Камінням у міліцію. Кому це треба?

Щоб встановити замовника злочину треба зрозуміти кому і для якої мети те, що відбулося, є вигідним.

Кому вигідне побиття молодих активістів, які тихо дрімали перед світанком 30 листопада під стелою на Майдані у Києві?

Цілком очевидно, що не Януковичу, який перед тим поаплодував учасникам мирних акцій на підтримку євроінтеграції України. Безглуздо жорстокий штурм «Беркута» за півгодини поставив Януковича на межу легітимності, адже влада має силу, лише якщо народ погоджується її визнавати.

Все виглядає так, ніби Януковича підставили з тим, щоб вже остаточно загнати в глуху ізоляцію – у пляшку, з якої може виповзти лише безхребетна істота, достатньо пластична для розминання міцними пальцями славного дзюдоїста.

Кому вигідно показати, що Янукович та його уряд настільки не контролюють ситуацію, що навіть не здатні дати притомні пояснення щодо того, хто віддав наказ «Беркуту» бити мітингувальників?

Пояснення про «йолку» лише додали знищенню іміджу Януковича, як рішучого політика, особливого шарму, мовляв хіба ви не розумієте: «у цій недокраїні – недопрезидент», бо хто ж перекладає на комунальників відповідальність за дії спецназу!

А кому вигідне побиття камінням міліцейського заслону біля адміністрації президента? Кому вигідно показати український протест як «погром».

Зрозуміло, що не опозиції й не людям з активною позицією, які підтримують євроінтеграцію й виходять на Майдани з дітьми та онуками.

Та й самому Януковичу це невигідно, бо 45 постраждалих журналістів стрімко ставлять його в один ряд із диктаторами, яким оголошують обструкцію й чиї рахунки блокують у цивілізованому світі.

Питання лише в тому, чому Янукович із чужої професійної подачі, вкотре, забиває гол у власні ворота? Адже поки капітан-форвард дірявить у власні ворота, супротивники незалежності України наполегливо штовхають політичну кризу в бік силового протистояння й подалі від Європи.

Думки, висловлені в розділі «Блоги», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода