Можливо, мало хто звернув увагу на те, що в одному зі своїх виступів Віктор Янукович наголосив, що 2011 рік був «визначальним» для України. Ці слова лідера Партії регіонів якнайкраще характеризують наміри «донецької» влади на 2012-й. Бо цей термін спічрайтери Януковича взяли не деінде, а з ідеологічної термінології брежнєвських часів. А у ті часи за «визначальним» завжди ішов «вирішальний» рік. Провівши у 2010-11 роках швидке згортання демократичних свобод, прав людини і свободи слова в Україні, режим «януковичів» у 2012 році націлився на більше – він планує повністю перейти від авторитарних до тоталітарних методів правління в захопленій ним державі.
Майбутні історики, звісно, прискіпливо докопуватимуться до справжніх причин втрати Україною демократії в 2010 році. І це не лише історія прориву до влади команди рецидивістів і кримінальників під виглядом політичної впливової сили, котра бореться за покращення життя українців вже сьогодні. Або історія мотивів Віктора Ющенка, який із усіх сил розчищав донецькій «братві» шлях на Київ.
Це і дослідження того, як «противсіхство» та недолугі і безпорадні дії керівників «паперових партій» призвели до того, що нібито легітимним чином свобода була обміняна на обіцянки дешевої ковбаси. Причому свободу вони віддали не тільки свою, але усіх нас, українців. А демократію поховали не лише для себе, а для всіх нас. Природно, що кількість ковбаси за даних обставин не збільшилася і ціна її не впала, що змушує цих ідейних «ковбасників» продовжувати й далі свою справу здачі українських інтересів режиму зайд.
Клептократична аристократія
Хоча за багатьма визначальними параметрами можна сказати, що тоталітаризм в Україні вже сьогодні встановлений. Адже як інакше можна визначити судове безмежів’я, цинізм, насилля та тупість режиму «януковичів» і вульгарне насилля над Конституцією України та українськими законами, методи котрі нині введені вже у ранг державної політики.
Клептократична лже-еліта в Україні, яка б за вільних конкурентних умов перебувала б на люмпенських соціальних позиціях, продовжує видавати себе за українську новітню аристократію. Ці «аристократи», які переобтяжені спокусою легкого збагачення під час неконтрольованого пограбування України, схоже, втратили нюх і відчуття реальних настроїв тих у суспільстві, кого вони порахували соціальними «низами».
Країну аж трясе він політичної невизначеності й економічної нестабільності, але режим «януковичів» продовжує вихвалятися своїм професійним керівництвом і мудрістю свого лідера. Намагаючись забезпечити керованість України за рахунок експлуатації і посилення штучно створених протиріч між Сходом і Заходом, влада схоже, сама себе перехитрила. Оскільки таким чином сама ж спровокувала політичне і соціальне напруження по вісі Схід-Захід. Яке, в перспективі, може виявитися далеко не на її користь.
Мозаїка фрагментів негативів з якої складається функціонування фактично тоталітарного режиму Януковича, виставляє українську державу перед світовою спільнотою в непривабливому і гротескному вигляді. Позаяк очевидно, що будь-яка сфера сьогоднішньої життєдіяльності українського соціуму в часи донецької навали інфікована вірусами корупції, бездуховності, українофобії, безправ’я, чванства і кричущої некомпетентності влади, цілковитого домінування тупості і сірості над інтелектом і здоровим глуздом.
Чи залишаються шанси на одужання?
У 2012 році надзвичайної актуальності набуває питання – як розпочати лікувати заражену тоталітаризмом «донецьких» Україну і чи залишаються шанси на одужання? І чи взагалі здатні українці у цей надзвичайно важкий і вирішальний період у своїй історії висунути політичні постаті, що дійсно є елітою української нації, які готові і можуть жертовно працювати на суспільство?
Усі ці роки регіонали діяли на українських теренах, використовуючи методи і засоби тоталітарної політичної секти. І коли комуністи хочуть, щоб українці поклонялися ідолу Сталіна, то у «донецьких» наявний свій персональний ідол – Віктор Янукович. Група посвячених до доступу до грошей в Партії регіонів посилено практикує таємну доктрину, яка за своїми принципами аж ніяк не підпадає під норми, котрі прийняті у демократичних суспільствах.
Тоталітарна політична секта регіоналів, висунувши наперед свого «харизматичного лідера» і спираючись на групи фанатиків і попутників, розпочала масований наступ на українське суспільство. При цьому систематично використовуючи наявні можливості інформаційного прогресу в ХХІ столітті, які дають владі можливість через телебачення, пресу та інтернет використовувати сучасні психологічні впливи, спрямовані на зомбування і придушення волі людини, контролювання її думок, політичних поглядів та поведінки.
До того, все це відбувається за намагань встановлення найжорсткішого контролю над ЗМІ і введення негласної кастової соціальної системи. У якій найвищі позиції мають особи, котрі народжені в донецькому регіоні, українофоби і ті, що гордяться тим, що не мають жодного відношення до української нації.
А очільники регіоналів після захоплення влади ввели суворі покарання для всіх тих, хто не погоджувався і не погоджується з їхніми ідеями. Початком цих публічних покарань виглядають показові політичні судові процеси над лідерами опозиції Юлією Тимошенко і Юрієм Луценком.
Поклоніння тоталітарному лідеру
Уся структура Партії регіонів побудована навколо її лідера. У цій політичній тоталітарній секті поклоніння Богу фактично замінюється поклонінням вождю і підпорядкованій йому організації. Там усе починається з особистості Януковича, і все замикається на ній.
Але, як і в колишній КПРС, права і доступ до благ в основному мають лише ті, хто опинився на верхівці піраміди партійної ієрархії. Для рядових же членів Партії регіонів за допомогою різного роду методів блокується можливість мислити і діяти так, як належить відповідальним і дорослим людям. Бо мета цієї організації – змінити самосвідомість своїх членів і зробити так, щоб подальша доля України їх цікавила менш за все.
Найгірше, що руйнівність цієї політичної тоталітарної секти відзначається не її віруванням в місію Януковича, який толком без підказки суфлера не може зв’язати й двох речень, а її методами діяльності. Адже силоміць до лав цієї партії вербуються державні службовці, медики і вчителі, які в разі відмови мають шанс втратити своє робоче місце.
Тому напередодні парламентських виборів дуже гостро постає питання, як діятимуть ці новоявлені члени Партії регіонів після того, як їм буде дана вказівка не просто агітувати за «свою» партію, а й підписатися під тим, що вони гарантують визначену для них директивно політичну підтримку регіоналам в місцях свого проживання. І на які ще поступки готові будуть піти ті, хто під тиском обставин вирішив поступитися політичними принципами і фактично добровільно погодився на політичне кодування та контроль за своєю свідомістю ззовні. І ті, хто розміняв історичну долю України на можливість ілюзорного для рядових членів фінансового благополуччя під дахом Партії регіонів…
Віктор Каспрук – незалежний політолог
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Майбутні історики, звісно, прискіпливо докопуватимуться до справжніх причин втрати Україною демократії в 2010 році. І це не лише історія прориву до влади команди рецидивістів і кримінальників під виглядом політичної впливової сили, котра бореться за покращення життя українців вже сьогодні. Або історія мотивів Віктора Ющенка, який із усіх сил розчищав донецькій «братві» шлях на Київ.
Це і дослідження того, як «противсіхство» та недолугі і безпорадні дії керівників «паперових партій» призвели до того, що нібито легітимним чином свобода була обміняна на обіцянки дешевої ковбаси. Причому свободу вони віддали не тільки свою, але усіх нас, українців. А демократію поховали не лише для себе, а для всіх нас. Природно, що кількість ковбаси за даних обставин не збільшилася і ціна її не впала, що змушує цих ідейних «ковбасників» продовжувати й далі свою справу здачі українських інтересів режиму зайд.
Клептократична аристократія
Хоча за багатьма визначальними параметрами можна сказати, що тоталітаризм в Україні вже сьогодні встановлений. Адже як інакше можна визначити судове безмежів’я, цинізм, насилля та тупість режиму «януковичів» і вульгарне насилля над Конституцією України та українськими законами, методи котрі нині введені вже у ранг державної політики.
Клептократична лже-еліта в Україні, яка б за вільних конкурентних умов перебувала б на люмпенських соціальних позиціях, продовжує видавати себе за українську новітню аристократію. Ці «аристократи», які переобтяжені спокусою легкого збагачення під час неконтрольованого пограбування України, схоже, втратили нюх і відчуття реальних настроїв тих у суспільстві, кого вони порахували соціальними «низами».
Країну аж трясе він політичної невизначеності й економічної нестабільності, але режим «януковичів» продовжує вихвалятися своїм професійним керівництвом і мудрістю свого лідера. Намагаючись забезпечити керованість України за рахунок експлуатації і посилення штучно створених протиріч між Сходом і Заходом, влада схоже, сама себе перехитрила. Оскільки таким чином сама ж спровокувала політичне і соціальне напруження по вісі Схід-Захід. Яке, в перспективі, може виявитися далеко не на її користь.
Мозаїка фрагментів негативів з якої складається функціонування фактично тоталітарного режиму Януковича, виставляє українську державу перед світовою спільнотою в непривабливому і гротескному вигляді. Позаяк очевидно, що будь-яка сфера сьогоднішньої життєдіяльності українського соціуму в часи донецької навали інфікована вірусами корупції, бездуховності, українофобії, безправ’я, чванства і кричущої некомпетентності влади, цілковитого домінування тупості і сірості над інтелектом і здоровим глуздом.
Чи залишаються шанси на одужання?
У 2012 році надзвичайної актуальності набуває питання – як розпочати лікувати заражену тоталітаризмом «донецьких» Україну і чи залишаються шанси на одужання? І чи взагалі здатні українці у цей надзвичайно важкий і вирішальний період у своїй історії висунути політичні постаті, що дійсно є елітою української нації, які готові і можуть жертовно працювати на суспільство?
Усі ці роки регіонали діяли на українських теренах, використовуючи методи і засоби тоталітарної політичної секти. І коли комуністи хочуть, щоб українці поклонялися ідолу Сталіна, то у «донецьких» наявний свій персональний ідол – Віктор Янукович. Група посвячених до доступу до грошей в Партії регіонів посилено практикує таємну доктрину, яка за своїми принципами аж ніяк не підпадає під норми, котрі прийняті у демократичних суспільствах.
Тоталітарна політична секта регіоналів, висунувши наперед свого «харизматичного лідера» і спираючись на групи фанатиків і попутників, розпочала масований наступ на українське суспільство. При цьому систематично використовуючи наявні можливості інформаційного прогресу в ХХІ столітті, які дають владі можливість через телебачення, пресу та інтернет використовувати сучасні психологічні впливи, спрямовані на зомбування і придушення волі людини, контролювання її думок, політичних поглядів та поведінки.
До того, все це відбувається за намагань встановлення найжорсткішого контролю над ЗМІ і введення негласної кастової соціальної системи. У якій найвищі позиції мають особи, котрі народжені в донецькому регіоні, українофоби і ті, що гордяться тим, що не мають жодного відношення до української нації.
А очільники регіоналів після захоплення влади ввели суворі покарання для всіх тих, хто не погоджувався і не погоджується з їхніми ідеями. Початком цих публічних покарань виглядають показові політичні судові процеси над лідерами опозиції Юлією Тимошенко і Юрієм Луценком.
Поклоніння тоталітарному лідеру
Уся структура Партії регіонів побудована навколо її лідера. У цій політичній тоталітарній секті поклоніння Богу фактично замінюється поклонінням вождю і підпорядкованій йому організації. Там усе починається з особистості Януковича, і все замикається на ній.
Але, як і в колишній КПРС, права і доступ до благ в основному мають лише ті, хто опинився на верхівці піраміди партійної ієрархії. Для рядових же членів Партії регіонів за допомогою різного роду методів блокується можливість мислити і діяти так, як належить відповідальним і дорослим людям. Бо мета цієї організації – змінити самосвідомість своїх членів і зробити так, щоб подальша доля України їх цікавила менш за все.
Найгірше, що руйнівність цієї політичної тоталітарної секти відзначається не її віруванням в місію Януковича, який толком без підказки суфлера не може зв’язати й двох речень, а її методами діяльності. Адже силоміць до лав цієї партії вербуються державні службовці, медики і вчителі, які в разі відмови мають шанс втратити своє робоче місце.
Тому напередодні парламентських виборів дуже гостро постає питання, як діятимуть ці новоявлені члени Партії регіонів після того, як їм буде дана вказівка не просто агітувати за «свою» партію, а й підписатися під тим, що вони гарантують визначену для них директивно політичну підтримку регіоналам в місцях свого проживання. І на які ще поступки готові будуть піти ті, хто під тиском обставин вирішив поступитися політичними принципами і фактично добровільно погодився на політичне кодування та контроль за своєю свідомістю ззовні. І ті, хто розміняв історичну долю України на можливість ілюзорного для рядових членів фінансового благополуччя під дахом Партії регіонів…
Віктор Каспрук – незалежний політолог
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
