Сімферополь – Донеччанина Василя Джарти, кримського прем’єр-міністра, який пішов з життя 17 серпня, по-різному сприймали у Криму. По-різному тут оцінюють і підсумки його півторарічної роботи на посаді голови уряду автономії. Але майже всі коментатори сходяться в одному: він дуже змінив Крим, а особливо – його еліту, яка на перевірку виявилася зовсім неконкурентноздатною.
Прихід Василя Джарти і його команди до Криму був стрімким і класично «донецьким». Арешти найближчого оточення найвпливовішого кримського політика Сергія Куницина, колись першої особи автономії, екс-спікера Анатолія Гриценка та одного з найбагатших кримських бізнесменів Йосипа Файнгольда відбили у місцевого політбомонду, який раніше жити не міг без інтриг, будь-яке бажання опиратися. Хто не встиг утекти до Ізраїлю чи Росії, не потрапив за ґрати чи не сховався за мандатом нардепа у Києві, тепер мусив був пригадувати лексикон радянських часів і прославляти «мудру політику партії». З минулого року якоїсь структурованої і більш-менш впливової політичної опозиції в автономії немає.
За підрахунками місцевих видань, протягом останніх півтора року ключові посади в кримському уряді і парламенті, в регіональних структурах центральної влади та в органах місцевого самоврядування обійняли щонайменше 60 членів «команди Джарти», переважно вихідці з Донеччини. Витіснення кримських кадрів торкнулось і середньої, і низової ланки управлінців. Із Донецька, Макіївки, Одеси і Києва на півострів линула ціла хвиля «молодих спеціалістів». А за чиновниками потягнувся і бізнес. Сувора «по-донецьки» інтеграція Кримської автономії в загальноукраїнську політичну та економічну систему не зустріла ніякого відчутного опору навіть із боку легендарних кримських сепаратистів.
Зовсім небагато часу потрібно було Василеві Джарти та його команді, щоб показати, що колись впливова і забійкувата «Російська община Криму» та її новий політичний проект «Руська єдність» – такі ж самі маргінали, як і «політичні клоуни» з Народного фронту «Севастополь – Крим – Росія». З тією лише різницею, що «русоєди» ще й потрапили у залежність до Партії регіонів, випрошуючи у неї статус «молодшого брата».
Брутальний розгін «беркутятами» досі недоторканних проросійських козаків, які збиралися всупереч забороні встановити поклінний хрест під Феодосією, принизлива депортація за Керченську протоку першого та останнього кримського президента Юрія Мєшкова, безпрецедентне засудження за «сепаратистською» статтею кількох місцевих українофобів і рішення про вислання за межі України попри наявність у нього 15 дітей «старійшини» козачої сотні «Соболь» Віталія Храмова, відомого своїми чорносотенними заявами, – все це дозволило Василеві Джарти якщо не закрити «російське питання», то знизити його актуальність настільки, що позбавило Москву можливості ним активно користуватися.
Кримські татари вистояли перед натиском Джарти
Разом із тим «донецький бліцкріг», такий вдалий стосовно місцевої опозиції, колишніх кримських очільників, а також проросійського руху автономії, наразився на опір лідерів Меджлісу кримськотатарського народу. Активні спроби розколоти сам Меджліс, плекання антимеджлісівської опозиції у вигляді «партії» «Міллі фірка», «Координаційної ради кримськотатарських громадсько-політичних сил» і «Партії національного руху», а також тиск на бізнесменів, близьких до Меджлісу, і публічне цькування його лідерів у підконтрольних мас-медіа не дали очікуваного результату.
Брутальність антимеджлісівської кампанії тільки згуртувала довкола представницького органу більшу частину кримськотатарської громади, а зв’язки та авторитет за кордоном дозволили лідерам Меджлісу залучити на свою підтримку дипломатів і впливові європейські інституції. Слід сказати, що Василь Джарти тут показав себе вмілим політиком, що згодом визнали і європейці, і кримські татари. Він зробив те, що від нього не очікували – пішов на важкий, але продуктивний діалог із Меджлісом.
Експерти сходяться на думці, що Василь Джарти зовсім не був романтиком і не визнавав за кримськими татарами якийсь особливий статус корінного народу. Але він, як і найближче його оточення, були прагматиками, які мали вирішувати власні питання і завдання, поставлені Президентом Віктором Януковичем. А для цього потрібна політична стабільність. Із пострадянською номенклатурою Криму вдалося швидко розібратися. А такі ж методи стосовно кримських татар із їхнім піввіковим досвідом антирадянського спротиву виявилися неефективними.
Водночас тактика діалогу, заохочувана європейськими інституціями, дає результати. Виділення землі під Соборну мечеть у Сімферополі і початок розв’язання проблеми земельних самозахоплень створили зовсім іншу, відмінну він попередніх десятиліть етнополітичну атмосферу, що дозволило залучити 12 мільйонів євро для фінансування тільки програми ЄС «Підтримка спільної ініціативи співпраці в Криму». Але це лише одна, хоч і найбільша європейська програма для півострова. За обережним урядовим прогнозом, зростання прямих іноземних інвестицій в кримську економіку на кінець року очікується на 17%. Прогноз незалежного економічного експерта Андрія Клименка – удвічі більше, за умов збереження політичної та етнополітичної стабільності.
Чи продовжиться «курс Джарти»?
За всіх своїх недоліків, характерних для вихідця з Донбасу пострадянських часів, Василь Джарти залишив Кримові значно більше корисного, аніж загрузла в міжусобицях місцева політична еліта. Важливо, хто і як цим скористається і хто продовжить цей курс.
Павло Бурлаков
«Команда Джарти» без свого лідера демонструє впевненість і намір завершити почате Василем Джарти. Разом з тим уже зараз видно, які помилки роблять кримські урядовці на чолі з в. о. голови Ради міністрів АРК Павлом Бурлаковим.
Щонайменше два останні урядові рішення можуть дестабілізувати ситуацію в регіоні. Уже викликало значний резонанс звільнення з посади директора Бахчисарайського історико-архітектурного заповідника, відомого знавця кримськотатарської старовини Євгена Петрова. Лідер Меджлісу Мустафа Джемілєв заявив, що Ханський палац у Бахчисараї – це чи не єдиний об’єкт кримськотатарської культури, що зберігся, і кримські татари мають право претендувати на те, щоб із їхнім представницьким органом радилися, хто і як цим об’єктом розпоряджатиметься.
Урядовці ж не придумали нічого кращого, як спробувати представити колективу заповідника нового директора у день Ораза-байрам, коли кілька сотень бахчисарайських мусульман прийшли на святковий намаз до Ханської мечеті. Прямого конфлікту вдалося уникнути і, навіть зберігши обличчя всіх сторін, домовитися з принципових питань збереження історичної спадщини кримськотатарського народу.
А от інший прокол виправляти доведеться важче. Днями уряд автономії виділив Кримській єпархії УПЦ (Московського патріархату) 20 соток землі на околиці Феодосії – для встановлення поклінного хреста. Кілька місяців тому спроба козаків встановити цей хрест призвела до конфлікту з правоохоронцями. Тепер же все виглядає цілком законним. Однак урядовці не взяли до уваги угоду між митрополитом Сімферопольським і Кримським УПЦ (МП) Лазарем і муфтієм мусульман Криму Еміралі Аблаєвим, укладену у 2001 році, яка була закріплена тоді ж спеціальною постановою Ради міністрів АРК. За нею заборонялося встановлювати релігійні символи у публічних місцях поза межами території кладовищ і культових споруд.
Зважаючи на порушення цієї угоди і постанови, Духовне управління мусульман Криму виступило з протестом і закликало уряд зупинити своє рішення, ухвалене без консультацій із муфтієм. Навряд чи зараз в. о. прем’єра Павло Бурлаков піде на це. Але вже незабаром Крим і новий голова його уряду, хто б ним не став, отримає такий головний біль, що може перерости у конфлікт, на порядок гостріший, аніж феодосійська сутичка козаків і міліції в липні.
Хто після Джарти?
Володимир Константинов
Шанси Павла Бурлакова, правої руки покійного кримського прем’єра, стати наступником свого шефа залишаються досить високими. Особливо це стало очевидним після зустрічі з Президентом Віктором Януковичем 1 вересня. Голова держави був змушений запросити до себе і виконувача обов’язків прем’єра автономії, і спікера кримського парламенту Володимира Константинова. Останній за кілька днів до того провів засідання парламентської фракції Партії регіонів, де закликав однопартійців підтримати будь-яку кандидатуру прем’єра, яку запропонує Президент.
На цьому ж засіданні лунала і критика на адресу деяких нинішніх урядовців та плани їхньої відставки, і це теж стало надбанням преси, чого раніше в принципі бути не могло. Наступного дня після фракційних зборів спікер подався до столиці. А місцеві видання написали про можливість призначення саме Володимира Константинова на посаду голови уряду Криму, а на його місце керівника парламенту – віце-спікера Григорія Йоффе. Найбільш поінформовані навіть припустили підготовку «антимакіївського реваншу».
Як повідомила прес-служба Ради міністрів АРК, питання про призначення голови уряду Криму на зустрічі з Президентом не обговорювалося. Разом із тим урядова прес-служба звернула увагу, що Віктор Янукович у перебігу зустрічі «наголосив на своїй незмінній позиції і надалі підтримувати Крим і кримську команду в реалізації всіх розпочатих соціально-економічних програм півострова».
За даними з поінформованих урядових джерел, Віктор Янукович збирався запропонувати свою кандидатуру кримського прем’єра уже після закінчення сорока днів по смерті Василя Джарти. Його призначення пройшло б наприкінці вересня, а на початку жовтня він би приймав Президента України та інших високопоставлених гостей на 2-му Міжнародному Чорноморському економічному форумі, що відбудеться в Ялті. Тепер же, враховуючи процеси в кримському парламенті, голові держави, очевидно, доведеться поспішити. Цілком імовірно, що вже на тижні, який починається, Крим дізнається прізвище нового голови свого уряду.
Досі низка експертів і мас-медіа серед можливих кандидатур на посаду голови Ради міністрів АРК, окрім Володимира Константинова і Павла Бурлакова, називала міністра внутрішніх справ України Анатолія Могильова, голову Севастопольської міської державної адміністрації Володимира Яцубу, керівника Київської ОДА Анатолія Присяжнюка і колишнього міністра з питань надзвичайних ситуацій Нестора Шуфрича, який раніше також був депутатом кримського парламенту. Втім, згадані урядові джерела стверджують, що після зустрічі з очільниками автономії Президент «обнулив» список кандидатів.
Насправді хто б не став главою виконавчої влади в Криму (чи хтось із раніше згаданих політиків та управлінців, чи симпатична і жорстка віце-прем’єр кримського уряду з економічних питань Катерина Юрченко, чи хтось із Луганщини, чи взагалі неочікувана кандидатура з Києва), але це буде вибір Президента Віктора Януковича чи його найближчого оточення, а зовсім не депутатів Верховної Ради АРК, які формально мусять ухвалити рішення. І це ще один підсумок того, що Василь Джарти залишив Україні і кримчанам. Нещодавно одна з місцевих газет написала, що відхід з життя Джарти також продемонстрував фактичну смерть Кримської автономії.
Володимир Притула – журналіст Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Прихід Василя Джарти і його команди до Криму був стрімким і класично «донецьким». Арешти найближчого оточення найвпливовішого кримського політика Сергія Куницина, колись першої особи автономії, екс-спікера Анатолія Гриценка та одного з найбагатших кримських бізнесменів Йосипа Файнгольда відбили у місцевого політбомонду, який раніше жити не міг без інтриг, будь-яке бажання опиратися. Хто не встиг утекти до Ізраїлю чи Росії, не потрапив за ґрати чи не сховався за мандатом нардепа у Києві, тепер мусив був пригадувати лексикон радянських часів і прославляти «мудру політику партії». З минулого року якоїсь структурованої і більш-менш впливової політичної опозиції в автономії немає.
За підрахунками місцевих видань, протягом останніх півтора року ключові посади в кримському уряді і парламенті, в регіональних структурах центральної влади та в органах місцевого самоврядування обійняли щонайменше 60 членів «команди Джарти», переважно вихідці з Донеччини. Витіснення кримських кадрів торкнулось і середньої, і низової ланки управлінців. Із Донецька, Макіївки, Одеси і Києва на півострів линула ціла хвиля «молодих спеціалістів». А за чиновниками потягнувся і бізнес. Сувора «по-донецьки» інтеграція Кримської автономії в загальноукраїнську політичну та економічну систему не зустріла ніякого відчутного опору навіть із боку легендарних кримських сепаратистів.
Зовсім небагато часу потрібно було Василеві Джарти та його команді, щоб показати, що колись впливова і забійкувата «Російська община Криму» та її новий політичний проект «Руська єдність» – такі ж самі маргінали, як і «політичні клоуни» з Народного фронту «Севастополь – Крим – Росія». З тією лише різницею, що «русоєди» ще й потрапили у залежність до Партії регіонів, випрошуючи у неї статус «молодшого брата».
Брутальний розгін «беркутятами» досі недоторканних проросійських козаків, які збиралися всупереч забороні встановити поклінний хрест під Феодосією, принизлива депортація за Керченську протоку першого та останнього кримського президента Юрія Мєшкова, безпрецедентне засудження за «сепаратистською» статтею кількох місцевих українофобів і рішення про вислання за межі України попри наявність у нього 15 дітей «старійшини» козачої сотні «Соболь» Віталія Храмова, відомого своїми чорносотенними заявами, – все це дозволило Василеві Джарти якщо не закрити «російське питання», то знизити його актуальність настільки, що позбавило Москву можливості ним активно користуватися.
Кримські татари вистояли перед натиском Джарти
Разом із тим «донецький бліцкріг», такий вдалий стосовно місцевої опозиції, колишніх кримських очільників, а також проросійського руху автономії, наразився на опір лідерів Меджлісу кримськотатарського народу. Активні спроби розколоти сам Меджліс, плекання антимеджлісівської опозиції у вигляді «партії» «Міллі фірка», «Координаційної ради кримськотатарських громадсько-політичних сил» і «Партії національного руху», а також тиск на бізнесменів, близьких до Меджлісу, і публічне цькування його лідерів у підконтрольних мас-медіа не дали очікуваного результату.
Брутальність антимеджлісівської кампанії тільки згуртувала довкола представницького органу більшу частину кримськотатарської громади, а зв’язки та авторитет за кордоном дозволили лідерам Меджлісу залучити на свою підтримку дипломатів і впливові європейські інституції. Слід сказати, що Василь Джарти тут показав себе вмілим політиком, що згодом визнали і європейці, і кримські татари. Він зробив те, що від нього не очікували – пішов на важкий, але продуктивний діалог із Меджлісом.
Експерти сходяться на думці, що Василь Джарти зовсім не був романтиком і не визнавав за кримськими татарами якийсь особливий статус корінного народу. Але він, як і найближче його оточення, були прагматиками, які мали вирішувати власні питання і завдання, поставлені Президентом Віктором Януковичем. А для цього потрібна політична стабільність. Із пострадянською номенклатурою Криму вдалося швидко розібратися. А такі ж методи стосовно кримських татар із їхнім піввіковим досвідом антирадянського спротиву виявилися неефективними.
Водночас тактика діалогу, заохочувана європейськими інституціями, дає результати. Виділення землі під Соборну мечеть у Сімферополі і початок розв’язання проблеми земельних самозахоплень створили зовсім іншу, відмінну він попередніх десятиліть етнополітичну атмосферу, що дозволило залучити 12 мільйонів євро для фінансування тільки програми ЄС «Підтримка спільної ініціативи співпраці в Криму». Але це лише одна, хоч і найбільша європейська програма для півострова. За обережним урядовим прогнозом, зростання прямих іноземних інвестицій в кримську економіку на кінець року очікується на 17%. Прогноз незалежного економічного експерта Андрія Клименка – удвічі більше, за умов збереження політичної та етнополітичної стабільності.
Чи продовжиться «курс Джарти»?
За всіх своїх недоліків, характерних для вихідця з Донбасу пострадянських часів, Василь Джарти залишив Кримові значно більше корисного, аніж загрузла в міжусобицях місцева політична еліта. Важливо, хто і як цим скористається і хто продовжить цей курс.
Щонайменше два останні урядові рішення можуть дестабілізувати ситуацію в регіоні. Уже викликало значний резонанс звільнення з посади директора Бахчисарайського історико-архітектурного заповідника, відомого знавця кримськотатарської старовини Євгена Петрова. Лідер Меджлісу Мустафа Джемілєв заявив, що Ханський палац у Бахчисараї – це чи не єдиний об’єкт кримськотатарської культури, що зберігся, і кримські татари мають право претендувати на те, щоб із їхнім представницьким органом радилися, хто і як цим об’єктом розпоряджатиметься.
Урядовці ж не придумали нічого кращого, як спробувати представити колективу заповідника нового директора у день Ораза-байрам, коли кілька сотень бахчисарайських мусульман прийшли на святковий намаз до Ханської мечеті. Прямого конфлікту вдалося уникнути і, навіть зберігши обличчя всіх сторін, домовитися з принципових питань збереження історичної спадщини кримськотатарського народу.
А от інший прокол виправляти доведеться важче. Днями уряд автономії виділив Кримській єпархії УПЦ (Московського патріархату) 20 соток землі на околиці Феодосії – для встановлення поклінного хреста. Кілька місяців тому спроба козаків встановити цей хрест призвела до конфлікту з правоохоронцями. Тепер же все виглядає цілком законним. Однак урядовці не взяли до уваги угоду між митрополитом Сімферопольським і Кримським УПЦ (МП) Лазарем і муфтієм мусульман Криму Еміралі Аблаєвим, укладену у 2001 році, яка була закріплена тоді ж спеціальною постановою Ради міністрів АРК. За нею заборонялося встановлювати релігійні символи у публічних місцях поза межами території кладовищ і культових споруд.
Зважаючи на порушення цієї угоди і постанови, Духовне управління мусульман Криму виступило з протестом і закликало уряд зупинити своє рішення, ухвалене без консультацій із муфтієм. Навряд чи зараз в. о. прем’єра Павло Бурлаков піде на це. Але вже незабаром Крим і новий голова його уряду, хто б ним не став, отримає такий головний біль, що може перерости у конфлікт, на порядок гостріший, аніж феодосійська сутичка козаків і міліції в липні.
Хто після Джарти?
На цьому ж засіданні лунала і критика на адресу деяких нинішніх урядовців та плани їхньої відставки, і це теж стало надбанням преси, чого раніше в принципі бути не могло. Наступного дня після фракційних зборів спікер подався до столиці. А місцеві видання написали про можливість призначення саме Володимира Константинова на посаду голови уряду Криму, а на його місце керівника парламенту – віце-спікера Григорія Йоффе. Найбільш поінформовані навіть припустили підготовку «антимакіївського реваншу».
Як повідомила прес-служба Ради міністрів АРК, питання про призначення голови уряду Криму на зустрічі з Президентом не обговорювалося. Разом із тим урядова прес-служба звернула увагу, що Віктор Янукович у перебігу зустрічі «наголосив на своїй незмінній позиції і надалі підтримувати Крим і кримську команду в реалізації всіх розпочатих соціально-економічних програм півострова».
За даними з поінформованих урядових джерел, Віктор Янукович збирався запропонувати свою кандидатуру кримського прем’єра уже після закінчення сорока днів по смерті Василя Джарти. Його призначення пройшло б наприкінці вересня, а на початку жовтня він би приймав Президента України та інших високопоставлених гостей на 2-му Міжнародному Чорноморському економічному форумі, що відбудеться в Ялті. Тепер же, враховуючи процеси в кримському парламенті, голові держави, очевидно, доведеться поспішити. Цілком імовірно, що вже на тижні, який починається, Крим дізнається прізвище нового голови свого уряду.
Досі низка експертів і мас-медіа серед можливих кандидатур на посаду голови Ради міністрів АРК, окрім Володимира Константинова і Павла Бурлакова, називала міністра внутрішніх справ України Анатолія Могильова, голову Севастопольської міської державної адміністрації Володимира Яцубу, керівника Київської ОДА Анатолія Присяжнюка і колишнього міністра з питань надзвичайних ситуацій Нестора Шуфрича, який раніше також був депутатом кримського парламенту. Втім, згадані урядові джерела стверджують, що після зустрічі з очільниками автономії Президент «обнулив» список кандидатів.
Насправді хто б не став главою виконавчої влади в Криму (чи хтось із раніше згаданих політиків та управлінців, чи симпатична і жорстка віце-прем’єр кримського уряду з економічних питань Катерина Юрченко, чи хтось із Луганщини, чи взагалі неочікувана кандидатура з Києва), але це буде вибір Президента Віктора Януковича чи його найближчого оточення, а зовсім не депутатів Верховної Ради АРК, які формально мусять ухвалити рішення. І це ще один підсумок того, що Василь Джарти залишив Україні і кримчанам. Нещодавно одна з місцевих газет написала, що відхід з життя Джарти також продемонстрував фактичну смерть Кримської автономії.
Володимир Притула – журналіст Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
