Прага – Ситуація перед виборами в Україні у 2012 році і 8 років тому – дужі схожі, вважає відомий чеський журналіст і політолог, а у 1993–1997 роках перший посол Чехії в Україні Павел Маша. На його думку, роки між виборами мало змінили Україну, ще менше час позначився на добробуті її громадян. Тепер багато залежатиме від того, наскільки активно поставляться українці до виборів. А тому Павел Маша вважає, що потрібно подолати скепсис, прийти й проголосувати.
– Розвиток подій в Україні, на жаль, повільний, це свого роду якесь ходіння по колу. Тобто проблеми, що існували 8 років тому, існують і сьогодні. Різниця між роком 2004 і 2012 є мінімальною, але більше схоже на те, що ситуація погіршується. Мені видається, що падає довіра людей у те, що політика в країні може змінитись. У 2004 році значна частина українських громадян мала надію на зміни, зараз рівень цієї надії суттєво впав. Тобто, це зміна на гірше.
– Кілька днів тому один чеський коментатор, перераховуючи країни, де порушуються права людини на свободу слова, на вільну пресу, поруч із Білоруссю, Китаєм, Росією назвав і Україну. Ви погоджуєтесь з такою оцінкою стану демократії в Україні?
– Повинен зізнатись, що я не дивлюсь регулярно українські телевізійні канали, які, зрозуміло, мають вирішальний влив на формування громадської думки. Але поставити Україну на рівень таких держав, як Куба, Північна Корея чи Білорусь, мені видається все ж надто категоричним. Адже маємо в Україні ЗМІ, які висловлюють незалежний погляд, наприклад, тижневик «Дзеркало тижня» чи «Українська правда». Я їх сприймаю як ЗМІ, незалежні від державної влади.
– Що, на Вашу думку, найбільше загрожує демократичному розвиткові України – корупція, відсутність громадянського суспільства чи Ви бачите якісь інші явища?
– По суті, це те, про що я вже згадував. Українська політика не позбулась залежності від олігархічних структур. Зараз навіть поговорюють, чи такі надійні опозиційні сили, а це Об’єднана опозиція і УДАР, чи вони не є залежні від пана Фірташа чи від пана Ахметова. Тобто, це знову ж таки рух по колу. Існують якісь закулісні гравці, які впливають на політику набагато більше, ніж мають можливість це зробити громадяни на виборах. Наскільки я знаю, списки кандидатів у депутати в Україні складені не прозоро. Ніхто навіть не зробив спроби провести якесь попереднє обговорення кандидатур, тобто надати можливість громадянам, виборцям вступити до партійної політики, у цьому випадку – до опозиційної політики. А саме опозиція мала б внести це як свій новий напрямок, нову форму роботи, яка надає громадянам право впливати на формування списків кандидатів у депутати. Можливо, тому Україну чекає те, що сталось у Чехії: переможуть нові партії, які обіцяли зміну, а насправді представляють старий стиль політики. Тут ми, на жаль, відносно близькі.
– Як Ви думаєте, чи буде Європейський Союз, незалежні правозахисні інститути в Європі й світі і надалі підтримувати демократичний розвиток України? Чи після виборів Україну може чекати шлях до ізоляції, такої, в якій нині є, наприклад, Білорусь?
– Це досить складне запитання. Мені не видається, що режим Януковича, Партії регіонів можна назвати тоталітарним. Думаю, що всередині цієї владної партії існують певні тертя між окремими групами. Так виглядає, що Брюссель, Європейський Союз не сприймає нинішню ситуацію в Україні як виразно тоталітарний режим, а швидше, як недемократичний. За перебігом виборів в Україні уважно стежить ОБСЄ, а до їхньої думки Європейський Союз ставиться дуже серйозно. А ОБСЄ вже тепер зазначає, що в Україні доходить до виразних спроб фальсифікацій виборів, до використання так званого адмінресурсу. Якщо це підтвердять вибори, зрозуміло, що це призведе до подальшого охолодження відносин між Європейським Союзом і Україною.
З іншого боку, для Брюсселя це рішення буде дуже важким, тому що все ще стоїть проблема: якщо закриємо двері перед Україною, чи ми тим кроком не підштовхнемо остаточно Україну в обійми Росії. Цього Брюссель все ж хотів би уникнути.
– За таких обставин, наскільки, на Вашу думку, виглядає реальним проект Кремля «Євразійський союз» – союз за участю України, Росії, Білорусі та Казахстану?
– Я не знаю відповіді на це запитання, тому що все залежить від того, хто зараз має найбільшу вагу в українській економіці. Логічно, що ці старі галузі промисловості, такі, як металургія, видобуткові галузі, вони більше тяжіють до співпраці зі Сходом, тоді як нові галузі – підприємництво, фінанси, банківська система, модерні технології – їх представники матимуть максимальний інтерес до співпраці з Європою.Остаточне рішення залежить від того, як розвиватиметься економіка України, чи буде вона модернізуватись. За останніми показниками виглядає, що Україна може свою промисловість модернізувати, а в цьому випадку вона може прагнути до тіснішої співпраці з Європою, ніж сьогодні.
– Що б Ви побажали українським громадянам напередодні виборів?
– Я побажав би українським громадянам, щоб вони знайшли в собі стимул і мотиви взяти участь у виборах, щоб передчасно не впадали в певне розчарування у тому, що їхні голоси все одно нічого не вирішують. Чеський досвід свідчить, що навіть тоді, коли видається, що можливості політичних змін заблоковані, все ж громадяни зуміли виборчі показники хоча б трохи змінити. Саме тому я бажаю українцям знайти в собі волю і подолати зрозумілий скепсис.
– Розвиток подій в Україні, на жаль, повільний, це свого роду якесь ходіння по колу. Тобто проблеми, що існували 8 років тому, існують і сьогодні. Різниця між роком 2004 і 2012 є мінімальною, але більше схоже на те, що ситуація погіршується. Мені видається, що падає довіра людей у те, що політика в країні може змінитись. У 2004 році значна частина українських громадян мала надію на зміни, зараз рівень цієї надії суттєво впав. Тобто, це зміна на гірше.
– Кілька днів тому один чеський коментатор, перераховуючи країни, де порушуються права людини на свободу слова, на вільну пресу, поруч із Білоруссю, Китаєм, Росією назвав і Україну. Ви погоджуєтесь з такою оцінкою стану демократії в Україні?
– Повинен зізнатись, що я не дивлюсь регулярно українські телевізійні канали, які, зрозуміло, мають вирішальний влив на формування громадської думки. Але поставити Україну на рівень таких держав, як Куба, Північна Корея чи Білорусь, мені видається все ж надто категоричним. Адже маємо в Україні ЗМІ, які висловлюють незалежний погляд, наприклад, тижневик «Дзеркало тижня» чи «Українська правда». Я їх сприймаю як ЗМІ, незалежні від державної влади.
– Що, на Вашу думку, найбільше загрожує демократичному розвиткові України – корупція, відсутність громадянського суспільства чи Ви бачите якісь інші явища?
Українська політика не позбулась залежності від олігархічних структур. Існують закулісні гравці, які впливають на політику набагато більше, ніж громадяни на виборах
– По суті, це те, про що я вже згадував. Українська політика не позбулась залежності від олігархічних структур. Зараз навіть поговорюють, чи такі надійні опозиційні сили, а це Об’єднана опозиція і УДАР, чи вони не є залежні від пана Фірташа чи від пана Ахметова. Тобто, це знову ж таки рух по колу. Існують якісь закулісні гравці, які впливають на політику набагато більше, ніж мають можливість це зробити громадяни на виборах. Наскільки я знаю, списки кандидатів у депутати в Україні складені не прозоро. Ніхто навіть не зробив спроби провести якесь попереднє обговорення кандидатур, тобто надати можливість громадянам, виборцям вступити до партійної політики, у цьому випадку – до опозиційної політики. А саме опозиція мала б внести це як свій новий напрямок, нову форму роботи, яка надає громадянам право впливати на формування списків кандидатів у депутати. Можливо, тому Україну чекає те, що сталось у Чехії: переможуть нові партії, які обіцяли зміну, а насправді представляють старий стиль політики. Тут ми, на жаль, відносно близькі.
– Як Ви думаєте, чи буде Європейський Союз, незалежні правозахисні інститути в Європі й світі і надалі підтримувати демократичний розвиток України? Чи після виборів Україну може чекати шлях до ізоляції, такої, в якій нині є, наприклад, Білорусь?
ОБСЄ вже тепер зазначає, що в Україні доходить до виразних спроб фальсифікацій виборів, до використання адмінресурсу
– Це досить складне запитання. Мені не видається, що режим Януковича, Партії регіонів можна назвати тоталітарним. Думаю, що всередині цієї владної партії існують певні тертя між окремими групами. Так виглядає, що Брюссель, Європейський Союз не сприймає нинішню ситуацію в Україні як виразно тоталітарний режим, а швидше, як недемократичний. За перебігом виборів в Україні уважно стежить ОБСЄ, а до їхньої думки Європейський Союз ставиться дуже серйозно. А ОБСЄ вже тепер зазначає, що в Україні доходить до виразних спроб фальсифікацій виборів, до використання так званого адмінресурсу. Якщо це підтвердять вибори, зрозуміло, що це призведе до подальшого охолодження відносин між Європейським Союзом і Україною.
З іншого боку, для Брюсселя це рішення буде дуже важким, тому що все ще стоїть проблема: якщо закриємо двері перед Україною, чи ми тим кроком не підштовхнемо остаточно Україну в обійми Росії. Цього Брюссель все ж хотів би уникнути.
– За таких обставин, наскільки, на Вашу думку, виглядає реальним проект Кремля «Євразійський союз» – союз за участю України, Росії, Білорусі та Казахстану?
Україна може свою промисловість модернізувати, а в цьому випадку вона може прагнути до тіснішої співпраці з Європою
– Я не знаю відповіді на це запитання, тому що все залежить від того, хто зараз має найбільшу вагу в українській економіці. Логічно, що ці старі галузі промисловості, такі, як металургія, видобуткові галузі, вони більше тяжіють до співпраці зі Сходом, тоді як нові галузі – підприємництво, фінанси, банківська система, модерні технології – їх представники матимуть максимальний інтерес до співпраці з Європою.Остаточне рішення залежить від того, як розвиватиметься економіка України, чи буде вона модернізуватись. За останніми показниками виглядає, що Україна може свою промисловість модернізувати, а в цьому випадку вона може прагнути до тіснішої співпраці з Європою, ніж сьогодні.
– Що б Ви побажали українським громадянам напередодні виборів?
– Я побажав би українським громадянам, щоб вони знайшли в собі стимул і мотиви взяти участь у виборах, щоб передчасно не впадали в певне розчарування у тому, що їхні голоси все одно нічого не вирішують. Чеський досвід свідчить, що навіть тоді, коли видається, що можливості політичних змін заблоковані, все ж громадяни зуміли виборчі показники хоча б трохи змінити. Саме тому я бажаю українцям знайти в собі волю і подолати зрозумілий скепсис.
