Японія хоче збільшити товарообіг із Україною у 10 разів – посол

Київ – Японія сподівається на підписання інвестиційного договору з Україною вже найближчим часом, повідомив Радіо Свобода Надзвичайний і Повноважний Посол Японії в Україні Тоічі Саката. За його словами, серед найбільших досягнень економічної співпраці 2012 року – позика у 19 мільярдів єн для будівництва термінала «D» Міжнародного аеропорту «Бориспіль».


– Пане Посол, за якими напрямками протягом цього року розвивалась економічна співпраця Японії та України? Які проекти вдалося здійснити і що запланували на майбутнє?

– Двосторонні економічні стосунки цього року дуже активно розвивалися. Я б хотів назвати декілька конкретних прикладів. По-перше, це Японії надала Україні кошти для спорудження термінала «D» Міжнародного аеропорту «Бориспіль». Загалом, Японія надала близько половини суми для побудови, а конкретніше – це 19 мільярдів 100 мільйонів єн (приблизно 227 мільйонів доларів), і власне завершення будівництва цього терміналу відбулось у травні цього року, а з жовтня розпочалася його повна експлуатація. Я дуже радий, що завдяки цьому збільшиться кількість пасажирів, а також вантажобіг, який проходить через Україну.

Окрім цього, просувається, так звана, «Схема зелених інвестицій» на основі Кіотського протоколу. Дозвольте коротко пояснити. Згідно з цим проектом, Японія придбала в України 3 тисячі тонн квот на викиди парникових газів, а Україна зобов’язана використовувати ці кошти для покращення навколишнього середовища. Цього року у серпні було домовлено про те, що 1200 старих українських міліцейських автомобілів буде замінено на нові авто гібридного типу (які не мають шкідливих викидів). А також, починаючи з жовтня, у сотні потягів київського метро встановлюють японські енергозберігаючі мотори нового покоління, а також частково мають бути замінені вагони метро, чим, на мою думку, кияни будуть приємно здивовані.

Окрім цього, в рамках «Схеми зелених інвестицій» відбувається просування проектів у Луганську, Донецьку, Автономній Республіці Крим та інших областях України. Йдеться про оновлення системи теплопостачання у майже 500 школах та лікарнях різних регіонів країни. Якщо за допомогою даних проектів ми зможемо створити для українців більш сприятливе для життя середовище, і таким чином долучитись до розвитку країни – це буде найціннішим для нас.

Також, ще один, мій улюблений проект, грантова допомога для підвищення безпеки життєдіяльності «Кусаноне». Цей проект Японія започаткувала в 2001 році, і до сьогодні вдалося реалізувати 67 акцій. Це й заміни старого діагностичного медичного обладнання, що дало людям можливість отримувати якісні медичні послуги. Це й заміна столів чи парт для наймолодших учнів, й утеплення вікон та інші заходи, які, як ми сподіваємося, сприятимуть покращенню освітнього процесу та умов, у яких навчаються діти. Ну і власне цього року також було завершено низку об’єктів, за допомогою яких, я сподіваюсь, ми зможемо зробити внесок до покращення загальних умов медичного обслуговування та освітньої сфери.

Щодо майбутнього, то я сподіваюся на покращення та розширення об’ємів торгівлі між нашими державами. Зараз тривають переговори щодо підписання інвестиційного договору між Японією та Україною, який базується на дотриманні основних засад необхідних для двосторонніх інвестицій – дотриманні певних правил обома сторонами й підтримка цих інвестицій всередині кожної держави. Я сподіваюся, що ця угода вже незабаром буде сформована та підписана.

До речі, минулорічний товарообіг між Японією та Україною склав 1,1 мільярда доларів, включно із експортом. Цього року ми наближаємося до 1,5 мільярда доларів, але це все ж низький показник на міжнародній арені. Тому, я сподіваюся на зростання товарообігу.

– Пане Посол, якщо говорити про культурний діалог Японії і України, то що вдалося показати українцям такого, щоб вони більше дізналися про традиції та культуру Японії?

– Я вважаю, що саме культурні відносини двох країн є надзвичайно важливими для зближення та взаєморозуміння народів. Цього року, у січні, ми відсвяткували 20-річчя встановлення дипломатичних стосунків між Японією та Україною, і, власне, з такої нагоди ми доклали багато зусиль для просування та розвитку культурних взаємовідносин.

Йдеться про велику кількість масштабних заходів. Для прикладу, на початку вересня Україну відвідала японська традиційна чайна школа – Урасенке, яка має майже 400-літню історію. Представник цієї школи Великий Майстер пан Сен Ґеншіцу, якому 89 років, вперше завітав до України та продемонстрував японську чайну церемонію. Демонстрація, яка відбувалась в одному із залів НТУУ «КПІ», на велике приємне здивування зібрала понад 2000 людей. У листопаді цього року, також вперше в Україні, ми влаштували виступ майстрів традиційних японських танців Ніхон Буйо. Однак на цей раз не тільки в Києві, а й також і на заході України – у Львові, та на сході – в Донецьку. Але й не тільки з Японії, також і з України до Японії приїхала з гастролями трупа Одеського оперного театру. Мені відомо, що ці гастролі продовжаться і в наступному році – протягом місяця.

А також, вдалося познайомити японців зі скіфською культурою. Із вересня минулого до листопада цього року у трьох містах Японії – Хірошіма, Яманаші та Осака – працювала виставка «Скарби України», де можна було побачити експонати скіфської доби. Мій дядько відвідав виставку в Осаці та написав мені листа про те, що був надзвичайно вражений.

Я вважаю, що ознайомлення з традиційною культурою – це прекрасно, однак хотілося б привернути увагу й до сучасного світу Японії. Наприклад, ми хочемо зробити виставку речей, створених з використанням сучасних японських технологій чи навіть електроприладів. Так само було б чудово, якби Україна представила свій сучасний побутовий світ. До слова, цього року, у жовтні, в київському виставковому центрі Expo Plaza пройшла виставка Japan Mania, на якій і було представлено той інший – матеріальний бік культури. Я вважаю, що проводити й підтримувати такі заходи дуже корисно.

Якщо ми будемо обмінюватися своїми культурними, історичними, природними надбаннями, то це розвиватиме наші двосторонні стосунки та співпрацю. Моє особисте бажання – надати можливість багатьом японським туристам побачити прекрасні місця України, не тільки у Києві, але й у різних регіонах, бо таких місць насправді є багато.

– Українці співчувають японцям, тому, що вони так само мають проблеми з «мирним атомом». Чи змогла Україна, опираючись на свій гіркий «чорнобильський досвід», стати корисною для Японії в пошуку оптимальних шляхів стабілізації ситуації після аварії на АЕС Фукусіма-1?

– Дійсно, минулого року в березні, в результаті сильного землетрусу, сталася аварія на АЕС Фукусіма-1, що й справді спричинило багато шкоди. У той час постраждалі від аварії на АЕС отримали велику підтримку від українців, які розділили і душею, і серцем це горе, так само як і допомогли матеріальними речами. За це я б хотів ще раз щиро подякувати!

Якщо говорити про майбутнє, то найважливіше повернути життя постраждалих до їхнього нормального стану, відновити постраждалі землі. І я думаю, що саме у вирішенні цього питання нам є багато чому повчитися в українців, які 26 років тому відчули те саме і які мали досвід у побудові стратегії реабілітації після такої аварії. І, власне, стосовно цього питання у травні цього року на урядовому рівні було підписано Угоду про співпрацю у сфері реагування після аварій на атомних електростанціях. У липні було проведено засідання першої комісії з даного запитання, що свідчить про реальну дієвість даної угоди. Я вважаю, що важливими питаннями є очищення забруднених радіацією територій, звичайно ж стеження за здоров’ям постраждалих та людей, що опинились у зоні забрудненої місцевості, покращення умов їхнього життя, а також відновлення індустріальної сфери в даному районі. І з усіх цих запитань, ми маємо велике поле для співпраці з Україною.

Якраз, із 15 по 17 грудня у префектурі Фукусіма проводилась міжнародна конференція з питань безпеки на АЕС Фукусіма. Представники майже 117 країн-учасниць, зокрема й України, а також більше ніж 10 міжнародних організацій брали участь в обговоренні. Метою даного зібрання було поділитися знаннями та досвідом, що отримали японці після аварії на Фукусіма-1, а також дізнатися думки інших щодо ситуації на АЕС Фукусіма та й, узагалі, про безпеку на атомних електростанціях. Таким чином, було проведено дискусії щодо майбутнього атомної енергетики, безпеки її використання, й отримано консультації від світової спільноти.

Я ще раз повторю, що відтепер і надалі, продовжуючи співпрацю з Україною у цій сфері, ми будемо боротися за те, щоб якомога швидше відновити АЕС Фукусіма, а разом із цим зробили внесок у знання та практику безпечного використання людством атомних електростанцій.

– Пане Посол, протягом 2012 року Ви багато їздили Україною. Яке враження на Вас справили регіони України, що видалося цікавим під час цих подорожей, можливо щось дуже вразило?

– Я приїхав до України минулого року у жовтні. Вже пройшов один рік і два місяці, та цей час дуже швидко промайнув. Звичайно, було багато роботи, але я, перш за все, мав велике бажання якомога більше поїздити по Україні, мав на меті побачити якомога більше різних місць. Оскільки я живу в Києві, то я вже тут багато побачив. Однак, впевнений, що якщо бачити лише одне велике місто, то загалом Україну зрозуміти не вдасться. Адже тільки зустрічаючись із людьми у подорожах країною, відвідуючи різні місця та міста, вдається хоча б трішки зрозуміти країну. Враховуючи те, що в Україні є 24 області та АР Крим, міста із особливим статусом – Київ та Севастополь, я побачив близько дві третини України.

Серед того, що я побачив в Україні, можу назвати щонайменше три речі, які я точно відчув. По-перше, це те, що куди б я не приїжджав, звичайно, мета візиту була різною, та все ж, де б ми не були, мене та мою дружину або працівників посольства дуже радо зустрічали. На цьому тлі я можу зробити висновок, що українці великою мірою мають інтерес до Японії, а також до її культури, історії. З іншого боку, це свідчить і про те, що українці та японці мають щось спільне – дружній характер, довгу історію та традиції. Тож, я хотів би ще раз подякувати за це.

По-друге, в Україні усі місцевості мають доволі різний, свій особливий колорит. Я вже згадував про культуру та історію, та ще раз згадуючи про це, можна казати, що Україна має історію більше ніж 1500 років. Була створена могутня держава Київська Русь, звичайно, згодом був період занепаду та втрати її як такої. Але у процесі боротьби за відновлення незалежності Україна отримала великий досвід культурного обміну із різними європейськими державами, що дотепер залишилось у зовнішньому вигляді міст та культурі.

Ще одне, це надзвичайні простори, які має Україна, які неможливо побачити в Японії і що є дуже привабливим для нас. Тому, я хотів би, щоб якомога більше японських туристів приїхали і побачили не тільки культурну та історичну спадщину України, але й її природне середовище. По-третє, це той факт, що де б я не бував, той чи інший керівник області, мер міста, чи голова місцевої ради, дуже зацікавлені у японських інвестиціях. Це свідчить про те, що Японія та її економіка, високо визнана у міжнародній спільноті. І Україна, як молода незалежна держава, яка має відтепер і надалі потребує розвитку та зміцнення своєї економіки, потребує надійного партнера для співпраці, чи то від компанії чи від уряду.

Я також вважаю, що така співпраця є надзвичайно важливою та необхідною, як на державному рівні, так і на рівні самих компаній. Відповідно, продовження співпраці в усіх напрямках, й особливо на економічному, а також, як я вже казав, збільшення найближчим часом об’єму товарообігу між нашими країнами хоча б у 10 разів – залишається нашою метою.

– Пане Посол, і в Україні, і в Японії пройшли парламентські вибори. В Україні вибори, як це було досі, означали, що треба очікувати змін у зовнішній та внутрішній політиці, часом, навіть, кардинальних. Що означають вибори для Японії?

– Я думаю, що вибори в Японії, однаково із трактуванням виборів в Україні, мають те ж значення. Так, в результаті нещодавніх виборів, правляча партія лібералів втратила значну кількість місць у палаті представників, і навпаки, до тепер опозиційна Партія ліберал-демократів отримала більшість, а відповідно повністю змінилась керівна влада.

В Україні на цей раз керуюча партія не змінилась, але в Японії – так, що свідчить про ймовірність змін існуючого курсу, за яким просувалась країна. Але, на мою думку, хто б не був при владі, ті проблеми, які має Японія, не змінюються залежно від зміни влади. А це означає, що є зовнішньополітичні питання і завдання всередині країни, про які японський народ знає дуже добре. І, можливо, саме тому, що він добре їх знає, на цей раз результати виборів виглядають саме так. Тому, новий парламент відтепер має великий обов’язок – уважно прислуховуючись до того, що говорить народ, й зробити Японію кращою, аніж вона була до тепер. Я, у свою чергу, як посол Японії в Україні, якщо будуть такі вказівки від влади, намагатимусь докласти усіх зусиль для вирішення тих великих завдань, які стоять перед Японією.

– Пане Посол, уже відбулася традиційна зустріч Президента України з керівниками дипломатичних представництв іноземних держав та міжнародних організацій, я переглядала фотографії і побачила, що Вас не було. Ви були у відрядженні і ми просимо Вас скористатись можливістю й зараз привітати українців із наступаючим Новим Роком.

– Я хотів би побажати, щоб наступного року, новий парламент та уряд підняли Україну на новий щабель розвитку, щоб Україна поглибила дружні стосунки зі світовою спільнотою, й зокрема, з Японією. Ми хочемо, щоб розвивалися й зміцнювалися стосунки між громадянами Японії та України, тож й у цьому напрямку докладемо зусиль у наступному році. Окрім цього, я бажаю та маю на меті докладати зусиль до того, щоб Україна зміцнювала свою позицію на міжнародній арені та свій міжнародний імідж. Якщо двосторонні стосунки України та Японії стануть корисними для цього, я хотів би з радістю докласти усіх можливих для мене зусиль.

Усім українцям я хочу побажати, щоб кожен у наступному році намагався робити все залежне від себе, для того, щоб зміцнити свою родину та покращити середовище навколо себе. Також, я бажаю Вам усім та Вашим родинам міцного здоров’я та щирого щастя у Новому Році!