Київ – Для захисту прав неповнолітніх та вирішення міри покарання за скоєні підлітками правопорушення потрібні спеціалізовані суди. Для цього необхідно сформувати систему ювенальної юстиції. Зараз же Україна переживає кризу державної правової політики щодо неповнолітніх, зазначив в інтерв’ю Радіо Свобода професор Олександр Костенко, завідувач відділу проблем кримінального права та судоустрою Інституту держави і права імені Корецького НАНУ.
– В системі правосуддя щодо неповнолітніх поки нічого не змінилося. В новому Кримінальному процесуальному кодексі особливих нових новел немає, а зберігаються, закріплюються і розвиваються ці інститути, які були закладені ще в радянському законодавстві. Зараз лише проектуються закони, спрямовані на те, щоб сформувати такий напрям, як ювенальна юстиція. Це є в проектах і буде, очевидно, кілька нормативних актів чи нових законодавчих актів, які сформулюють цю нову інституцію для України, яка вже успішно діє в багатьох розвинутих країнах.
– Ювенальна юстиція не може існувати без ювенальних судів. Чим вони відрізнятимуться від інших?
– Основне завдання ювенальних судів – пристосуватися до особливостей психології неповнолітніх. Це будуть спеціалізовані, спеціально підготовлені суди. Вони матимуть певні процесуальні особливості, спрямовані на те, щоб найбільш адекватно відповідати потребам захисту неповнолітніх або ж вирішення міри їхньої відповідальності. Там будуть широко застосовуватися психологічні експертизи, будуть залучатися експерти, які надаватимуть висновки щодо того, якими юридичними інструментами захистити неповнолітніх від зловживань з боку, зокрема, батьків чи інших людей.
Якщо буде ухвалена ця концепція, якщо буде адекватно реалізована ця ідея, то ці суди треба буде створювати як повністю окремі інституції. Адже спеціалізація лише збільшує можливості юридичних інструментів, покращує їхнє використання для вирішення проблем чи долі неповнолітніх.
– Що треба було б зробити, щоб неповнолітні правопорушники мали шанс виправитися й стати хорошими громадянами?
– Є, на мій погляд, унікальний досвід – досвід, пов’язаний з іменем Антона Макаренка. Цей досвід використовують в Японії, в Німеччині, а от в Україні про нього забули. Між тим, це унікальна система роботи з неповнолітніми правопорушниками. А звідти і випливає багато інших ідей щодо того, якими соціальними заходами запобігати злочинності серед неповнолітніх.
– У Німеччині, про яку Ви згадали, є спеціальні державні програми, які дозволяють підліткові-правопорушнику жити окремо від батьків. Їм надають помешкання і навіть психолога-виправника. Чи можливо таке в Україні?
– До речі, ця практика, чи ці заходи, абсолютно відповідають ідеям Макаренка. Так, це можливо було б, якби цьому більше приділялося уваги. Сьогодні ж взагалі у нас криза політики щодо неповнолітніх. У нас, на жаль, уваги належної до цього немає.
– В системі правосуддя щодо неповнолітніх поки нічого не змінилося. В новому Кримінальному процесуальному кодексі особливих нових новел немає, а зберігаються, закріплюються і розвиваються ці інститути, які були закладені ще в радянському законодавстві. Зараз лише проектуються закони, спрямовані на те, щоб сформувати такий напрям, як ювенальна юстиція. Це є в проектах і буде, очевидно, кілька нормативних актів чи нових законодавчих актів, які сформулюють цю нову інституцію для України, яка вже успішно діє в багатьох розвинутих країнах.
– Ювенальна юстиція не може існувати без ювенальних судів. Чим вони відрізнятимуться від інших?
Якщо буде адекватно реалізована ця ідея, то ці суди треба буде створювати як повністю окремі інституції
– Основне завдання ювенальних судів – пристосуватися до особливостей психології неповнолітніх. Це будуть спеціалізовані, спеціально підготовлені суди. Вони матимуть певні процесуальні особливості, спрямовані на те, щоб найбільш адекватно відповідати потребам захисту неповнолітніх або ж вирішення міри їхньої відповідальності. Там будуть широко застосовуватися психологічні експертизи, будуть залучатися експерти, які надаватимуть висновки щодо того, якими юридичними інструментами захистити неповнолітніх від зловживань з боку, зокрема, батьків чи інших людей.
Якщо буде ухвалена ця концепція, якщо буде адекватно реалізована ця ідея, то ці суди треба буде створювати як повністю окремі інституції. Адже спеціалізація лише збільшує можливості юридичних інструментів, покращує їхнє використання для вирішення проблем чи долі неповнолітніх.
– Що треба було б зробити, щоб неповнолітні правопорушники мали шанс виправитися й стати хорошими громадянами?
Є унікальний досвід, пов’язаний з іменем Антона Макаренка. Цей досвід використовують в Японії, в Німеччині, а от в Україні про нього забули
– Є, на мій погляд, унікальний досвід – досвід, пов’язаний з іменем Антона Макаренка. Цей досвід використовують в Японії, в Німеччині, а от в Україні про нього забули. Між тим, це унікальна система роботи з неповнолітніми правопорушниками. А звідти і випливає багато інших ідей щодо того, якими соціальними заходами запобігати злочинності серед неповнолітніх.
– У Німеччині, про яку Ви згадали, є спеціальні державні програми, які дозволяють підліткові-правопорушнику жити окремо від батьків. Їм надають помешкання і навіть психолога-виправника. Чи можливо таке в Україні?
– До речі, ця практика, чи ці заходи, абсолютно відповідають ідеям Макаренка. Так, це можливо було б, якби цьому більше приділялося уваги. Сьогодні ж взагалі у нас криза політики щодо неповнолітніх. У нас, на жаль, уваги належної до цього немає.
