Достоєвський знав про що говорив, коли стверджував вустами Івана Карамазова , що «все пізнання світу не варте сльозинки однієї замученої дитини». Федір Достоєвський хоронив власних дітей.
Чого варте суспільство, яке нездатне попіклуватися про дітей?! Чи має воно взагалі майбутнє?
Статистика збиває з ніг…
Семеро дітей «віком від 2 до 14 років загинули 13 лютого через отруєння продуктами горіння під час пожежі в приватному житловому будинку в селі Конецполь Первомайського району Миколаївської області».
Троє дітей «загинуло внаслідок пожежі, яка сталась 3 лютого в селищі Городниця Новоград - Волинського району в одноповерховому житловому будинку барачного типу».
Двоє дітей «померли через опіки , які отримали внаслідок пожежі в селі Долинівка Сколівського району Львівщини». Їхньому братику пощастило – у нього є шанс вижити, бо знайшлися люди – зібрали гроші на переліт, а Бостонська клініка за власний кошт взялася виростити дитині усю втрачену у пожежі шкіру. Дай Бог, щоб вдалося!
Що відбувається? Щось дуже забагато випадковостей (навіть якщо забути, що випадковостей взагалі немає)!
Може за тим наша байдужість?! Може за тим щось більше, аніж розвішена білизна біля гарячої печі?!
Усі голови сільських і селищних рад, усі соціальні працівники знають родини, у яких діти живуть у неналежних для їхнього здоров’я та розвитку умовах. Усі знали, що йдуть такі люті морози. Може треба було вивезти дітей із старих холодних хат, бодай на ці два тижні – у санаторії чи ще кудись, де б вони могли під наглядом перебути холоди? Це обійшлося б набагато дешевше, аніж спеціальний літак до Бостона.
Щось не так з усіма нами. Ми самі собі витворили бездушний і жорстокий світ. А діти?! У чому винні діти?! І як вони можуть самі собі допомогти?
Дитина безпорадна перед батьками пияками та наркоманами. Але ж є держава, яку ми утримуємо, й завданням якої є піклування про таких дітей та запобігання трагедіям.
У нас для потреб державних мужів та пань – гроші є на все. А для піклування про дітей – грошей не було й немає. Ми тільки хочемо виглядати цивілізованими, а насправді – ми ще варвари.
Розвинуті громади дбають про своїх дітей. Подружжя українців заарештували у Неаполі за те, що вони залишили в закритій автівці свою 6-річну доньку, а самі пішли до супермаркета.
Чого варте суспільство, яке нездатне попіклуватися про дітей?! Чи має воно взагалі майбутнє?
Статистика збиває з ніг…
Семеро дітей «віком від 2 до 14 років загинули 13 лютого через отруєння продуктами горіння під час пожежі в приватному житловому будинку в селі Конецполь Первомайського району Миколаївської області».
Троє дітей «загинуло внаслідок пожежі, яка сталась 3 лютого в селищі Городниця Новоград - Волинського району в одноповерховому житловому будинку барачного типу».
Двоє дітей «померли через опіки , які отримали внаслідок пожежі в селі Долинівка Сколівського району Львівщини». Їхньому братику пощастило – у нього є шанс вижити, бо знайшлися люди – зібрали гроші на переліт, а Бостонська клініка за власний кошт взялася виростити дитині усю втрачену у пожежі шкіру. Дай Бог, щоб вдалося!
Що відбувається? Щось дуже забагато випадковостей (навіть якщо забути, що випадковостей взагалі немає)!
Може за тим наша байдужість?! Може за тим щось більше, аніж розвішена білизна біля гарячої печі?!
Усі голови сільських і селищних рад, усі соціальні працівники знають родини, у яких діти живуть у неналежних для їхнього здоров’я та розвитку умовах. Усі знали, що йдуть такі люті морози. Може треба було вивезти дітей із старих холодних хат, бодай на ці два тижні – у санаторії чи ще кудись, де б вони могли під наглядом перебути холоди? Це обійшлося б набагато дешевше, аніж спеціальний літак до Бостона.
Щось не так з усіма нами. Ми самі собі витворили бездушний і жорстокий світ. А діти?! У чому винні діти?! І як вони можуть самі собі допомогти?
Дитина безпорадна перед батьками пияками та наркоманами. Але ж є держава, яку ми утримуємо, й завданням якої є піклування про таких дітей та запобігання трагедіям.
У нас для потреб державних мужів та пань – гроші є на все. А для піклування про дітей – грошей не було й немає. Ми тільки хочемо виглядати цивілізованими, а насправді – ми ще варвари.
Розвинуті громади дбають про своїх дітей. Подружжя українців заарештували у Неаполі за те, що вони залишили в закритій автівці свою 6-річну доньку, а самі пішли до супермаркета.
