Кожний громадянин України в середньому за рік продукує 200 кілограмів сміття. Лише Київ виробляє майже 1,5 мільйона тонн відходів щороку. В Україні вже практично немає незасмічених територій, і на кожен квадратний кілометр умовно припадає по 500 тисяч тонн відходів. За приблизними підрахунками, Україна тоне у понад 30 мільярдах тонн сміття. Увесь «непотріб» лежить або на полігонах, або на стихійних звалищах, розкладається, забруднює ґрунти, воду й повітря. Згубний вплив «сміттєвого фактора» на здоров’я людей уже доведений лікарями.
Між тим країни з високим рівнем розвитку давно перетворили сміття на фактор економічного зростання. Швеція, найчистіша країна в екологічному плані й одна з найкращих за рівнем життя, переробляє 96% відходів. Чверть теплопостачання цієї північної країни забезпечується за рахунок переробки сміття. Харчові відходи переробляють у гумус і біогаз, яким заправляють муніципальні автобуси. Зараз уже для 30 шведських переробних заводів не вистачає сировини, і Швеція імпортує 800 тисяч тонн сміття з інших країн.
Досвід країн, які вирішили проблему сміття, вказує, що важливо залучити комплекс факторів: від виховання звички сортувати сміття у побуті до економічного стимулювання підтримки чистоти.
В Україні з кожним роком зростає кількість людей, які не хочуть жити у засміченому просторі. Активні й свідомі громадяни самі організовуються й прибирають довкілля. Такий рух формує правильне ставлення людей до сміття та стимулює пошуки шляхів вирішення проблеми відходів, наголошують екоактивісти, координатори акції «Зробимо Україну чистою!» Андрій Хрутьба та Юрій Пивоваренко.
Людям треба мати куди помістити сміття (потрібна достатня кількість контейнерів), люди повинні знати, що сортувати сміття у побуті є обов’язком громадянина, що за неправильне поводження зі сміттям їх чекає штраф, виробники мусять нести відповідальність за утилізацію їхньої продукції, бізнес має відчувати, що переробка сміття є економічно привабливою справою – такі головні складові подолання проблеми засмічення країни.
Редактор інформаційних програм Радіо Свобода з жовтня 2007 року. Редактор спецпроектів «Із архівів КДБ», «Сандармох», «Донецький аеропорт», «Українська Гельсінська група», «Голодомор», «Ті, хто знає» та інших. Ведуча та редактор телевізійного проекту «Ми разом». Автор ідеї та укладач документальної книги «АД 242». Автор ідеї, режисер та продюсер документального фільму «СІЧ». Працювала коментатором редакції культура Всесвітньої служби Радіо Україна Національної телерадіокомпанії, головним редактором служби новин радіостанції «Наше радіо», редактором проекту Міжнародної організації з міграції щодо протидії торгівлі людьми. Закінчила філософський факультет Ростовського університету. Пройшла бімедіальний курс з теле- та радіожурналістики Інтерньюз-Україна та кілька навчальних курсів «IREX ПроМедіа».
23.04.2013
