Угорщина – Українців в Угорщині на майже 10-мільйонну країну менше ніж 8 тисяч. Але це не перешкоджає їм цінувати й підтримувати власну ідентичність. Угорські українці знаходять час для громадської роботи і гроші для того, щоб відправляти своїх дітей у недільні школи, за що ті їм лише дякують. А приклад побудови громадського життя вони брали з Канади, де українці не втрачають своєї ідентичності впродовж багатьох поколінь.
Юрій Кравченко, який понад 10 років очолює регіональний осередок національного самоврядування українців у місті Комаром, говорить, що українці за кордоном часто ставали єдиними носіями української тотожності, бо в Україні вона зазнавала переслідувань.
«Для українців це дуже важливо, оскільки вони у своїй державі тривалий час були під окупацією. Українська мова і традиції знищувались, як і їхні носії – українці. Викорінювали нас дуже успішно і довго як народ, а також музикантів, культурних діячів, тобто всіх, хто міг передати наступному поколінню традиції народу. Через те в українцях залишився внутрішній спротив, і завдяки цьому ми є на світі як українці. Якби ми не трималися рідної культури і традицій, ми б уже щезли, нас на світі уже б не було», – пояснює угорський українець.
Юрій Кравченко говорить, що бути українцем важливо не лише для тих українців, які живуть в Угорщині постійно, але і для тих, хто приїжджає лише на заробітки.
«Навіть заробітчани, які тільки тимчасово працюють за кордоном, починають збиратися й організовуватися в громади, створюють самодіяльні колективи, Недільні школи, будують церкви», – наголошує він..
Українська ідентичність для молоді як додаткова мотивація у житті
Випускниця такої недільної школи 23-літня Крістіна Шореґ приїхала в Угорщину ще малою дитиною. У Будапешті отримала середню освіту, а зараз здобуває ступінь магістра на факультеті міжнародних економічних відносин у престижному Політехнічному університеті столиці. Маючи угорське коріння з боку матері, Крістіна все ж відчуває необхідність зберігати свою українську ідентичність.
«Часто мої ровесники і навіть викладачі дивуються, що я володію українською та угорською мовами на рівні рідної, я ж зауважую, що такий стан речей для мене є цілком природній, – каже вона. – Я відвідувала уроки українознавства у недільній школі та громадські заходи Товариства української культури в Угорщині. Постійно стежу за подіями в Україні, читаю твори наших великих письменників і поетів. Звичайно, вивчаю й інші іноземні мови».
Угорські українці зауважують, що організувати громадське життя їм допоміг досвід українців Канади, яким вдається залишатися українцями там протягом багатьох поколінь. Одна з учасниць українського танцювального ансамблю «Барвінок» з Канади, що недавно гастролював в Угорщині, Марта Черлович розповіла, що в околицях Торонто існує щонайменше п’ять українських ансамблів. Лише в «Барвінку» танцює близько 400 учасників і ще до 240 дітей мріють потрапити у танцювальний склад. Причому кожен оплачує танцювальну українську школу своїм власним коштом, а за менших учасників платять їхні батьки.
Молода канадська українка Марта Черлович вважає, що завдяки українській мові вона може зберігати зв’язок з українцями всього світу.
«Для мене це є найліпша річ – знати рідну мову, наші традиційні танці, бути знайомою з іншими українцями в різних куточках Канади ще з організації пластунів чи через виступи на сцені. Для мене приємно усвідомлювати, що таким сильним є наш зв’язок», – наголошує Марта Черлович.
Юрій Кравченко, який понад 10 років очолює регіональний осередок національного самоврядування українців у місті Комаром, говорить, що українці за кордоном часто ставали єдиними носіями української тотожності, бо в Україні вона зазнавала переслідувань.
Українська мова і традиції знищувались, як і їхні носії – українці. Через те в українцях залишився внутрішній спротивЮрій Кравченко
«Для українців це дуже важливо, оскільки вони у своїй державі тривалий час були під окупацією. Українська мова і традиції знищувались, як і їхні носії – українці. Викорінювали нас дуже успішно і довго як народ, а також музикантів, культурних діячів, тобто всіх, хто міг передати наступному поколінню традиції народу. Через те в українцях залишився внутрішній спротив, і завдяки цьому ми є на світі як українці. Якби ми не трималися рідної культури і традицій, ми б уже щезли, нас на світі уже б не було», – пояснює угорський українець.
Юрій Кравченко говорить, що бути українцем важливо не лише для тих українців, які живуть в Угорщині постійно, але і для тих, хто приїжджає лише на заробітки.
«Навіть заробітчани, які тільки тимчасово працюють за кордоном, починають збиратися й організовуватися в громади, створюють самодіяльні колективи, Недільні школи, будують церкви», – наголошує він..
Українська ідентичність для молоді як додаткова мотивація у житті
Випускниця такої недільної школи 23-літня Крістіна Шореґ приїхала в Угорщину ще малою дитиною. У Будапешті отримала середню освіту, а зараз здобуває ступінь магістра на факультеті міжнародних економічних відносин у престижному Політехнічному університеті столиці. Маючи угорське коріння з боку матері, Крістіна все ж відчуває необхідність зберігати свою українську ідентичність.
«Часто мої ровесники і навіть викладачі дивуються, що я володію українською та угорською мовами на рівні рідної, я ж зауважую, що такий стан речей для мене є цілком природній, – каже вона. – Я відвідувала уроки українознавства у недільній школі та громадські заходи Товариства української культури в Угорщині. Постійно стежу за подіями в Україні, читаю твори наших великих письменників і поетів. Звичайно, вивчаю й інші іноземні мови».
Угорські українці зауважують, що організувати громадське життя їм допоміг досвід українців Канади, яким вдається залишатися українцями там протягом багатьох поколінь. Одна з учасниць українського танцювального ансамблю «Барвінок» з Канади, що недавно гастролював в Угорщині, Марта Черлович розповіла, що в околицях Торонто існує щонайменше п’ять українських ансамблів. Лише в «Барвінку» танцює близько 400 учасників і ще до 240 дітей мріють потрапити у танцювальний склад. Причому кожен оплачує танцювальну українську школу своїм власним коштом, а за менших учасників платять їхні батьки.
Молода канадська українка Марта Черлович вважає, що завдяки українській мові вона може зберігати зв’язок з українцями всього світу.
«Для мене це є найліпша річ – знати рідну мову, наші традиційні танці, бути знайомою з іншими українцями в різних куточках Канади ще з організації пластунів чи через виступи на сцені. Для мене приємно усвідомлювати, що таким сильним є наш зв’язок», – наголошує Марта Черлович.
