Щоб забезпечити представництво жінок у найбільших європейських компаніях, Європейська комісія тепер обмірковує запровадження обов’язкових квот. Але це питання внесло розкол не лише в лави бізнесменів та експертів, але й серед європейських країн.
Франсуаза Рулс – єдина жінка серед 12 членів ради директорів бельгійської компанії Cofinimmo, що займається нерухомістю. Але це має змінитися. Минулого року Бельгія запровадила гендерні квоти. Всі компанії, які вийшли на біржу, протягом шести років мають подбати, щоб жінки становили щонайменше третину їхньої ради директорів. За невиконання вимоги фірмам загрожують фінансові санкції.
Фрасуаза Рулс здобула високу посаду ще до нововведення і каже, що її обрали за кваліфікацію, а не через те, що вона «носить, чи не носить спідницю». Але вона вітає те, що поруч на керівних посадах буде більше жінок, і те, що тепер зміниться принцип, як обирають керівництво. Де дасть шанс і чоловікам, які раніше не мали можливості прорватися нагору, вважає Рулс.
«Раніше, кажуть, була така практика: менеджери і члени ради директорів просили своїх колег чи знайомих долучитися до ради директорів, – каже вона. – Коли ж висувати професійні вимоги, то в раді директорів будуть інші особистості».
Першою в Європі гендерні квоти в бізнесі в 2004 році запровадила Норвегія, яка не є членом Європейського Союзу. Норвегія вимагає, щоб у раді директорів компаній було щонайменше 40 відсотків жінок. Схожі квоти відтоді запровадили Франція, Італія, Нідерланди та Іспанія.
Нещодавнє опитування Євробарометру (під егідою Єврокомісії) засвідчило, що три чверті європейців підтримують гендерні квоти в керівних органах фірм. А в Німеччині нещодавно близько 300 журналістів закликали медійні компанії надавати жінкам щонайменше 30 відсотків менеджерських посад.
Національне питання, чи загальноєвропейське?
Тепер у Брюсселі обговорюють законопроект для всіх учасниць Євросоюзу. Комісар ЄС із фундаментальних прав Вів’єн Редінґ спершу запропонувала, щоб до 2015 року жінки обіймали до 30 відсотків позицій в радах директорів компаній, а до 2020 року – 40 відсотків. Це амбітна мета, адже нині цей показник становить менше ніж 14 відсотків.
Вів’єн Редінґ цього тижня заявила, що законопроект може з’явитися вже восени. «Мені не подобаються квоти, але мені дуже подобається те, чого вони досягають, і можливо варто зробити те, що роблять квоти», – сказала єврокомісар.
Але критики звертають увагу на те, що Швеція і Фінляндія досягли показника для жінок у 25 відсотків без допомоги квот.
Представництво жінок треба вирішувати у кожній окремій європейській країні, а не через закони з Брюсселя, вважає міністр з гендерної рівності Швеції Нямко Сабуні.
«Нам повинні дати можливість знайти наші власні і різні рішення. Ми можемо обмінюватися досвідом, вчитися один в одного. Але ми не можемо сьогодні починати зі спільного закону, коли перебуваємо на таких різних рівнях», – сказала Радіо Свобода шведський міністр.
Замість запровадження квот Нямко Сабуні закликає розвивати доступнішу систему догляду за дітьми, щоб жінкам було легше робити кар’єру.
Із цим погоджується і Педро Олів’єра, який представляє BusinessEurope – одне з об’єднань ділових кіл на континенті.
«Це правда, що поступ не є дуже швидким. Тим не менше, ми маємо розуміти, що тут не йдеться про заповнення цифр. Йдеться про те, щоб дати можливість жінкам, через політику щодо народження дітей тощо створити середовище, в якому їм можна поступово дозволити долучатися до ради директорів компаній», – говорить оглядач.
Жінкам заважає відвертість
Деякі дослідження доводять, що компанії, якими керує більше жінок, приносять більше прибутків. Щоправда, буває і так, що жінки самі стають своїми найбільшими ворогами у діловому світі. Британський журнал «Економіст» наводить дослідження Гарвардського університету, згідно з яким жінкам бракує самовпевненості, вони рідше висловлюють свою думку, коли не певні, чи мають рацію. Жінки дуже добре домовляються за інших, але рідше спроможні домогтися вищої зарплати, чи кращої посади для себе.
Жінкам також заважає більша відвертість. Коли Гарвардська школа бізнесу з’ясовувала, чому в одній фірмі висока ротація жінок, то виявилося, що там погано розподілені обов’язки і навантаження, тому працівники змушені працювати допізна й на вихідні. Чоловіки також були не задоволені, але шукали спосіб, як спростити собі життя. Жінки ж переходили на роботу на півставки, чи звільнялися.
Матеріал підготували: Мар’яна Драч, Rikard Jozwiak
Франсуаза Рулс – єдина жінка серед 12 членів ради директорів бельгійської компанії Cofinimmo, що займається нерухомістю. Але це має змінитися. Минулого року Бельгія запровадила гендерні квоти. Всі компанії, які вийшли на біржу, протягом шести років мають подбати, щоб жінки становили щонайменше третину їхньої ради директорів. За невиконання вимоги фірмам загрожують фінансові санкції.
Фрасуаза Рулс здобула високу посаду ще до нововведення і каже, що її обрали за кваліфікацію, а не через те, що вона «носить, чи не носить спідницю». Але вона вітає те, що поруч на керівних посадах буде більше жінок, і те, що тепер зміниться принцип, як обирають керівництво. Де дасть шанс і чоловікам, які раніше не мали можливості прорватися нагору, вважає Рулс.
«Раніше, кажуть, була така практика: менеджери і члени ради директорів просили своїх колег чи знайомих долучитися до ради директорів, – каже вона. – Коли ж висувати професійні вимоги, то в раді директорів будуть інші особистості».
Першою в Європі гендерні квоти в бізнесі в 2004 році запровадила Норвегія, яка не є членом Європейського Союзу. Норвегія вимагає, щоб у раді директорів компаній було щонайменше 40 відсотків жінок. Схожі квоти відтоді запровадили Франція, Італія, Нідерланди та Іспанія.
Нещодавнє опитування Євробарометру (під егідою Єврокомісії) засвідчило, що три чверті європейців підтримують гендерні квоти в керівних органах фірм. А в Німеччині нещодавно близько 300 журналістів закликали медійні компанії надавати жінкам щонайменше 30 відсотків менеджерських посад.
Національне питання, чи загальноєвропейське?
Тепер у Брюсселі обговорюють законопроект для всіх учасниць Євросоюзу. Комісар ЄС із фундаментальних прав Вів’єн Редінґ спершу запропонувала, щоб до 2015 року жінки обіймали до 30 відсотків позицій в радах директорів компаній, а до 2020 року – 40 відсотків. Це амбітна мета, адже нині цей показник становить менше ніж 14 відсотків.
Вів’єн Редінґ цього тижня заявила, що законопроект може з’явитися вже восени. «Мені не подобаються квоти, але мені дуже подобається те, чого вони досягають, і можливо варто зробити те, що роблять квоти», – сказала єврокомісар.
Але критики звертають увагу на те, що Швеція і Фінляндія досягли показника для жінок у 25 відсотків без допомоги квот.
Представництво жінок треба вирішувати у кожній окремій європейській країні, а не через закони з Брюсселя, вважає міністр з гендерної рівності Швеції Нямко Сабуні.
«Нам повинні дати можливість знайти наші власні і різні рішення. Ми можемо обмінюватися досвідом, вчитися один в одного. Але ми не можемо сьогодні починати зі спільного закону, коли перебуваємо на таких різних рівнях», – сказала Радіо Свобода шведський міністр.
Замість запровадження квот Нямко Сабуні закликає розвивати доступнішу систему догляду за дітьми, щоб жінкам було легше робити кар’єру.
Із цим погоджується і Педро Олів’єра, який представляє BusinessEurope – одне з об’єднань ділових кіл на континенті.
«Це правда, що поступ не є дуже швидким. Тим не менше, ми маємо розуміти, що тут не йдеться про заповнення цифр. Йдеться про те, щоб дати можливість жінкам, через політику щодо народження дітей тощо створити середовище, в якому їм можна поступово дозволити долучатися до ради директорів компаній», – говорить оглядач.
Жінкам заважає відвертість
Деякі дослідження доводять, що компанії, якими керує більше жінок, приносять більше прибутків. Щоправда, буває і так, що жінки самі стають своїми найбільшими ворогами у діловому світі. Британський журнал «Економіст» наводить дослідження Гарвардського університету, згідно з яким жінкам бракує самовпевненості, вони рідше висловлюють свою думку, коли не певні, чи мають рацію. Жінки дуже добре домовляються за інших, але рідше спроможні домогтися вищої зарплати, чи кращої посади для себе.
Жінкам також заважає більша відвертість. Коли Гарвардська школа бізнесу з’ясовувала, чому в одній фірмі висока ротація жінок, то виявилося, що там погано розподілені обов’язки і навантаження, тому працівники змушені працювати допізна й на вихідні. Чоловіки також були не задоволені, але шукали спосіб, як спростити собі життя. Жінки ж переходили на роботу на півставки, чи звільнялися.
Матеріал підготували: Мар’яна Драч, Rikard Jozwiak
