Флорида, США – Президентська кампанія в Америці ще раз вочевидь виявила істотний розрив між демократичним світом і іншими країнами. У принципах, у підходах, в акцентах і в реалізації намічених програм. Цей розрив принципово не зменшився після розвалу СРСР. Порівняйте плани американського уряду з програмами київських начальників.
Іще на рівні паперів і декларацій видно цей суттєвий водорозділ між двома світами. Здавалося б, одна планета, одні й ті ж потреби людей, але усе це далеко не так.
Американський президент виступив на спільній сесії обох палат Конгресу зі щорічним посланням про ситуацію в Сполучених Штатах. На думку численних спостерігачів, цим виступом Барак Обама фактично зайняв місце для участі у президентських перегонах. Саме тому він не лише запропонував низку конкретних пропозицій, але й торкнувся стратегічного напрямку розвитку країни.
Як вважає президент США, однією з найістотніших проблем є створення рівного для усіх американців ступеня громадської і державної відповідальності. І тут починається реальний розрив між світами, між Обамою, з одного боку, і такими, як Путін, Янукович, Назарбаєв, Лукашенко і тому подібними, з іншого.
Обама, зокрема, закликає почати налагоджувати рівність відповідальності з податків. Він вимагає того, що в пострадянському світі є сьогодні абсолютно немислимим: Обама пропонує істотно підвищити податки для заможних людей, які заробляють щорічно один мільйон доларів і більше.
Це в принципі стосується приблизно двох відсотків американців. Президент вважає, що ця категорія громадян повинна сплачувати не менше як 30 відсотків від усіх отриманих прибутків. Поліпшення фінансової погоди це підвищення країні суттєво не принесе.
Америка як непосильний приклад
Заборгованість Америки складає трильйони доларів. І тут потрібен серйозний комплекс заходів, щоб позбутися цього фінансового тягаря. Однак вирівнювання відповідальності заможних американців з іншими співгромадянами, на думку президента, може дати правильний оздоровчий сигнал усьому суспільству.
Наскільки нереальним виглядає цей підхід у пострадянських умовах і обставинах! Причому майже усіх країни, що постали на руїнах СРСР, демонструють один і той же рівень віддаленості від подібних принципів і підходів.
Щоправда, є суттєва різниця у самому фундаменті. Якщо в Америці йдеться про два відсотки надзаможних громадян, а це десь 6 мільйонів осіб, то в таких новоутвореннях, як Україна чи Казахстан, основні багатства країни зосереджені в руках не мільйонів, а лише кількох дуже обмежених сімейств і кланів.
Здогадатися не дуже важко, чи будуть ті-таки Назарбаєв або Янукович закликати своїх основних товстосумів до більшої відповідальності у формі підвищених грошових внесків у державну скарбницю. По суті йдеться про те, щоб змусити вивернути калитку тих, хто є основним тилом пострадянських керівників.
Ні Віктор Янукович, ні Нурсултан Назарбаєв, ні той же Володимир Путін не зроблять нічого, щоб підірвати свої основи. До речі, самі вони також далеко не бідні люди. А деякі, як президент Казахстану, є лідерами накопичень. Однак ні Янукович, ні Путін, назвімо це «по-руськи», «нє дадут сєбя в обіду», якщо йдеться про персональні статки.
На їхньому тлі президент наймогутнішої держави у світі виглядає набагато скромніше від своїх пострадянських колег. Однак йому доводиться миритися з такою «несправедливістю». В його світі це може бути коштовним.
Олександр Народецький – журналіст
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Іще на рівні паперів і декларацій видно цей суттєвий водорозділ між двома світами. Здавалося б, одна планета, одні й ті ж потреби людей, але усе це далеко не так.
Американський президент виступив на спільній сесії обох палат Конгресу зі щорічним посланням про ситуацію в Сполучених Штатах. На думку численних спостерігачів, цим виступом Барак Обама фактично зайняв місце для участі у президентських перегонах. Саме тому він не лише запропонував низку конкретних пропозицій, але й торкнувся стратегічного напрямку розвитку країни.
Як вважає президент США, однією з найістотніших проблем є створення рівного для усіх американців ступеня громадської і державної відповідальності. І тут починається реальний розрив між світами, між Обамою, з одного боку, і такими, як Путін, Янукович, Назарбаєв, Лукашенко і тому подібними, з іншого.
Обама, зокрема, закликає почати налагоджувати рівність відповідальності з податків. Він вимагає того, що в пострадянському світі є сьогодні абсолютно немислимим: Обама пропонує істотно підвищити податки для заможних людей, які заробляють щорічно один мільйон доларів і більше.
Це в принципі стосується приблизно двох відсотків американців. Президент вважає, що ця категорія громадян повинна сплачувати не менше як 30 відсотків від усіх отриманих прибутків. Поліпшення фінансової погоди це підвищення країні суттєво не принесе.
Америка як непосильний приклад
Заборгованість Америки складає трильйони доларів. І тут потрібен серйозний комплекс заходів, щоб позбутися цього фінансового тягаря. Однак вирівнювання відповідальності заможних американців з іншими співгромадянами, на думку президента, може дати правильний оздоровчий сигнал усьому суспільству.
Наскільки нереальним виглядає цей підхід у пострадянських умовах і обставинах! Причому майже усіх країни, що постали на руїнах СРСР, демонструють один і той же рівень віддаленості від подібних принципів і підходів.
Щоправда, є суттєва різниця у самому фундаменті. Якщо в Америці йдеться про два відсотки надзаможних громадян, а це десь 6 мільйонів осіб, то в таких новоутвореннях, як Україна чи Казахстан, основні багатства країни зосереджені в руках не мільйонів, а лише кількох дуже обмежених сімейств і кланів.
Здогадатися не дуже важко, чи будуть ті-таки Назарбаєв або Янукович закликати своїх основних товстосумів до більшої відповідальності у формі підвищених грошових внесків у державну скарбницю. По суті йдеться про те, щоб змусити вивернути калитку тих, хто є основним тилом пострадянських керівників.
Ні Віктор Янукович, ні Нурсултан Назарбаєв, ні той же Володимир Путін не зроблять нічого, щоб підірвати свої основи. До речі, самі вони також далеко не бідні люди. А деякі, як президент Казахстану, є лідерами накопичень. Однак ні Янукович, ні Путін, назвімо це «по-руськи», «нє дадут сєбя в обіду», якщо йдеться про персональні статки.
На їхньому тлі президент наймогутнішої держави у світі виглядає набагато скромніше від своїх пострадянських колег. Однак йому доводиться миритися з такою «несправедливістю». В його світі це може бути коштовним.
Олександр Народецький – журналіст
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
