Київ – Українське суспільство досі не одужало від травм, завданих сталінським режимом, вважають науковці та експерти. Голодомор та масові репресії заклали в людях тотальну недовіру до усіх, страх та пристосуванство. У нових поколіннях це проявляється у нездатності самоорганізовуватися та байдужості до соціальних проблем.
В Україні живе майже 7 мільйонів людей, які жили «при Сталіні», ще майже 10 мільйонів народилися одразу по смерті диктатора. Представники найстаршого покоління, наголошують експерти, є полярно налаштованими у своїх оцінках сталінізму – або виправдовують злочини Сталіна та його режиму, або вважають його «людоїдом» й найбільшим злочинцем в історії людства. Однак непримиримих антагоністів об’єднує страх, якого вони зазнали від тиску тоталітарної сталінської машини.
Травмовані страхом спільноти, як показує досвід усіх посттоталітарних країн, ще кілька поколінь поспіль демонструють нездатність вести продуктивний суспільний діалог, страждають від комплексу меншовартості та гальмують у розвитку.
«Ми будемо три покоління вичавлювати із себе сталінізм» – Щербак
«Шістдесят років минуло з дня смерті, мабуть, найбільшого злочинця в історії світу, найбільшого ката і кривавого диктатора Йосипа Сталіна. Він залишив страшний слід, і цей слід – ця його спадщина досі з нами. Його вчення – бандитське й жахливе – досі не змогли перемогти ліберальними демократичними ідеями.
Ми повинні розуміти, що наразі поряд живуть люди з європейськими демократичними цінностями і носії новітнього сталінізму. Ми вже пережили 20 років після розпаду Радянського Союзу, а це одне покоління. Боюся, що буде ще друге і третє покоління. Ми будемо три покоління вичавлювати із себе сталінізм.
За Сталіна – усіх, хто чинив опір, убивали. Тому основною формулою виживання стало геніальне українське – «моя хата скраю». Це трагедійна формула, адже якщо ти припиняєш боротьбу, ти стаєш безсилим й перетворюєшся на іграшку в руках тиранічних сил. І тоді вилазять якісь найстрашніші людські підлості, проявляються та випливають на поверхню темні сторони людської душі. Все зле, все лихе, все погане, мстиве й заздрісне виповзло назовні. Це був час соціальної катастрофи.
Під час сталінізму сформувалися такі риси українців, як небажання взагалі вплутуватися в політику, тому що це було небезпечно; боягузтво – страх перед чим завгодно й за будь-яке сказане слово; двоєдумство, бо люди на зборах говорили одне, а думали інше. Той час породив безліч не лише професійних сексотів, а й добровільних стукачів. Ці «ідейні сексоти» з корисливих мотивів – з бажання привласнити хату, меблі чи майно сусіда, а то й з бажання помститися комусь чи з заздрості – писали доноси. Це породив сталінізм, і ми повинні розуміти, що це досі з нами. І, не дай Боже, зміняться умови і режим з напівавторитарного стане жорстко авторитарним диктаторським – знову прокинеться все найгірше», – сказав Радіо Свобода письменник і громадський діяч Юрій Щербак.
«Сталін обезголовив українське суспільство» – Євген Сверстюк
«Сталінізм – це розкуркулення, як називали в народі процес знищення кращої верстви селянства. Сталінізм – це і арешт інтелігенції української. Сталінізм – це великий терор. І всі ці етапи були таким тиском на людину, щоб людина не могла залишатися особистістю.
Сталінізм – це деперсоналізація суспільства, це знищення моралі суспільства. Ця система трималася на доносах. І справа не тільки в тому, що було багато донощиків, яких боялися, справа в тому, що ті донощики переставали бути людьми, у властивому значенні цього слова.
І суспільство знало донощиків, боялося їх, а з часом почало поважати. Відбувся процес тотального руйнування особи, якого світ не бачив. І це руйнування відбувалося демонстративно, як в колгоспі, де всі були загнані і безправні. Фактично відбувався добір людей, добір кадрів за найгіршою ознакою, й на верх потрапляли люди з найгіршими рисами. А у списки для репресій – навпаки, потрапляли найкращі, авторитетні, розумні й чесні.
Все це позначилося в цілому на становищі суспільства. Це обезголовило фактично будь-які колективи. І кожен старався бути непомітним, кожен старався «одностайно» голосувати і думати тільки про себе і не думати про якісь обов’язки і вищі цілі. У цьому розумінні сталінізм тотально зруйнував здоровий дух суспільства», – наголошує колишній політв’язень, філософ Євген Сверстюк.
«Досі існує страх перед владою. Це наслідок сталінізму» – Глузман
«На жаль, Сталін ще живий, не фізично, але він з нами, і ми відчуваємо це кожен день. І навіть в нашому парламенті він живий. Це одна з найбільших проблем суспільства, яке отримало можливість бути вільним, але не може, бо диктатор ще в багатьох душах.
Сьогодні в Україні Сталін ще живий, бо живі раби. Раб може одержати документи про звільнення, але він залишається рабом. Треба чекати, коли народяться і зростуть інші українці і коли не буде генерації, яку представляю я. Іншого кроку для волі, дійсної волі, до якихось дійсно демократичних критеріїв життя, на мою думку, не існує.
Сьогодні я повинен констатувати, що більшість людей не може зрозуміти, що ми вже одержали всі демократичні можливості, але ми не вміємо користуватися цими можливостями. Коли ми йдемо до владних кабінетів, наша поведінка змінюється, вона в своїй більшості стає радянською поведінкою. Це не поведінка нормальних європейців. Я вважаю, що досі існує страх. І якщо існує страх перед міліцією, страх перед Президентом, страх перед мером, це також те, що залишилося нам від Сталіна, від радянської влади. У вільній нормальній країні мер повинен боятися мене, а не я мера, і так само Президент. Я вважаю, що ми вже десь пройшли половину дороги, яка нас приведе до європейської демократії. Однак дійдуть не всі. Більшість повинна фізично залишитися тут – в майже радянській Україні», – переконаний колишній політв’язень, президент Асоціації психіатрів України Семен Глузман.
«Сталін і Ленін – ідеологічні брати» – Микола Рябчук
«Я взагалі волів би, щоб ми забули про цього персонажа, але якщо все ж аналізувати його символічне існування у нашому просторі, то все-таки є одна втішна новина. Я із соціологічних опитувань бачу, що українці набагато менше симпатизують Сталіну, аніж росіяни. Це ще один факт нашої відмінності. Але водночас це мене не надто тішить, бо лише половина українців ставиться до Сталіна негативно, а решта – або не визначилася, або ставиться неоднозначно. Це, звичайно, засмучує.
Я все-таки мрію дожити до того часу, коли у нас негативною постаттю буде не лише Сталін, але також й усі його попередники і наступники, вся ця комуністична кліка, в тому числі і його безпосередній попередник – Володимир Ленін. На мій погляд, саме Ленін заклав підвалини всього того, що потім увійшло в історію як репресії. І коли мені розказують, що Сталін був лише якимсь збоченням, якимсь відхиленням, весь цей сталінізм була якась неправильна ідеологія, якесь відхилення від «хорошого», «гарного ленінізму», я вважаю це брехнею й фальсифікацією. Насправді Сталін був досить послідовним, а єдине, чого йому не вистачало – ленінської «чуйки» й гнучкості. А поза тим, Ленін і Сталін є ідеологічними братами, і методи їхньої діяльності, насамперед терористичної, дуже подібні. Сподіваюся, що наймолодше сьогоднішнє покоління житиме в Україні, де вже просто ніхто, крім істориків, про цих персонажів не буде пам’ятати», – каже публіцист Микола Рябчук.
«Сталінізм й досі заважає нам консолідуватися» – Віктор Мусіяка
«Наслідки сталінського режиму проявляються у тому, що ми зараз ніяк не можемо консолідувати суспільство. Воно не здатне поки що самоорганізуватися. Ми не осмислили ще до кінця вплив сталінізму та його прояви у суспільній свідомості. Це призводить до того, що ми не маємо чіткого уявлення про те, яке ж майбутнє ми хочемо мати, що саме нам треба будувати й куди розвиватися. Викорінити наслідки сталінізму, я вважаю, можна лише спільними зусиллями, розібравшись в нашій історії й визначившись з орієнтирами», – зазначив один із авторів Конституції України Віктор Мусіяка.
ми разом
05.03.2013
За Сталіна «був повний порядок боротьби з опозицією» – ініціатор пам’ятника
Настав час відновити авторитет «вождя всіх народів» і показати, що «репресії – це не завжди погано» – підприємець Жилін далі
05.03.2013
У Донецьку молодь оживила Сталіна
До тізера ВІДЕО: У Донецьку молоді люди провели флеш-моб, що був інсценований як політичний мітинг-перфоманс. «60 років Сталіна на нас немає!» – називалася акція далі
04.03.2013
Галичанка Марія Чабан звинувачує Сталіна у знищенні її родини і майна
Чотирирічну Марію Чабан, з дому Залізняк, її маму, тата, дідуня і бабуню, а також двох батькових рідних братів за наказом НКВС було вивезено у Сибір 22 травня 1941 року. Ї далі
08.02.2013
Одеські діти негативної думки про Сталіна
У 60-у річницю смерті Йосипа Сталіна школярі Одеси згадали все, що знають про генсека. Ім’я вождя відомо не лише старшокласникам. Цю постать в історії України діти оцінюють негативно. далі
В Україні живе майже 7 мільйонів людей, які жили «при Сталіні», ще майже 10 мільйонів народилися одразу по смерті диктатора. Представники найстаршого покоління, наголошують експерти, є полярно налаштованими у своїх оцінках сталінізму – або виправдовують злочини Сталіна та його режиму, або вважають його «людоїдом» й найбільшим злочинцем в історії людства. Однак непримиримих антагоністів об’єднує страх, якого вони зазнали від тиску тоталітарної сталінської машини.
Травмовані страхом спільноти, як показує досвід усіх посттоталітарних країн, ще кілька поколінь поспіль демонструють нездатність вести продуктивний суспільний діалог, страждають від комплексу меншовартості та гальмують у розвитку.
«Ми будемо три покоління вичавлювати із себе сталінізм» – Щербак
«Шістдесят років минуло з дня смерті, мабуть, найбільшого злочинця в історії світу, найбільшого ката і кривавого диктатора Йосипа Сталіна. Він залишив страшний слід, і цей слід – ця його спадщина досі з нами. Його вчення – бандитське й жахливе – досі не змогли перемогти ліберальними демократичними ідеями.
Ми повинні розуміти, що наразі поряд живуть люди з європейськими демократичними цінностями і носії новітнього сталінізму. Ми вже пережили 20 років після розпаду Радянського Союзу, а це одне покоління. Боюся, що буде ще друге і третє покоління. Ми будемо три покоління вичавлювати із себе сталінізм.
За Сталіна – усіх, хто чинив опір, убивали. Тому основною формулою виживання стало геніальне українське – «моя хата скраю». Це трагедійна формула, адже якщо ти припиняєш боротьбу, ти стаєш безсилим й перетворюєшся на іграшку в руках тиранічних сил. І тоді вилазять якісь найстрашніші людські підлості, проявляються та випливають на поверхню темні сторони людської душі. Все зле, все лихе, все погане, мстиве й заздрісне виповзло назовні. Це був час соціальної катастрофи.
Під час сталінізму сформувалися такі риси українців, як небажання взагалі вплутуватися в політику, тому що це було небезпечно; боягузтво – страх перед чим завгодно й за будь-яке сказане слово; двоєдумство, бо люди на зборах говорили одне, а думали інше. Той час породив безліч не лише професійних сексотів, а й добровільних стукачів. Ці «ідейні сексоти» з корисливих мотивів – з бажання привласнити хату, меблі чи майно сусіда, а то й з бажання помститися комусь чи з заздрості – писали доноси. Це породив сталінізм, і ми повинні розуміти, що це досі з нами. І, не дай Боже, зміняться умови і режим з напівавторитарного стане жорстко авторитарним диктаторським – знову прокинеться все найгірше», – сказав Радіо Свобода письменник і громадський діяч Юрій Щербак.
«Сталін обезголовив українське суспільство» – Євген Сверстюк
«Сталінізм – це розкуркулення, як називали в народі процес знищення кращої верстви селянства. Сталінізм – це і арешт інтелігенції української. Сталінізм – це великий терор. І всі ці етапи були таким тиском на людину, щоб людина не могла залишатися особистістю.
Сталінізм – це деперсоналізація суспільства, це знищення моралі суспільства. Ця система трималася на доносах. І справа не тільки в тому, що було багато донощиків, яких боялися, справа в тому, що ті донощики переставали бути людьми, у властивому значенні цього слова.
І суспільство знало донощиків, боялося їх, а з часом почало поважати. Відбувся процес тотального руйнування особи, якого світ не бачив. І це руйнування відбувалося демонстративно, як в колгоспі, де всі були загнані і безправні. Фактично відбувався добір людей, добір кадрів за найгіршою ознакою, й на верх потрапляли люди з найгіршими рисами. А у списки для репресій – навпаки, потрапляли найкращі, авторитетні, розумні й чесні.
Все це позначилося в цілому на становищі суспільства. Це обезголовило фактично будь-які колективи. І кожен старався бути непомітним, кожен старався «одностайно» голосувати і думати тільки про себе і не думати про якісь обов’язки і вищі цілі. У цьому розумінні сталінізм тотально зруйнував здоровий дух суспільства», – наголошує колишній політв’язень, філософ Євген Сверстюк.
«Досі існує страх перед владою. Це наслідок сталінізму» – Глузман
«На жаль, Сталін ще живий, не фізично, але він з нами, і ми відчуваємо це кожен день. І навіть в нашому парламенті він живий. Це одна з найбільших проблем суспільства, яке отримало можливість бути вільним, але не може, бо диктатор ще в багатьох душах.
Сьогодні в Україні Сталін ще живий, бо живі раби. Раб може одержати документи про звільнення, але він залишається рабом. Треба чекати, коли народяться і зростуть інші українці і коли не буде генерації, яку представляю я. Іншого кроку для волі, дійсної волі, до якихось дійсно демократичних критеріїв життя, на мою думку, не існує.
Сьогодні я повинен констатувати, що більшість людей не може зрозуміти, що ми вже одержали всі демократичні можливості, але ми не вміємо користуватися цими можливостями. Коли ми йдемо до владних кабінетів, наша поведінка змінюється, вона в своїй більшості стає радянською поведінкою. Це не поведінка нормальних європейців. Я вважаю, що досі існує страх. І якщо існує страх перед міліцією, страх перед Президентом, страх перед мером, це також те, що залишилося нам від Сталіна, від радянської влади. У вільній нормальній країні мер повинен боятися мене, а не я мера, і так само Президент. Я вважаю, що ми вже десь пройшли половину дороги, яка нас приведе до європейської демократії. Однак дійдуть не всі. Більшість повинна фізично залишитися тут – в майже радянській Україні», – переконаний колишній політв’язень, президент Асоціації психіатрів України Семен Глузман.
«Сталін і Ленін – ідеологічні брати» – Микола Рябчук
«Я взагалі волів би, щоб ми забули про цього персонажа, але якщо все ж аналізувати його символічне існування у нашому просторі, то все-таки є одна втішна новина. Я із соціологічних опитувань бачу, що українці набагато менше симпатизують Сталіну, аніж росіяни. Це ще один факт нашої відмінності. Але водночас це мене не надто тішить, бо лише половина українців ставиться до Сталіна негативно, а решта – або не визначилася, або ставиться неоднозначно. Це, звичайно, засмучує.
Я все-таки мрію дожити до того часу, коли у нас негативною постаттю буде не лише Сталін, але також й усі його попередники і наступники, вся ця комуністична кліка, в тому числі і його безпосередній попередник – Володимир Ленін. На мій погляд, саме Ленін заклав підвалини всього того, що потім увійшло в історію як репресії. І коли мені розказують, що Сталін був лише якимсь збоченням, якимсь відхиленням, весь цей сталінізм була якась неправильна ідеологія, якесь відхилення від «хорошого», «гарного ленінізму», я вважаю це брехнею й фальсифікацією. Насправді Сталін був досить послідовним, а єдине, чого йому не вистачало – ленінської «чуйки» й гнучкості. А поза тим, Ленін і Сталін є ідеологічними братами, і методи їхньої діяльності, насамперед терористичної, дуже подібні. Сподіваюся, що наймолодше сьогоднішнє покоління житиме в Україні, де вже просто ніхто, крім істориків, про цих персонажів не буде пам’ятати», – каже публіцист Микола Рябчук.
«Сталінізм й досі заважає нам консолідуватися» – Віктор Мусіяка
«Наслідки сталінського режиму проявляються у тому, що ми зараз ніяк не можемо консолідувати суспільство. Воно не здатне поки що самоорганізуватися. Ми не осмислили ще до кінця вплив сталінізму та його прояви у суспільній свідомості. Це призводить до того, що ми не маємо чіткого уявлення про те, яке ж майбутнє ми хочемо мати, що саме нам треба будувати й куди розвиватися. Викорінити наслідки сталінізму, я вважаю, можна лише спільними зусиллями, розібравшись в нашій історії й визначившись з орієнтирами», – зазначив один із авторів Конституції України Віктор Мусіяка.
ми разом
05.03.2013За Сталіна «був повний порядок боротьби з опозицією» – ініціатор пам’ятника
Настав час відновити авторитет «вождя всіх народів» і показати, що «репресії – це не завжди погано» – підприємець Жилін далі
05.03.2013
У Донецьку молодь оживила Сталіна
До тізера ВІДЕО: У Донецьку молоді люди провели флеш-моб, що був інсценований як політичний мітинг-перфоманс. «60 років Сталіна на нас немає!» – називалася акція далі
Галичанка Марія Чабан звинувачує Сталіна у знищенні її родини і майна
Чотирирічну Марію Чабан, з дому Залізняк, її маму, тата, дідуня і бабуню, а також двох батькових рідних братів за наказом НКВС було вивезено у Сибір 22 травня 1941 року. Ї далі
08.02.2013
Одеські діти негативної думки про Сталіна
У 60-у річницю смерті Йосипа Сталіна школярі Одеси згадали все, що знають про генсека. Ім’я вождя відомо не лише старшокласникам. Цю постать в історії України діти оцінюють негативно. далі
