Посол Японії: «Японські підприємці не просто бояться корупції, вони її дуже не люблять»

Надзвичайний і Повноважний посол Японії в Україні пан Тоічі Саката розповів про секрети «японського чуда»

– Пане посол, Японія – третя економіка у світі. Поділіться секретом.

​ ​– Перш за все дякую за ваше запрошення. Я – новопризначений посол Японії в Україні і приїхав тільки місяць тому в Україну. Я хочу трошки поговорити про Японію сьогодні.

Стосовно Вашого запитання, то я бачу декілька головних причин поступального розвитку економіки Японії. Нагадаю, після ІІ Світової війни у нас нічого не залишилося, але відтоді й бере старт японська економіка.

Для реконструкції держави ми зосередилися на кількох головних речах. Одна з них – освіта для дітей. По-друге, кожен громадянин Японії багато працював. По-третє, японський уряд намагався створювати рівність серед громадян Японії.

І японський народ і японський уряд мають спільну мету – розвивати свою економіку й покращувати свою країну. Це і є основою японського розвитку, японської економіки.

– Пане посол, українці щиро співчувають японцям у зв’язку з цунамі і аварією на «Фукусімі-1». Ми маємо теж гіркий досвід, пов'язаний з аварією на ЧАЕС.

Скільки грошей Японія витратила на стабілізацію ситуації на АЕС «Фукусіма-1»?

– Як вам відомо, Японія пережила стихійне лихо, землетрус і цунамі у березні цього року. І після того сталася аварія на атомній станції «Фукусіма».

Перш за все, я дякую за слова підтримки від українських громадян, за співчуття. Україна нам надала дозиметри й теплі речі. Від імені японського уряду я хочу подякувати ще раз.

На жаль, у мене немає певної інформації стосовно коштів, які виділяє японський уряд на ліквідацію наслідків стихійного лиха й аварії.

Якщо казати докладніше, то Токійська електрокомпанія має надати компенсацію постраждалим на території навколо атомної електростанції. Ці кошти, наскільки мені відомо, становлять приблизно 3 або 4 трильйони японських єн загалом.

Я маю на увазі, що ця компанія має можливості надати такі кошти постраждалим упродовж декількох років. Зараз планується, що японський уряд надасть цій компанії позику з державного бюджету для того, щоб підтримувати постраждалих на території навколо атомної електростанції.

Крім того, нам потрібно виділяти кошти для обстеження здоров’я населення, тих хто проживає на території навколо атомної електростанції, також для очищення землі навколо атомної електростанції. Японський уряд разом з місцевою владою повинен намагатися підтримувати перш за все постраждалих біля території атомної електростанції «Фукусіма».

– Пане посол, як уряд Японії або керівництво компанії, яка експлуатує «Фукусіму-1», оплачує працю ліквідаторів?

В Україні ця тема зараз активно обговорюється, оскільки український бюджет, за словами урядовців, не має можливості видавати усі соціальні компенсації, які були закладені законодавством, ліквідаторам, які брали участь у ліквідації аварії на ЧАЕС.

– На жаль, я зараз не можу сказати точну суму, яка виділяється для ліквідаторів наслідків аварії на електростанції «Фукусіма». Працю ліквідаторів оплачує Токійська електрокомпанія.

Як я сказав, Токійська електрокомпанія несе певну відповідальність за аварію на електростанції «Фукусіма». Однак, звичайно, японський уряд підтримуватиме цю компанію й ліквідаторів.

Поки що скарг від ліквідаторів не надходило. Наскільки мені відомо, зараз працює приблизно 3 тисячі працівників на території атомної електростанції.

– Аварія на «Фукусімі-1» була сприйнята світом, як виклик людству. Японія – високотехнологічна нація – отримала удар стихії, який поставив під сумнів можливість безпечного використання ядерної енергії.

Чи змінив уряд Японії ставлення до атомної енергетики?

– Так, ця аварія безпрецедентна. І для японського народу, і для працівників електростанції, а також для вчених, технологів та інженерів. Зараз нам потрібно думати, які рішення ухвалювати.

Які уроки ми винесли з цієї аварії? Один із них – ми маємо вирішити як у подальшому будемо ставитися до атомної енергетики.

Адже ми навіть не уявляли, що таке може статися. Цей землетрус був таким потужним, що геологи Японії досі шоковані. Ніхто не передбачав, що таке може відбутися.

Не уявляли такої можливості й ті, хто експлуатує атомну енергетику. Не уявляли й співробітники атомної електростанції! Ніхто не очікував, що потужне цунамі дістанеться АЕС. Це основна проблема. Це урок, який ми винесли.

– І що тепер?

​– Японський уряд зараз обговорює питання щодо зменшення залежності від атомної енергетики. Однак, поки ми не можемо обійтися без атомної енергетики. До аварії в Японії працювало 54 атомних реактори. Вони виробляли приблизно 30% усієї енергії в Японії. Тепер японський уряд має намір, якщо будуть забезпечені високі стандарти безпеки, надати нові дозволи на експлуатацію АЕС. Звісно, за згодою місцевого населення.

Зараз розробляється довгострокова політика у сфері атомної енергетики. Уряд планує її затвердити до літа наступного року.

– Який механізм отримання згоди місцевого населення на експлуатацію атомних електростанцій? Це референдум, опитування?

– Я припускаю, що це буде обговорюватися у місцевих органах самоуправління, у місцевих парламентах. За японським законодавством, для того, щоб поновити роботу атомної електростанції, обов’язково треба отримати згоду місцевого населення. Зазвичай це спочатку обговорюється в парламентах. Після того, за рекомендацією парламентів, губернатори або мери будуть вирішувати – припинити чи поновити роботу атомної електростанції.

– Нещодавно Японія заявила про стабілізацію ситуації на реакторах «Фукусіма-1» й про подальшу ліквідацію наслідків аварії. Чи враховує Японія український досвід?

– Звичайно, Японія повинна переймати досвід подолання наслідків ЧАЕС в Україні. Я вважаю, що цей досвід дуже корисний для японців. Особливо для ліквідації наслідків, наприклад, обстеження здоров’я населення на забрудненій території, а також для ведення моніторингу радіоактивності й створення системи самоврядування навколо атомної електростанції. Особливо нас цікавить досвід щодо повернення населення до таких місць, де вони раніше жили.

Я вважаю, що Україна й Японія мають обмінюватися досвідом, щоб подолати наслідки катастроф на своїх атомних електростанціях.

Зараз японський уряд веде переговори з урядом України, щодо підписання угоди у сфері подолання наслідків аварій на АЕС.

– Чи має ще уряд Японії претензії до України, щодо використання «кіотських коштів» Кабінетом Міністрів Юлії Тимошенко?

– В принципі, зараз у нас немає зауважень щодо використання коштів у схемі «зелених» інвестицій, які стосуються Кіотського протоколу. Звичайно, я знаю, що була певна проблема стосовно використання цих коштів перед тим, але завдяки зусиллям теперішнього уряду проблему знято.

Тепер ми хочемо знайти спосіб співпраці з Україною у запровадженні японських технологій у сфері збереження навколишнього середовища, очищення довкілля та енергозбереження. Я сподіваюся на успішне впровадження цих проектів найближчим часом.

– Пане посол, зараз українські чиновники їздять країнами Азії, були вже й у Японії з роуд-шоу – презентацією можливостей і пропозицій України. Вони заохочують японський бізнес та підприємців інших країн приходити до України.

Який інтерес мають японські компанії до України? Можливо, «Тойота» хотіла б свої автомобілі у нас робити чи «Субару»?

– Зараз японські підприємці вважають, що в Україні є дуже великий потенціал. Це одна з найбільших територій у Європі з великим населенням та добре кваліфікованою ще з радянських часів робочою силою.

Тому, враховуючи ці критерії, японські бізнесмени вважають, що українська держава – це дуже привабливо.

Водночас, порівнюючи із західними європейськими країнами, в Україні нижчий рівень зарплати, що заохочує бізнес. Якщо Україна найближчим часом отримає зону вільної торгівлі з ЄС, то це сприятиме надходженню японських інвестицій.

– Пане посол, японські підприємці бояться української корупції?

– Спершу я хочу сказати, що японські підприємці не просто бояться корупції, вони її дуже не люблять.

У Японії теж було у минулому декілька проблем, пов’язаних із корупцією. Але зараз закони чітко регламентують фінансування державних службовців і політиків.

Зокрема, «Моральний кодекс японського службовця» чітко регламентує, що може й чого не може робити чиновник. Навіть коли ви обідаєте з державними службовцями, вам потрібно дотримуватися цього кодексу.

– Якщо бізнесмен запросив державного службовця на обід, то чи може він оплатити його? Який розмір може дозволити заплатити за себе державний службовець Японії?

– Державний чиновник повинен платити за себе, навіть якщо він отримав офіційне запрошення від бізнесменів.

Що ж стосується фінансування політиків, то в Японії взагалі забороняється фінансувати політиків особисто. Дозволяється фінансування партій, але воно відбувається публічно. Дані про фінансування партій публікуються для всіх громадян Японії.

До того ж, політична партія, залежно від кількості депутатських мандатів у парламенті може отримувати певні кошти з державного бюджету. Це робиться для того, щоб зменшити залежність політиків від фінансування японських компаній, щоб забрати підґрунтя для тиску бізнесу на політиків.

– Ви маєте на увазі, що якщо бізнес фінансуватиме партії, то партії лобіюватимуть інтереси цього бізнесу у парламенті?

– Так.

– Пане посол, наскільки відкритим є бюджетний процес в Японії? Наскільки громадяни в Японії можуть простежити те, куди йдуть державні кошти?

– Усі громадяни Японії можуть дізнатися цю інформацію. Зараз японський уряд використовує приблизно 90 трильйонів єн на рік. Зараз, за допомогою, наприклад, інтернету кожний громадянин має право й можливість дізнатися, як виділяються кошти і для якого проекту вони виділяються.

– Японія давно надає Україні безоплатну допомогу за програмою «Кусаноне»? Чи відстежує посольство Японії, на що конкретно йдуть кошти японського бюджету в Україні? Чи немає можливостей для корупційного використання японських грошей?

– Стосовно програми японської держави, японського уряду «Кусаноне», я впевнений, що ці кошти адекватно використовуються в Україні. Особисто я вже відвідав Львів і Івано-Франківськ для того, щоб подивитися, як використовуються гроші, які надані японським урядом у рамках програм «Кусаноне».

Я власними очима бачив, як там використовується, наприклад, лабораторія, яка зараз уже почала працювати в Національному університеті імені Івана Франка у Львові. І також обладнання у декількох лікарнях Львова та Івано-Франківська.

У нас є контракт з кожною організацією для використання обладнання, які придбані за кошти японського уряду. Крім того, нам, як японському посольству в Україні, також потрібно звітувати перед японським урядом щодо використання цих коштів і обладнання.

На мою думку, ця програма «Кусаноне» є дуже доброю і для українців, і для японців, тому що ця програма безпосередньо стосується життя конкретного українського громадянина. Ми намагаємося у такий спосіб підвищувати рівень життя в Україні.

– Пане посол, чи є Ви самураєм? Я перепрошую за своє запитання. Але у наших європейських уявленнях кодекс самурая – це кодекс людини, відданої громаді, відданої тому, хто втілює владу й служить громаді. Наскільки важливою, на вашу думку, для процвітання суспільства є мораль – мораль народу й мораль тих, хто керує країною?

– На це питання важко відповісти. Але я особисто вважаю, що нам потрібно не забувати, що ми можемо нормально жити лише за підтримки іншої людини – й не лише наших рідних, а й колег, сусідів, співгромадян. У цьому сенсі, дбаючи про себе, нам завжди потрібно думати про інших людей.

І на основі такої ментальності можна побудувати відкрите суспільство, встановити демократію й ефективно розвиватися. Це дуже важлива думка.