Від початку червня цього року на заклик із соціальних мереж кожну середу увечері на головні майдани міст Білорусі виходять люди, які не мають при собі прапорів та транспарантів. Вони нічого не скандують, лише гуртом плескають у долоні. Машини, які їдуть біля таких юрб, сигналять на підтримку.
Ці акції в Білорусі назвали мовчазними. Слів дійсно не треба – всі все чудово розуміють: пора ставити крапку режимові Олександра Лукашенка, обрид, говорить одна з учасниць «мовчазної» акції. «Я прийшла спеціально на цю акцію, я її підтримую, тому що влада має знати про свої недоліки. У країні цілком відсутній захист прав людини», – каже вона.
На ці мовчазні акції приходять зовсім інші люди, ніж на попередні опозиційні демонстрації. Це не активісти політичних партій та передвиборчих штабів – це переважно молоді люди, згуртовані у популярних соціальних мережах. Вони надихнулися тим, як заклики із соціальних мереж цієї весни розпочали революції в арабських державах.
Білоруська міліція відразу зрозуміла, проти кого звучить аплодування. І на майданах фактично почалося брутальне полювання на тих, хто аплодує. А також на тих, хто фіксує це на фото та відео. Десятки журналістів потрапили до «автозаків» та відділків міліції, де у них вилучили відзняті матеріали.
Серед тих, хто потерпів від міліції, і чотири кореспонденти білоруської редакції Радіо Свобода, два з яких потрапили під суд за звинуваченням в участі у несанкціонованій акції. «Це незаконно!» – заявила Білоруська асоціація журналістів (БАЖ), яка вимагає зустрічі на цю тему з міністром внутрішніх справ.
«Те, що цілеспрямовано полюють на журналістів, свідчить про те, що влада бажає, щоб якнайменше інформації про ці акції та про дії самих силових структур доходило до суспільства», – наголошує юрист БАЖ Андрій Бастунець.
«Страх – останній стратегічний союзник Лукашенка» – опозиціонер
Білоруський режим дійшов такої фази, що боїться свого народу та спілкується з ним лише міліцейським кулаком, зазначає мінський політолог Олександр Класковський.
Активіст,и заарештовані під час флеш-мобу «Революція через соціальну мережу», за допомогою рогатки відправляють листи своїм родичам з СІЗО в Мінську, 7 липня 2011 року
«Молодь не хоче цього несучасного анахронічного режиму, – каже він. – І ці акції прогресивного комп’ютерного покоління не на жарт стривожили владу, бо вона бачила, як саме з блогерських соціальних мереж починалися заворушення в арабських деспотіях».
Молодь із соціальних мереж підхопила хвилю протестів після того, як традиційна білоруська опозиція потрапила у кризу по тому, як більшість її лідерів, у тому числі опозиційні кандидати на посаду президента на виборах 2010 року, стали політичними в’язнями.
«Стара» білоруська опозиція підтримала рух революціонерів із соціальної мережі, батьки підтримали своїх дітей. На акції молоді після масових арештів 29 червня і 3 липня почали приходити і літні люди.
Лідер Об’єднаної громадянської партії Анатолій Лебедько повідомив, що серед затриманих 6 липня багато активістів його партії, в тому числі пенсіонерів. Одна з таких пенсіонерок заступилася перед міліцією за свою онучку, і її теж заарештували, а з ізолятора вона була госпіталізована з гіпертонічним кризом.
Анатолій Лебедько також зауважує, що в незмінного президента Білорусі Олександра Лукашенка тепер залишився останній стратегічний союзник – страх. Тільки він може допомогти владі втримати ситуацію в руках. Тому влада і влаштовує це полювання на людей, сафарі на площах, заявив Лебедько.
Ці акції в Білорусі назвали мовчазними. Слів дійсно не треба – всі все чудово розуміють: пора ставити крапку режимові Олександра Лукашенка, обрид, говорить одна з учасниць «мовчазної» акції. «Я прийшла спеціально на цю акцію, я її підтримую, тому що влада має знати про свої недоліки. У країні цілком відсутній захист прав людини», – каже вона.
На ці мовчазні акції приходять зовсім інші люди, ніж на попередні опозиційні демонстрації. Це не активісти політичних партій та передвиборчих штабів – це переважно молоді люди, згуртовані у популярних соціальних мережах. Вони надихнулися тим, як заклики із соціальних мереж цієї весни розпочали революції в арабських державах.
Білоруська міліція відразу зрозуміла, проти кого звучить аплодування. І на майданах фактично почалося брутальне полювання на тих, хто аплодує. А також на тих, хто фіксує це на фото та відео. Десятки журналістів потрапили до «автозаків» та відділків міліції, де у них вилучили відзняті матеріали.
Серед тих, хто потерпів від міліції, і чотири кореспонденти білоруської редакції Радіо Свобода, два з яких потрапили під суд за звинуваченням в участі у несанкціонованій акції. «Це незаконно!» – заявила Білоруська асоціація журналістів (БАЖ), яка вимагає зустрічі на цю тему з міністром внутрішніх справ.
«Те, що цілеспрямовано полюють на журналістів, свідчить про те, що влада бажає, щоб якнайменше інформації про ці акції та про дії самих силових структур доходило до суспільства», – наголошує юрист БАЖ Андрій Бастунець.
«Страх – останній стратегічний союзник Лукашенка» – опозиціонер
Білоруський режим дійшов такої фази, що боїться свого народу та спілкується з ним лише міліцейським кулаком, зазначає мінський політолог Олександр Класковський.
«Молодь не хоче цього несучасного анахронічного режиму, – каже він. – І ці акції прогресивного комп’ютерного покоління не на жарт стривожили владу, бо вона бачила, як саме з блогерських соціальних мереж починалися заворушення в арабських деспотіях».
Молодь із соціальних мереж підхопила хвилю протестів після того, як традиційна білоруська опозиція потрапила у кризу по тому, як більшість її лідерів, у тому числі опозиційні кандидати на посаду президента на виборах 2010 року, стали політичними в’язнями.
«Стара» білоруська опозиція підтримала рух революціонерів із соціальної мережі, батьки підтримали своїх дітей. На акції молоді після масових арештів 29 червня і 3 липня почали приходити і літні люди.
Лідер Об’єднаної громадянської партії Анатолій Лебедько повідомив, що серед затриманих 6 липня багато активістів його партії, в тому числі пенсіонерів. Одна з таких пенсіонерок заступилася перед міліцією за свою онучку, і її теж заарештували, а з ізолятора вона була госпіталізована з гіпертонічним кризом.
Анатолій Лебедько також зауважує, що в незмінного президента Білорусі Олександра Лукашенка тепер залишився останній стратегічний союзник – страх. Тільки він може допомогти владі втримати ситуацію в руках. Тому влада і влаштовує це полювання на людей, сафарі на площах, заявив Лебедько.
