Віктор Янукович подякував Анатолію Могильову «за його роботу на посаді міністра внутрішніх справ» і побажав йому «ефективної роботи у Криму».
Анатолій Могильов подякував «за роботу в МВС, за досвід, який отримав».
А от чи подякує Україна Могильов чи Януковичу?!
Ще місяць тому Анатолій Могильов був сповнений рішучості зламати успадкований з радянських часів каральний міліцейський меч й перекувати його на європейський щит прав людини.
Плани міністра були сміливими, а горизонти – широкими. Однак втілювати «створення правоохоронного відомства європейського зразка в життя» Президент чомусь вирішив передовірити тому, хто відзначився вдалим «витисканням» податків – голові ДПА.
Мета гри «Поміняй міністра» проступає, як завжди, між рядків.
Представляючи новопризначеного міністра внутрішніх справ, Президент висловив сподівання, що Віталій Захарченко використає «досвід роботи на посаді керівника Державної податкової адміністрації», адже «одним з головних завдань правоохоронних органів залишається протидія економічній злочинності, оскільки це безпосередньо пов’язано з виконанням положень Державного бюджету та соціальних зобов’язань держави».
Президент переставляє міністрів як пішаків на шаховій дошці. За власною потребою і баченням. Однак, від перестановки міністрів – суть не змінюється. Бо потреби Президента та владної команди не є потребами України, як країни, що прагне розвитку та європейського майбутнього.
Якби Янукович хотів реформувати МВС, то не призначав би людину, яка прославилась жорстким силовим вирішенням «татарського питання» у Криму. Якби Президент дослухався до «кримського голосу», то почекав би поки Верховна Рада Криму призначила Могильова головою Ради міністрів автономії, а тоді, як того вимагає процедура, погодив би це призначення.
Очевидно і тут треба читати навпаки. Президент каже про те, що настав етап регіональних реформ і децентралізації. Читай – настав час «централізувати» й Крим.
Анатолій Могильов подякував «за роботу в МВС, за досвід, який отримав».
А от чи подякує Україна Могильов чи Януковичу?!
Ще місяць тому Анатолій Могильов був сповнений рішучості зламати успадкований з радянських часів каральний міліцейський меч й перекувати його на європейський щит прав людини.
Плани міністра були сміливими, а горизонти – широкими. Однак втілювати «створення правоохоронного відомства європейського зразка в життя» Президент чомусь вирішив передовірити тому, хто відзначився вдалим «витисканням» податків – голові ДПА.
Мета гри «Поміняй міністра» проступає, як завжди, між рядків.
Представляючи новопризначеного міністра внутрішніх справ, Президент висловив сподівання, що Віталій Захарченко використає «досвід роботи на посаді керівника Державної податкової адміністрації», адже «одним з головних завдань правоохоронних органів залишається протидія економічній злочинності, оскільки це безпосередньо пов’язано з виконанням положень Державного бюджету та соціальних зобов’язань держави».
Президент переставляє міністрів як пішаків на шаховій дошці. За власною потребою і баченням. Однак, від перестановки міністрів – суть не змінюється. Бо потреби Президента та владної команди не є потребами України, як країни, що прагне розвитку та європейського майбутнього.
Якби Янукович хотів реформувати МВС, то не призначав би людину, яка прославилась жорстким силовим вирішенням «татарського питання» у Криму. Якби Президент дослухався до «кримського голосу», то почекав би поки Верховна Рада Криму призначила Могильова головою Ради міністрів автономії, а тоді, як того вимагає процедура, погодив би це призначення.
Очевидно і тут треба читати навпаки. Президент каже про те, що настав етап регіональних реформ і децентралізації. Читай – настав час «централізувати» й Крим.
