Депутати потроху вчаться персонально голосувати у сесійній залі. Залишилося додати парламентським дискусіям змістовності – і можна буде говорити про подолання кризи парламентаризму.
Наразі українські політики навіть не намагаються порозумітися щодо розв’язання стратегічних проблем, які стоять перед країною, а натомість із радістю сперечаються через питання, м’яко кажучи, малозначущі. Апофеозом стала суперечка про те, чи можна ходити в парламент у вишиванці (вони би ще про життя на Марсі посперечалися)! Дискусії під куполом парламенту, політичні ток-шоу вражають беззмістовністю та вмінням забалакувати проблеми.
Слухаючи їх, згадую про випадок, що стався 140 років тому у Франції. Тоді там вирувала політична криза: принизлива поразка у франко-прусській війні, зречення імператора Наполеона ІІІ, потоплена в крові Паризька комуна…
У 1873 році монархічна більшість Палати депутатів запропонувала графу Генріху де Шамбору королівську корону. У монархістів було багато своїх династичних непорозумінь (це ж лише президентом можна обрати двічі несудимого «проффесора»), але вони-таки узгодили єдиного кандидата.
Однак граф, легко погоджуючись на конституційне обмеження повноважень, виступив категорично проти французького синьо-біло-червоного прапору, наполягаючи на королівському – білому з жовтими ліліями.
Очманілі монархісти запропонували компроміс: триколор доповнити щитом із ліліями та короною, а білий прапор із ліліями зробити персональним штандартом короля. Але граф залишався непохитним… У підсумку, Палата депутатів із перевагою в один голос проголосила республіканський устрій.
З огляду на такий курйоз з’явилася ціла низка досліджень на тему – чому ж насправді де Шамбор відмовився від корони для себе і монархії для всієї країни. Утім, справа, мабуть, у тому, що граф був чесною людиною. Вірогідно, він би міг змінити державну символіку після приходу до влади, але не схотів діяти в подібний спосіб.
У Франції претендент на престол був невиправним романтиком. Тоді як українські політики значно більші прагматики. Підозрюю, що заради корони вітчизняний претендент на престол наобіцяє багато чого. Але потім не стане дотримуватися обіцянок. А навзамін заохочуватиме мовні чи вишиванкові дискусії.
Думки, висловлені в розділі «Блоги», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Наразі українські політики навіть не намагаються порозумітися щодо розв’язання стратегічних проблем, які стоять перед країною, а натомість із радістю сперечаються через питання, м’яко кажучи, малозначущі. Апофеозом стала суперечка про те, чи можна ходити в парламент у вишиванці (вони би ще про життя на Марсі посперечалися)! Дискусії під куполом парламенту, політичні ток-шоу вражають беззмістовністю та вмінням забалакувати проблеми.
Слухаючи їх, згадую про випадок, що стався 140 років тому у Франції. Тоді там вирувала політична криза: принизлива поразка у франко-прусській війні, зречення імператора Наполеона ІІІ, потоплена в крові Паризька комуна…
У 1873 році монархічна більшість Палати депутатів запропонувала графу Генріху де Шамбору королівську корону. У монархістів було багато своїх династичних непорозумінь (це ж лише президентом можна обрати двічі несудимого «проффесора»), але вони-таки узгодили єдиного кандидата.
Однак граф, легко погоджуючись на конституційне обмеження повноважень, виступив категорично проти французького синьо-біло-червоного прапору, наполягаючи на королівському – білому з жовтими ліліями.
Очманілі монархісти запропонували компроміс: триколор доповнити щитом із ліліями та короною, а білий прапор із ліліями зробити персональним штандартом короля. Але граф залишався непохитним… У підсумку, Палата депутатів із перевагою в один голос проголосила республіканський устрій.
З огляду на такий курйоз з’явилася ціла низка досліджень на тему – чому ж насправді де Шамбор відмовився від корони для себе і монархії для всієї країни. Утім, справа, мабуть, у тому, що граф був чесною людиною. Вірогідно, він би міг змінити державну символіку після приходу до влади, але не схотів діяти в подібний спосіб.
У Франції претендент на престол був невиправним романтиком. Тоді як українські політики значно більші прагматики. Підозрюю, що заради корони вітчизняний претендент на престол наобіцяє багато чого. Але потім не стане дотримуватися обіцянок. А навзамін заохочуватиме мовні чи вишиванкові дискусії.
Думки, висловлені в розділі «Блоги», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
