Віктор Янукович детально розповів про те, за що він молився у Храмі Гробу Господнього та на могилі Пресвятої Богородиці.
Коли в нього питали, на якому саміті він буде 19 грудня, то Віктор Федорович напускав туману: мовляв, де треба, там і буду. Хоча знати логіку президентських рішень для співгромадян значно важливіше за зміст президентських молитов (ну, ніхто ж не сумнівається, що той міг би просити Бога для своєї країни про щось погане), але тут він не вважав за потрібне вдаватися в подробиці.
Натомість Янукович любить демонструвати свою нарочиту релігійність. Що взагалі-то не надто відповідає правилам християнського хорошого тону. Бо ж сказано в Євангелії від Матвія (6:1-8):
«А як молитеся, то не будьте, як ті лицеміри, що люблять ставати й молитися по синагогах та на перехрестях, щоб їх бачили люди. По правді кажу вам: вони мають уже нагороду свою!
А ти, коли молишся, увійди до своєї комірчини, зачини свої двері, і помолися Отцеві своєму, що в таїні; а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно».
З релігійністю та містичністю чинний глава держави інколи перегинає: як не до афонських монахів за благословенням, так до алтайських шаманів за прогнозом звертається. А якось в інтерв’ю «Фактам» Віктор Федорович розповів таку історію про свого духовного наставника отця Зосиму:
– … До речі знаєте, що він мені сказав перед смертю? Що перед новим випробуванням у моєму житті він подасть мені знак… після своєї кончини.
– Тобто?
– Під час прощання з ним я нахилився до гроба, щоби поцілувати руку отця Зосими. І вона… ледве помітно ворухнулася. І я згадав його слова…
І от, коли минулого року під час урочистостей на Януковича впав вінок, то на Банковій тихенько жартували, що «це ж йому Зосима знак подав». Дуже сподіваюся, що співвітчизники мають не менше здорового глузду та іронії, ніж клерки президентської канцелярії.
Коли в нього питали, на якому саміті він буде 19 грудня, то Віктор Федорович напускав туману: мовляв, де треба, там і буду. Хоча знати логіку президентських рішень для співгромадян значно важливіше за зміст президентських молитов (ну, ніхто ж не сумнівається, що той міг би просити Бога для своєї країни про щось погане), але тут він не вважав за потрібне вдаватися в подробиці.
Натомість Янукович любить демонструвати свою нарочиту релігійність. Що взагалі-то не надто відповідає правилам християнського хорошого тону. Бо ж сказано в Євангелії від Матвія (6:1-8):
«А як молитеся, то не будьте, як ті лицеміри, що люблять ставати й молитися по синагогах та на перехрестях, щоб їх бачили люди. По правді кажу вам: вони мають уже нагороду свою!
А ти, коли молишся, увійди до своєї комірчини, зачини свої двері, і помолися Отцеві своєму, що в таїні; а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно».
З релігійністю та містичністю чинний глава держави інколи перегинає: як не до афонських монахів за благословенням, так до алтайських шаманів за прогнозом звертається. А якось в інтерв’ю «Фактам» Віктор Федорович розповів таку історію про свого духовного наставника отця Зосиму:
– … До речі знаєте, що він мені сказав перед смертю? Що перед новим випробуванням у моєму житті він подасть мені знак… після своєї кончини.
– Тобто?
– Під час прощання з ним я нахилився до гроба, щоби поцілувати руку отця Зосими. І вона… ледве помітно ворухнулася. І я згадав його слова…
І от, коли минулого року під час урочистостей на Януковича впав вінок, то на Банковій тихенько жартували, що «це ж йому Зосима знак подав». Дуже сподіваюся, що співвітчизники мають не менше здорового глузду та іронії, ніж клерки президентської канцелярії.
