будемо у стані своєрідного роздвоєння, але я думаю, що упродовж найближчих місяців буде зрозуміло, що і як буде відбуватися. Очевидно, що необхідна зміна інститутів, зміна правил гри, мають бути впроваджені саме європейські правила. Повинні діяти чіткі процедури запобігання корупції. Та необхідно навчити людей двом важливим речам, контролювати владу, тому, що будь-яка влада схильна до корупції, і друге – навчити людей діалогу, навчити людей домовлятися, це вкрай важливо, це критично важливо для української ситуації сьогодні.
– А як, на Вашу думку, формування коаліційного уряду, виконання умов Євромайдану, воно приведе до завершення Євромайдану?
– Моя особиста думка, що нам потрібні професіонали. Звісно, інтереси Євромайдану мають враховуватися. Але Майдан – це таке узагальнююче поняття. Тобто, є групи інтересів, можливо їхні потреби мають бути також враховані, але все-таки для того, щоб був успішним Євромайдан, потрібні професіонали, які будуть знати, що робити, як робити, і, власне, мати певний мандат та не турбуватися за тил.
