Кажуть, що до доброго звикаєш швидко, тоді як до поганого звикнути ніяк не вдається. Ось і я не можу звикнути до того, що поїзди з Києва до Львова та у зворотному напрямку почали постійно запізнюватися. Скажімо, 1 серпня 92-й фірмовий поїзд Львів-Київ прибув до місця призначення із півгодинним запізненням. Натомість у п’ятницю, 29 липня, знаменитий львівський «експрес» відчалив від київського перону на 10 хвилин пізніше. До того ж, до Львова він, як правило, прибуває тепер із запізненням на 15-20 хвилин.
У минулі роки, особливо за радянської влади, кожне запізнення поїзда було майже «надзвичайною подією». Адже «залізничні генерали» привчили усіх, що за часом приходу і відправлення пасажирських поїздів можна було звіряти годинники. Нині ж механізм точності на залізниці почав помітно псуватися. Гарантувати, що той чи інший потяг прибуде у визначений розкладом руху час – залізничники вже не беруться. Але чому? Які підстави для таких запізнень?
Офіційні особи запізнення на львівському напрямку пояснюють будівництвом швидкісної колії Львів-Київ. Хоча, яке там будівництво вночі із неділі на понеділок?.. Схоже, що у роботі залізниці просто змінюються пріоритети. А збої у графіках руху свідчать про рівень виконавчої дисципліни у цьому відомстві.
«Раніше пасажирські поїзди мали перевагу, а тепер ми змушені пропускати вантажні поїзди, – взявся пояснювати мені проблему із запізненнями провідник львівського «експресу». – Та й машиністи тепер стали наглючими, їдуть так, як їм зручно. Ну, і просто бардак на залізниці…»
А про що має свідчити повернення спекуляцій у квиткові каси? За квиток до Києва на потяг N 92 мені довелося переплатити у касі 50 гривень. Без цього вільних місць не було. Для чого ж тоді «Укрзалізниця» запровадила продаж квитків через інтернет, якщо квитки на «гарячі» напрямки заздалегідь «заброньовані» касирами і продаються за спекулятивними цінами? Може, є сенс повернутися до продажу проїзних документів із вказуванням у них паспортних даних їх власників?
Хоча, погодьтеся, дивно щось запитувати чи вимагати від влади у розпал «донецького дерибану» в державі…
У минулі роки, особливо за радянської влади, кожне запізнення поїзда було майже «надзвичайною подією». Адже «залізничні генерали» привчили усіх, що за часом приходу і відправлення пасажирських поїздів можна було звіряти годинники. Нині ж механізм точності на залізниці почав помітно псуватися. Гарантувати, що той чи інший потяг прибуде у визначений розкладом руху час – залізничники вже не беруться. Але чому? Які підстави для таких запізнень?
Офіційні особи запізнення на львівському напрямку пояснюють будівництвом швидкісної колії Львів-Київ. Хоча, яке там будівництво вночі із неділі на понеділок?.. Схоже, що у роботі залізниці просто змінюються пріоритети. А збої у графіках руху свідчать про рівень виконавчої дисципліни у цьому відомстві.
«Раніше пасажирські поїзди мали перевагу, а тепер ми змушені пропускати вантажні поїзди, – взявся пояснювати мені проблему із запізненнями провідник львівського «експресу». – Та й машиністи тепер стали наглючими, їдуть так, як їм зручно. Ну, і просто бардак на залізниці…»
А про що має свідчити повернення спекуляцій у квиткові каси? За квиток до Києва на потяг N 92 мені довелося переплатити у касі 50 гривень. Без цього вільних місць не було. Для чого ж тоді «Укрзалізниця» запровадила продаж квитків через інтернет, якщо квитки на «гарячі» напрямки заздалегідь «заброньовані» касирами і продаються за спекулятивними цінами? Може, є сенс повернутися до продажу проїзних документів із вказуванням у них паспортних даних їх власників?
Хоча, погодьтеся, дивно щось запитувати чи вимагати від влади у розпал «донецького дерибану» в державі…
