У Петриківці дипломати вчились малювати пальцями і «кошачкою»

Дніпропетровськ – Влада на Дніпропетровщині сподівається, що петриківський декоративний розпис здобуде статус ЮНЕСКО як всесвітня нематеріальна спадщина. Щоб привернути увагу світу, на вихідні провели міжнародну презентацію Петриківки та її мистецтва. Втім, на гостини приїхали, в основному, представники дипломатичних місій азійських та африканських країн, Євросоюз був представлений тільки послом Польщі. Іноземцям показували місцеві здобутки, вчили малювати пальцями, «кошачкою» та «рогозинкою», як це здавна роблять у Петриківці. Та чи вдалось справити враження петриківкою і які перспективи відзначення розпису ЮНЕСКО?

Гості поїхали, а петриківцям нема чого засмучуватись: те, що зробили в очікуванні презентації, залишилось: підремонтовані дороги, оновлений музей, дитячий майданчик.Перед візитом іноземців місцевий розпис з’явився скрізь: навіть адміністративні будівлі й магазини зараз у яскравих квітах.

Зустрічали приїжджих майже усім селищем: чоловіки на конях супроводжували автобуси, жінки подавали хліб-сіль і співали, школярі вимахували прапорцями.

У Центрі дитячої творчості, де в неділю для іноземців проводили майстер-клас юні художники, зізнаються: таких представницьких делегацій ще не доводилось зустрічати. Зараз викладачі Центру навчають понад 600 дітей із Петриківки та довколишніх сіл. Про матеріальні складнощі іноземцям не розказували, зазначає керівник центру Людмила Власенко, хоча їх чимало.

«Наше районне керівництво і фермерів залучає, щоб допомогли, але хотілося б більшої допомоги. Звичайно, деякі батьки купують своїм дітям і папір, і фарби. Зараз аркуш ватману коштує 5 гривень, баночка 200-грамова фарби гарної – від 30 до 60 гривень. Фарби дорогі, матеріал дорогий. Але є сенс дитині малювати: дитина бачитиме всю цю красу», – сказала в коментарі Радіо Свобода керівник центру дитячої творчості.

Роботи селянок-чепурушок стали музейними експонатами

Для присвоєння явищу культури спеціального статусу ЮНЕСКО, треба ще й берегти його давні взірці. У Петриківському музеї прикладного мистецтва, куди водили іноземців, зараз порядок. Улітку будівлю музею капітально відремонтували, замінили вікна, полагодили дах. Музей довгий існував у кількох будівлях, тепер усі унікальні експонати – роботи сучасних корифеїв і давні малюнки, створені неписьменними жінками майже сто років тому – нарешті під одним дахом, зазначає директор музею Любов Юхименко.

«Саме тому, що жили тут вільні люди, народжувались творчі ідеї. Люди бачили красу землі і могли показати її через квітку. Особливо цінувались вироби малювальниць, які розмальовували свої житла. Таких жінок у нас називали «чепурушками», бо вони прикрашали свої хати», – зазначила музейниця.

У Петриківці посли також долучились до створення рекордного 120 метрового панно: його майстри намалювали прямо на бетонному паркані. Крім того, на селищному стадіоні для них розгорнули фестиваль народної творчості. Роз’їжджались дипломати під чималим враженням.

«Я отримав чимало подарунків від різних майстрів, брав участь у малюванні. Дуже гарне мистецтво. У нас є схоже мистецтво малювання. Але воно не таке яскраве, як тут. За традиціями Сходу, воно геометричне і кольори приглушені», – сказав Радіо Свобода посол Іраку в Україні Шорш Халід Саїд.

Хто переможе?

Однак чи допоможе ця презентація в амбітній меті – вибороти для петриківського розпису статус ЮНЕСКО, прогнозувати поки ніхто не береться. Як повідомив голова обласної ради Євген Удод, матеріали на розпис вже у профільному комітеті міжнародної організації, та конкуренти у петриківки «сильні»: бразильські народні танці, китайська кераміка тощо.

«Я думаю, що за підтримки громади, за підтримки всіх жителів області у нас є цей шанс. Це дасть можливість підтримувати і розвивати бренд на міжнародному рівні», – сказав Євген Удод.

Наразі у Петриківці працює понад 40 провідних майстрів розпису. Їхні вироби – в музейних колекціях і приватних зібраннях України та інших країн світу.