Київ – Документ під назвою «Закон України «Про основи державної мовної політики» набув чинності 10 липня після публікації в парламентській газеті «Голос України». Так виглядає офіційна сторона. Фактично ж юридично нікчемний закон підписав такий же Президент.
Термін «нікчемний» в українському праві означає «недійсний» і нерідко використовується в законодавстві, зокрема, в Цивільному кодексі України. Академічний тлумачний «Словник української мови» подає кілька значень слова «нікчемний»: «1. Ні на що не здатний. // Який не викликає до себе поваги; жалюгідний. // Який не відповідає певним вимогам; поганий. 2. Незначний, несуттєвий. // Позбавлений цінності, значення. 3. Дуже малий, незначний щодо розміру, кількості і т. ін. 4. Безсилий, немічний, кволий».
Нікчемний закон
На тему юридичної нікчемності «одностатевого» законодавчого витвору Колесніченка-Ківалова сказано й написано більш ніж достатньо. Було б кому слухати і почути. Зокрема, у відкритому листі до Президента України, ініційованому Координаційною радою з питань захисту української мови, зазначено, що «такого закону в принципі не існує», тому цей документ не може вважатися законом. Він ухвалений із порушеннями ст. 84 Конституції України, ч. 3 і ч. 6 ст. 91, ст. 102, ч. 1 ст. 117, ст. 119 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України».
«Підписавши примарний акт, «ухвалений» із безпрецедентними порушеннями Конституції України та Закону України «Про Регламент Верховної Ради України», – сказано в листі, – Ви вчините неправомірні дії і станете співучасником фальсифікації, що тягне за собою моральну, політичну та кримінальну відповідальність».
Неіснуючий законодавчий акт суперечить Конституції України, Європейській хартії регіональних мов або мов меншин, Законові України «Про міжнародні договори України». Про це пишуть Сергій Борщевський і Володимир Руденко у статті «Закон проти Конституції: хто кого?».
«Місія нездійсненна», або як використовують інтелігенцію
Мова не про американський фільм, в якому, до речі, фігурує агент «Київ», а дія на початку кінострічки відбувається в Києві. Йдеться про переліт «групи представників української інтелігенції» 7 серпня до Криму (де перебуває в так званій «робочій відпустці» Президент Віктор Янукович) із конкретною метою – переконати його не підписувати скандальний документ.
Незрозуміло, за яким критерієм обиралися ці представники для зустрічі з Президентом України – за профільним чи за «Ноєвим» принципом: «кожної тварі по парі». Та, мабуть, не це було головним. Як висловилася присутня на зустрічі Ганна Герман із притаманним їй винахідливим цинізмом, «після вчорашньої зустрічі з інтелігенцією підписання закону, яке я прогнозую, не нестиме вже таких тривожних запитань, які виникали». Виявляється, сам факт зустрічі, без конкретних обіцянок і кроків, знімає всю тривогу.
Ганні Герман не вперше «підставляти» інтелігенцію. Згадаймо письменника Василя Шкляра, який минулого року звернувся до Віктора Януковича з проханням перенести нагородження його Шевченківською премією «на той час, коли при владі в Україні не буде українофоба Дмитра Табачника». Вочевидь, вона обіцяла йому дотиснути Табачника і потім організувати тріумфальне одержання ним Шевченківської премії.
Або скандальний минулорічний лист інтелігенції на підтримку Януковича, підписаний, серед інших, й учасниками нинішньої кримської місії Леонідом Губерським та Петром Кононенком. Ба більше – саме останній ініціював цього листа з покликом на інший лист Ольги Богомолець, яка публічно відмежувалася від такої ініціативи.
Перші коментарі деяких учасників зустрічі з Януковичем не вражали конкретикою – мабуть, не було що сказати. А те, що нарада пройшла «конструктивно і перспективно», за словами Леоніда Кравчука, ми й не сумнівалися.
Дмитро Стус передав хитру обіцянку Президента: «…підписання закону або відкладуть до вересня, коли закон буде доопрацьований, і лише після цього його підпише глава держави, або ж він набуде чинності найближчим часом, а у вересні до нього внесуть необхідні зміни». Це як у тому прислів’ї: «Надвоє баба ворожила: або вмре, або буде жива».
Іван Драч спочатку покладав надії на Президента України, повіривши, що той може стати супроти антиукраїнського валу, який іде з Верховної Ради, але вже через якихось півдоби висловився негативно про підписання Януковичем одіозного законопроекту: «Думав, що Президент почекає ще якийсь час. Звичайно, це є болючий удар для мене».
Заява Драча і Ступки
Третього липня, коли ще Богдан Ступка був живий, члени Громадської гуманітарної ради при Президентові України Драч і Ступка підписали заяву з рішучим протестом проти законопроекту Колесніченка-Ківалова. «Громадська гуманітарна рада, – сказано в заяві, – повинна рішуче засудити ці спроби узаконення російської мови як другої державної в Україні. Якщо цього не буде зроблено, ми не будемо вважати можливим перебувати далі в складі Громадської гуманітарної ради». Тепер, очевидно, Івану Драчеві не залишається нічого іншого, як вийти з цієї ради.
На закінчення
Віктор Янукович доручив до 27 серпня забезпечити невідкладне розроблення та затвердження Державної програми всебічного розвитку і функціонування української мови. За такий короткий час якісну програму не те що затвердити (з усіма необхідними візами низки міністерств), а й розробити неможливо. Швидко, як кажуть, тільки діти робляться.
В синонімічному ряду до слова «нікчемний» у словнику Святослава Караванського знаходимо такі характерні слова: стонегідний, паршивий, шолудивий. А Борис Грінченко в своєму словнику до цього слова дає приклад з Номиса: «Нікчемного ви роду». А ще мені подобається короткий, але місткий відповідник італійською мовою: nullo.
Тарас Марусик – голова Координаційної ради з питань захисту української мови при Київській міській організації товариства «Меморіал» імені Василя Стуса
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Термін «нікчемний» в українському праві означає «недійсний» і нерідко використовується в законодавстві, зокрема, в Цивільному кодексі України. Академічний тлумачний «Словник української мови» подає кілька значень слова «нікчемний»: «1. Ні на що не здатний. // Який не викликає до себе поваги; жалюгідний. // Який не відповідає певним вимогам; поганий. 2. Незначний, несуттєвий. // Позбавлений цінності, значення. 3. Дуже малий, незначний щодо розміру, кількості і т. ін. 4. Безсилий, немічний, кволий».
Нікчемний закон
На тему юридичної нікчемності «одностатевого» законодавчого витвору Колесніченка-Ківалова сказано й написано більш ніж достатньо. Було б кому слухати і почути. Зокрема, у відкритому листі до Президента України, ініційованому Координаційною радою з питань захисту української мови, зазначено, що «такого закону в принципі не існує», тому цей документ не може вважатися законом. Він ухвалений із порушеннями ст. 84 Конституції України, ч. 3 і ч. 6 ст. 91, ст. 102, ч. 1 ст. 117, ст. 119 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України».
«Підписавши примарний акт, «ухвалений» із безпрецедентними порушеннями Конституції України та Закону України «Про Регламент Верховної Ради України», – сказано в листі, – Ви вчините неправомірні дії і станете співучасником фальсифікації, що тягне за собою моральну, політичну та кримінальну відповідальність».
Неіснуючий законодавчий акт суперечить Конституції України, Європейській хартії регіональних мов або мов меншин, Законові України «Про міжнародні договори України». Про це пишуть Сергій Борщевський і Володимир Руденко у статті «Закон проти Конституції: хто кого?».
«Місія нездійсненна», або як використовують інтелігенцію
Мова не про американський фільм, в якому, до речі, фігурує агент «Київ», а дія на початку кінострічки відбувається в Києві. Йдеться про переліт «групи представників української інтелігенції» 7 серпня до Криму (де перебуває в так званій «робочій відпустці» Президент Віктор Янукович) із конкретною метою – переконати його не підписувати скандальний документ.
Незрозуміло, за яким критерієм обиралися ці представники для зустрічі з Президентом України – за профільним чи за «Ноєвим» принципом: «кожної тварі по парі». Та, мабуть, не це було головним. Як висловилася присутня на зустрічі Ганна Герман із притаманним їй винахідливим цинізмом, «після вчорашньої зустрічі з інтелігенцією підписання закону, яке я прогнозую, не нестиме вже таких тривожних запитань, які виникали». Виявляється, сам факт зустрічі, без конкретних обіцянок і кроків, знімає всю тривогу.
Ганні Герман не вперше «підставляти» інтелігенцію. Згадаймо письменника Василя Шкляра, який минулого року звернувся до Віктора Януковича з проханням перенести нагородження його Шевченківською премією «на той час, коли при владі в Україні не буде українофоба Дмитра Табачника». Вочевидь, вона обіцяла йому дотиснути Табачника і потім організувати тріумфальне одержання ним Шевченківської премії.
Або скандальний минулорічний лист інтелігенції на підтримку Януковича, підписаний, серед інших, й учасниками нинішньої кримської місії Леонідом Губерським та Петром Кононенком. Ба більше – саме останній ініціював цього листа з покликом на інший лист Ольги Богомолець, яка публічно відмежувалася від такої ініціативи.
Перші коментарі деяких учасників зустрічі з Януковичем не вражали конкретикою – мабуть, не було що сказати. А те, що нарада пройшла «конструктивно і перспективно», за словами Леоніда Кравчука, ми й не сумнівалися.
Дмитро Стус передав хитру обіцянку Президента: «…підписання закону або відкладуть до вересня, коли закон буде доопрацьований, і лише після цього його підпише глава держави, або ж він набуде чинності найближчим часом, а у вересні до нього внесуть необхідні зміни». Це як у тому прислів’ї: «Надвоє баба ворожила: або вмре, або буде жива».
Іван Драч спочатку покладав надії на Президента України, повіривши, що той може стати супроти антиукраїнського валу, який іде з Верховної Ради, але вже через якихось півдоби висловився негативно про підписання Януковичем одіозного законопроекту: «Думав, що Президент почекає ще якийсь час. Звичайно, це є болючий удар для мене».
Заява Драча і Ступки
Третього липня, коли ще Богдан Ступка був живий, члени Громадської гуманітарної ради при Президентові України Драч і Ступка підписали заяву з рішучим протестом проти законопроекту Колесніченка-Ківалова. «Громадська гуманітарна рада, – сказано в заяві, – повинна рішуче засудити ці спроби узаконення російської мови як другої державної в Україні. Якщо цього не буде зроблено, ми не будемо вважати можливим перебувати далі в складі Громадської гуманітарної ради». Тепер, очевидно, Івану Драчеві не залишається нічого іншого, як вийти з цієї ради.
На закінчення
Віктор Янукович доручив до 27 серпня забезпечити невідкладне розроблення та затвердження Державної програми всебічного розвитку і функціонування української мови. За такий короткий час якісну програму не те що затвердити (з усіма необхідними візами низки міністерств), а й розробити неможливо. Швидко, як кажуть, тільки діти робляться.
В синонімічному ряду до слова «нікчемний» у словнику Святослава Караванського знаходимо такі характерні слова: стонегідний, паршивий, шолудивий. А Борис Грінченко в своєму словнику до цього слова дає приклад з Номиса: «Нікчемного ви роду». А ще мені подобається короткий, але місткий відповідник італійською мовою: nullo.
Тарас Марусик – голова Координаційної ради з питань захисту української мови при Київській міській організації товариства «Меморіал» імені Василя Стуса
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
