Харків – «Слобожанський вертеп» готується до різдвяних вистав у храмах, на вокзалах та площах Харкова. Це вже у двадцять третє учасники вертепу нагадуватимуть усім старовинні традиції відзначення Різдва.
Від 1989 року «Слобожанський вертеп» – це справа родини Черемських. Починав різдвяне дійство на місцевих вулицях голова родини Петро. Тепер сини Роман та Кость Черемські шукають етнічний сценарій та кличуть через інтернет виконавців Янгола, Ірода та його охоронців, трьох Царів та інших персонажів. А спочатку однодумців було знайти важко, першим виступам посприяв навіть начальник управління внутрішніх справ виконкому Харківської обласної Ради народних депутатів Олександр Бандурка.
«Зараз люди краще реагують. Є, звісно, якісь упередження із допуском колядників до помешкань, але на вулицях люди здебільшого привітно ставляться. Раніше, коли ми виходили, люди дивилися на нас як на «ряжених», бо тут була трохи інша традиція, знаєте, як ото на весіллях. Люди не розуміли, що це таке, їм доводилося довго пояснювати й розповідати про традицію різдвяного вертепу. А от колядки дехто навіть ще тоді пам’ятав», – розповідає Кость Черемський, голова правління громадської організації «Спілка української молоді».
Радянська влада заборонила Різдво у 30-х роках
На Слобожанщині у 1930-х роках не лише винищили людей штучним голодом, а й переслідували за віру та дотримання народних традицій. Із 1935 року в Харкові почали святкувати атеїстичний новий рік, де Дід Мороз прославляв разом із дітьми досягнення радянських партійних діячів. Різдвяний вертеп відновився знову лише у роки застою у вигляді лялькової вистави.
«Тоді вертеп був у рамках програми «Ляльки» показують та говорять». Це було перше звернення, мабуть, за кілька десятиліть до християнської традиції з часів Курбаса, коли вертеп показували на професійній сцені. Зрозуміло, що релігійна тема тут була максимально знівельована. Разом з тим, ця вистава була такою вдалою і цікавою, що дійство здобуло кілька престижних премій», – розповідає завідувач літературно-драматургійної частини Харківського академічного театру ляльок імені Афанасьєва Олександр Стогній.
Тепер вже не ляльки, а люди розігрують у Різдвяному вертепі старі як світ євангельські історії та колядують.
Більшість харків’ян радіють колядувальникам
«Колядин, колядин, а я в батька один! По коліна кожушок, дайте, дядьку, п’ятачок», – виспівує 10-річний Сергійко Бойко.
Більшість опитаних Радіо Свобода харків’ян раді колядникам. Однак Сергійко каже, що на перешкоді часто стоять двері з кодовими замками, та й люди не завжди пускають до квартир. Самі ж мешканці осель кажуть:
– Пускаю, як є настрій. Але частіше ні.
– Я відкриваю. Особливо першим колядникам.
– Я не пускаю. Складається враження, ніби приходять данину збирати.
У слобожанських селах поколядувати у кумів, родичів є традицією.
«Я із села. Тому у нас ці традиції все-таки підтримують. Ми самі колядувати не ходимо, але завжди привітно зустрічаємо колядників. Їм готуємо відповідні подарунки», – розповідає студентка Наталя Mіщенко.
Наталя майбутній філолог, а у слобожанському вертепі обрала собі роль Возвіщателя: «Пісням – вечір. Молитві – час. Христе народжений, порятуй всіх нас».
Вже 7 січня «Слобожанський вертеп» розпочне свій шлях зі Свято-Дмитріївського храму. А у переддень Різдва харківська молодь рушить містом на різдвяному трамваї, де будуть колядки, різдвяні віншування і багато сюрпризів.
Від 1989 року «Слобожанський вертеп» – це справа родини Черемських. Починав різдвяне дійство на місцевих вулицях голова родини Петро. Тепер сини Роман та Кость Черемські шукають етнічний сценарій та кличуть через інтернет виконавців Янгола, Ірода та його охоронців, трьох Царів та інших персонажів. А спочатку однодумців було знайти важко, першим виступам посприяв навіть начальник управління внутрішніх справ виконкому Харківської обласної Ради народних депутатів Олександр Бандурка.
«Зараз люди краще реагують. Є, звісно, якісь упередження із допуском колядників до помешкань, але на вулицях люди здебільшого привітно ставляться. Раніше, коли ми виходили, люди дивилися на нас як на «ряжених», бо тут була трохи інша традиція, знаєте, як ото на весіллях. Люди не розуміли, що це таке, їм доводилося довго пояснювати й розповідати про традицію різдвяного вертепу. А от колядки дехто навіть ще тоді пам’ятав», – розповідає Кость Черемський, голова правління громадської організації «Спілка української молоді».
Радянська влада заборонила Різдво у 30-х роках
На Слобожанщині у 1930-х роках не лише винищили людей штучним голодом, а й переслідували за віру та дотримання народних традицій. Із 1935 року в Харкові почали святкувати атеїстичний новий рік, де Дід Мороз прославляв разом із дітьми досягнення радянських партійних діячів. Різдвяний вертеп відновився знову лише у роки застою у вигляді лялькової вистави.
«Тоді вертеп був у рамках програми «Ляльки» показують та говорять». Це було перше звернення, мабуть, за кілька десятиліть до християнської традиції з часів Курбаса, коли вертеп показували на професійній сцені. Зрозуміло, що релігійна тема тут була максимально знівельована. Разом з тим, ця вистава була такою вдалою і цікавою, що дійство здобуло кілька престижних премій», – розповідає завідувач літературно-драматургійної частини Харківського академічного театру ляльок імені Афанасьєва Олександр Стогній.
Тепер вже не ляльки, а люди розігрують у Різдвяному вертепі старі як світ євангельські історії та колядують.
Більшість харків’ян радіють колядувальникам
«Колядин, колядин, а я в батька один! По коліна кожушок, дайте, дядьку, п’ятачок», – виспівує 10-річний Сергійко Бойко.
Більшість опитаних Радіо Свобода харків’ян раді колядникам. Однак Сергійко каже, що на перешкоді часто стоять двері з кодовими замками, та й люди не завжди пускають до квартир. Самі ж мешканці осель кажуть:
– Пускаю, як є настрій. Але частіше ні.
– Я відкриваю. Особливо першим колядникам.
– Я не пускаю. Складається враження, ніби приходять данину збирати.
У слобожанських селах поколядувати у кумів, родичів є традицією.
«Я із села. Тому у нас ці традиції все-таки підтримують. Ми самі колядувати не ходимо, але завжди привітно зустрічаємо колядників. Їм готуємо відповідні подарунки», – розповідає студентка Наталя Mіщенко.
Наталя майбутній філолог, а у слобожанському вертепі обрала собі роль Возвіщателя: «Пісням – вечір. Молитві – час. Христе народжений, порятуй всіх нас».
Вже 7 січня «Слобожанський вертеп» розпочне свій шлях зі Свято-Дмитріївського храму. А у переддень Різдва харківська молодь рушить містом на різдвяному трамваї, де будуть колядки, різдвяні віншування і багато сюрпризів.
