Доступність посилання

ТОП новини

Міліція – щит чи меч?


Про використання міліції під час проведення масових акцій Радіо Свобода розпитувало в генерал-майора Анатолія Лазарєва, начальника Головного штабу МВС України.

Міліція – щит чи меч? (I)
Будь ласка, зачекайте

No media source currently available

0:00 0:12:28 0:00
ЗАВАНТАЖИТИ

Частина перша

Міліція – щит чи меч? (II)
Будь ласка, зачекайте

No media source currently available

0:00 0:13:05 0:00
ЗАВАНТАЖИТИ

Частина друга

Ірина Штогрін: Пане генерале, як Ви оцінюєте теперішню ситуацію в Україні? Тому що, якщо опитувати людей, а ми періодично це робимо на вулицях Києва, періодично в регіонах, то ситуація неспокійна.

Можу стверджувати одне: ситуація неспокійна. Але стверджую вкотре, що ситуація абсолютно контрольована і прогнозована.

Ми в МВС розгорнули роботу оперативного штабу цілодобово. З 19 серпня оперативний штаб вже буде працювати в цілодобовому режимі, посиленому у зв’язку з наближенням свята Дня Незалежності України.

І скажу відверто, за винятком подій на Хрещатику біля Печерського суду, якихось проблемних питань щодо проведення масових заходів, альтернативних, радикального ухилу у нас на сьогодні немає.

Ми абсолютно готові до всіх дій, у тому числі до якихось хуліганських проявів тих чи інших політичних сил, у період проведення якихось спортивних заходів, культурно-масових та інших. Стверджую це абсолютно відверто, тому що впевнений у діях нашого особового складу.

Ми впродовж минулого і першого півріччя поточного року більше в рамках підготовки до Євро-2012 готуємо особовий склад до дій у ситуаціях, які можуть виникнути в період цього спортивного видовища європейського.

У першу чергу від самого початку року більшу увагу почали звертати на підготовку особового складу. Ви, мабуть, звернули увагу, і про це навіть (я вивчав сайти, моніторю ЗМІ, Інтернет) опозиційні сили, які завжди налаштовані були (ну, так склалося в Україні) проти міліції, проти правоохоронних органів, і теж віддають належне тому, що дії співробітників міліції останнім часом абсолютно адекватні, немає перевищення службових повноважень і якихось таких конфліктних ситуацій, які могли б вилитися у якісь заворушення групові, ті, які, ми бачимо, мали місце зовсім недавно у Франції, в Парижі, у Лондоні буквально декілька тижнів тому.

Я думаю, що у цьому плані ситуація в Україні абсолютно контрольована і прогнозована.

– Досвід незалежної України вказує на те, що й правоохоронні органи мають справу з досить лояльними людьми, з людьми, які не налаштовані порушувати правопорядок. Тому що досвід Майдану, коли тут стояли сотні тисяч людей, і при цьому не постраждала жодна вітрина, і практично нічого не було порушено.

І навіть останній податковий Майдан, коли лише машини чи плити було пошкоджено, тому що забивали (до речі, традиційно для українського протестного руху) кілки між плитами Майдану, – це єдині порушення, які були допущені.

І можна казати, що в принципі українці готові до того, щоб дуже мирно висловлювати свої протести.

Ви згадали Печерський суд. І ми не можемо це обійти стороною.

Ось моя колега Олеся Бортняк повернулася щойно звідти і каже, що всі вже втомлені тим, що вони там стоять під Печерським судом. Але суд триває. І ситуація з ув’язненням під час судового слідства Юлії Тимошенко лише напружує цю ситуацію.

І та ситуація, що трапилася 8 серпня, коли колона хотіла рухатися, як оголосив пан Турчинов, Хрещатиком, а правоохоронці перекрили Хрещатик, і це призвело до того, що дехто навіть отримав травми, хоч і незначні, але все ж травми.

Що ж сталося того дня?

– 8 серпня декілька громадських організацій подали заяви в КМДА з наміром провести мітинг і пішу ходу по Хрещатику, по вулиці Університетській і далі по Банківській.

Терміни проведення цього заходу в заявці (у нас є їх декілька – три чи чотири) визначені були з 9-и годин до 16-и години. При тому в заявці було вказано абсолютно конкретно, що з елементами перекриття однієї з частин проїжджої частини Хрещатика.

Отримавши це повідомлення, ми вжили заходів щодо підготовки особового складу до дій у цій ситуації, якщо ця хода почнеться. Хоча Ви знаєте, що є рішення Адміністративного суду про заборону таких масових акцій в районі Печерського суду і в центральній частині міста Києва.

До 16-и годин ніяких дій не було абсолютно. Проходили в спокійному режимі мітинги як з однієї сторони, так і з іншої сторони. І раптом, починаючи з 18.10., ряд народних депутатів в усному режимі запросили учасників акції, які стояли і з правої сторони Хрещатика, і з лівої, до перекриття руху. Питання про проведення пішої ходи у цих закликах на той період не було. І співробітники міліції, якщо о 16 годині закінчилося, десь після 17-ої години знову були повернуті в резерв.

І тільки тоді, коли дійсно люди почали кидатися під автотранспорт, і коли водії почали сигналізувати і звертатися до співробітників міліції, що давайте щось робити, натовп поверніть на місце, на тротуари і пішохідну частину або ж перекривайте рух, потім було прийняте рішення керівником оперативного штабу безпосередньо на Хрещатику про те, щоб все-таки звільнити проїжджу частину силами підрозділів міліції, які там перебували. Що й було зроблено.

Те, що були провокації, те й у нас є. Відповідний відеозапис, матеріали про перекриття руху зібрані. Вони зараз перевіряються прокуратурою міста Києва. Я думаю, що рішення по цих матеріалах буде ухвалене адекватне. Тому що це стаття Кримінального кодексу України.

– Пане генерале, але Конституція у нас якраз оберігає те право громадян, що вони мають право висловлювати свою думку і свою позицію навіть у такий спосіб.

На Вашу думку, які б мали бути принципи роботи правоохоронців, щоб у ситуації, коли велика кількість людей і ці люди хочуть саме в такий спосіб, у протестний спосіб, тобто з перекриттям вулиці чи з організацією мітингу, чи якогось заходу, висловити свою думку з приводу тієї чи іншої проблеми, яка є в суспільстві, як мають діяти правоохоронці, щоб, з одного боку, забезпечити громадський порядок, а з іншого боку, не допустити того, щоб були травмовані люди?

Тому що це б’є і по іміджу влади, і по іміджу держави. Це ж зрозуміло. І грає на руку якраз тим силам, які, можливо, критикують владу.
Може бути заборона на проведення акцій (протестних – ред.) шляхом звернення до суду, щоб органи внутрішніх справ мали можливість підготуватися до цих заходів. Несе відповідальність за охорону громадського порядку під час проведення заходів міліція, місцева влада, і безпосередньо організатори масового заходу

– Абсолютно з Вами погоджуюся. І скажу, що принципами діяльності органів внутрішніх справ, в тому числі й при таких акціях протестного характеру, в Законі Україні «Про міліцію» визначені абсолютно конкретно – це законність, гуманізм, повага до особи, соціальна справедливість, взаємодія з трудовими колективами, громадськими організаціями та населенням. Це стаття 3 пункт 1 Закону України «Про міліцію».

Тепер про право проводити ці заходи. Вони чітко визначенні в статті 39 Конституції. Крім того, цією ж статтею визначено, що може бути заборона на проведення таких акцій (протестних – ред.) шляхом звернення до суду і обмеження проведення цих.

Для чого це зроблено? По-перше, для того, щоб органи внутрішніх справ мали можливість підготуватися до цих заходів.

А в період підготовки до заходів щодо охорони громадського порядку, крім співробітників міліції (Ви, мабуть, знаєте і по закону «Про місцеве самоврядування»), і несе відповідальність за охорону громадського порядку під час проведення заходів не тільки міліція, але й місцева влада, органи місцевого самоврядування і безпосередньо організатори цього масового заходу.

І тому, щоб підготуватися належним чином до цього заходу, особливо коли на восьме число було заявлено 100 тисяч – одна організація, друга організація – 200 тисяч, вибачте, якщо там буде 400 тисяч громадян, то ми не можемо підтягнути тільки 100 чоловік «Беркуту». А підтягуємо й сили з резерву. Це по-перше.

По-друге, якщо заходи можуть вилитися в якесь зіткнення між політичними силами різного спрямування, то знову ж таки звертаємося до суду, як було зроблено в даному випадку в місті Києві, про обмеження таких заходів, які можуть привести до людських жертв і хуліганських проявів. Не дай Боже, до масових заворушень. Не дай Боже!
Дуже хотів би звернутися і до організаторів, і до органів місцевого самоврядування, і до співробітників міліції, щоб ці всі заходи проходили мирним шляхом

І дуже хотів би зараз, користуючись нагодою, звернутися в першу чергу і до організаторів, і до органів місцевого самоврядування, і до співробітників міліції, щоб ці всі заходи, які ми маємо, які будуть проводитися, проходили мирним шляхом, без якихось хуліганських проявів, без звинувачень і саме головне, щоб від цього не потерпіли люди сторонні, які ніякого стосунку до цієї бійки не мають, а просто являються якимось, я навіть сказав би, «гарматним м’ясом».

– Треба, щоб бійок не було.

Пане генерале, Ви у серпні інспектували і «Беркут», і «Грифон». З якими словами Ви звертаєтеся до правоохоронців? Яке головне посилання, головна думка, яку Ви хочете до них донести?
Витримка, ввічливе, доброзичливе ставлення до громадян України – це основний наш девіз. Для нас сьогодні головне – це поміняти психологію співробітників міліції, перейти від жорсткого ставлення до затриманих до поняття, що це наші люди, це громадяни України

– Якщо Ви спитаєте і керівний склад підрозділів, і командний, і безпосередньо особовий склад, то де я не був, наприклад, в Київський області, або з Миколаївської області я повернувся зовсім недавно з відрядження, починав і закінчував інспектування, вивчав стан роботи цього питання, – витримка, ввічливе, доброзичливе ставлення до громадян України – це основний наш девіз.

А для цього, щоб була витримка, була належна фахова підготовка, проводимо ми такі заняття, де навчаємо особовий склад оцих якостей, поліцейського, міліціонера, особливо якщо ми готуємося до цих акцій протесту і в першу чергу до Євро-2012.

Адже можна купити автотранспорт, можна придбати радіостанції, спецтехніку, засоби активної оборони, але (про що говорив і міністр не один раз) для нас сьогодні головне (і часу дуже мало) – це поміняти психологію співробітників міліції, перейти від такого жорсткого ставлення до затриманих до поняття, що це наші люди, це громадяни України, що вони такі ж самі, як і ми, і незалежно від того, чи він є злочинцем, чи не є злочинцем, чи він є правопорушником, чи ні, ставлення до нього повинне бути виважене.

Якщо пану Могильову це вдасться і тій команді, яка з ним працює, то він увійде в історію України. Тому що Ви самі розумієте, що психологія – річ дуже складна. І над нами тяжіє наше тоталітарне минуле, в якому зовсім інший був підхід, і той, хто виконував вказівки партії, потім першими йшли під розстріл.

Як Ви думаєте, важче працювати правоохоронцем у тоталітарній державі чи в демократичній?

– У демократичній однозначно.

– А як же тоді Британія, Ліверпуль? Демократична країна. А дивіться, що відбулося там.

– Там ще треба розбиратися. У нас викликало тривогу, коли ми навчалися, готувалися до Євро-2012, радикалізм фанатів, футбольних уболівальників.

– Це теж страшна річ. Людство вже знає, що це таке.

– Але поїхали ми до Німеччини у 2006 році, наші співробітники там стажувалися. Вивчаємо досвід тієї ж Німеччини і бачимо, що у них є ще проблеми ті, які у нас не зовсім розвинуті. Наприклад, міграційні процеси.

Вони у нас є, проблеми є. І недарма у нас є й указ Президента, відповідно з яким у нас створюється Державна міграційна служба самостійна. Це цивільний орган. Це не правоохоронний орган.

І є в нас, на жаль, такі конфліктні ситуації, наприклад, у місті Марганець Дніпропетровської області. Десь пару років назад, може, трішечки більше, коли з вірменською діаспорою були такі невеличкі заворушення з місцевим населенням україномовним, російськомовним, які не дають нам такого приводу, щоб заспокоюватися.

Є й у нас проблеми. Тому я думаю, що в кожній країні причини, до чого приводять ці масові заворушення, різні.

– Екстремізму, радикалізму й інші. Різні.
Почали ми з укомплектування особового складу, змінили ми правила прийому в наші учбові заклади, щоб туди не попадали люди, тимчасові

– Але результат один: потерпають сторонні люди, громадяни цих держав, мирні громадяни, не радикали, які не закликають до якихось конфліктних ситуацій, до національної, якоїсь расової ненависті. У тому сенсі й авторитет міліції, поліції, держави буде в цілому, коли це все буде зроблено на випередження, коли дії будуть адекватні і, головне, зрозумілі населенню, громадянам цієї країни.

Я скажу, що зараз критикують (знову ж таки в ЗМІ моніторив ситуацію, аналітичний мій підрозділ доповідає), що в деяких політичних колах, наприклад, навіть біля Печерського суду викликав роздратування сам факт, що з’явилися не підрозділ «Беркут», не патрульна служба, не «Грифон», не війська, а співробітники міліції у цивільному одязі в ряді випадків і просто звертаються до людей, пояснюють їм адміністративне законодавство, ознайомлюють з Кримінальним кодексом, попереджають у нормальній, адекватній, людській формі про відповідальність: якщо ви будете влаштовувати бійку, якщо будуть якісь тілесні ушкодження завдані вашим супротивникам, які інші погляди мають політичні…

І знову ж зроблено це для того, щоб якось прийти до консенсусу і з однією політичною силою, і з іншою з однією метою: не допустити бійок, не допустити тілесних ушкоджень громадян. Громадяни повинні відчувати комфорт, де вони не перебували б на території країни.

І скажу, що дуже нелегко було півтора року тому приймати цю програму, а ще тяжче нам її зараз реалізовувати. Міністр внутрішніх справ Могильов Анатолій Володимирович пішов свідомо на всі ці реформи. І почали ми з укомплектування особового складу, з відбору, змінили ми правила прийому в наші навчальні заклади, щоб туди не попадали люди, які тимчасові, які не збираються працювати…

Досвід Грузії вивчали?
Ми вивчали досвід Грузії, 28 країн

– Вивчали не тільки Грузії. Ми вивчали досвід 28 країн. Наші представники МВС є у восьми країнах Європи.

Пане генерале, як Ви думаєте, така швидка зміна взагалі зовнішнього вигляду і виразу обличчя правоохоронців, яка відбулася в Грузії, це можливо взагалі на теренах України, а чи ні?

Можливо, але не в такий короткий час. Грузія більш компактна територія. Фактично вона, як Донецька область, може, трошки більше, якщо я не помиляюся. І населення там набагато.

У нас же ж регіон ближчий до Західної Європи.

– І територія велика.

– І територія, і населення у нас більше, і коштів, щоб десь і взяти, в Держдепартаменту США, то нам вони такі кошти не дадуть, які потрібно було б для таких…

Ну, хто знає? Може, почують прямо сьогодні і дадуть.

– Дай Боже!

Якщо подивитися на контекст нашої розмови, пане генерале, то ми рухаємося до того, що міліція має бути щитом, який захищає народ і захищає його права. Хоч шлях важкий і завдання дуже великі, але мені здається, що у цих тренуваннях, які зараз відбуваються скрізь по Україні, українські правоохоронці набувають необхідного досвіду.

Чи, на Вашу думку, відкритість у спілкуванні і з представниками опозиції, і з правозахисниками, і з тими, хто, можливо, хоче якісь свої організувати структури, які контролювали б порядок, допоможе зробити так, щоб в Україні була б спокійніша ситуація, на Вашу думку?
Співробітники міліції будуть забезпечувати Євро-2012. Ми залучаємо до цих заходів 22,5 тисячі співробітників

– Те, що співробітники міліції незалежно від того, де вони перебувають, чи в Ужгороді, чи в Луганську, чи в Симферополі, чи в Рівному, будуть забезпечувати Євро-2012. Це я кажу однозначно. Ми залучаємо до цих заходів 22,5 тисячі співробітників.

– Готуєте усіх?

– Готуємо усіх! Тому що туристи, вболівальники, будуть фактично переїжджати з півдня на північ, із заходу на схід, пересуватися по всій Україні. Це по-перше.

І по-друге, сили будуть підтягнуті в першу чергу до тих чотирьох міст, про які ми говорили, де будуть проходити ігри чемпіонату.

– А відкритість?

– Ми відкриті на сайті МВС. Ми відкриті у ЗМІ. Ми відкриті у прямому ефірі. Будь ласка, спілкуймося!

Ми опрацьовуємо усі ваші заяви, повідомлення і готові до спілкування у подальшому.
  • Зображення 16x9

    Ірина Штогрін

    Редактор інформаційних програм Радіо Свобода з жовтня 2007 року. Редактор спецпроектів «Із архівів КДБ», «Сандармох», «Донецький аеропорт», «Українська Гельсінська група», «Голодомор», «Ті, хто знає» та інших. Ведуча та редактор телевізійного проекту «Ми разом». Автор ідеї та укладач документальної книги «АД 242». Автор ідеї, режисер та продюсер документального фільму «СІЧ». Працювала коментатором редакції культура Всесвітньої служби Радіо Україна Національної телерадіокомпанії, головним редактором служби новин радіостанції «Наше радіо», редактором проекту Міжнародної організації з міграції щодо протидії торгівлі людьми. Закінчила філософський факультет Ростовського університету. Пройшла бімедіальний курс з теле- та радіожурналістики Інтерньюз-Україна та кілька навчальних курсів «IREX ПроМедіа». 

XS
SM
MD
LG