Півмільйона гривень – це велика сума для такого міста як Донецьк? – запитую я сама себе кожного разу, коли доводиться бувати у Донецькому адміністративному апеляційному суді. Навіщо ремонтувати його кожні три роки? – думаю я, розглядаючи новенький ремонт фасаду будівлі суду, і його внутрішнє оздоблення. Нещодавно тут змінили все – від меблів до системи кондиціонування. Суд досить контрастує із районними судами.
Апеляційний адміністративний і по вигляду, і за манерою поведінки співробітників виглядає особливим – донецька влада приділяє йому надзвичайну увагу. В лютому Донецька міськрада ухвалила програму організаційного забезпечення діяльності суду «Правосуддя 2011», яка цілковито присвячена лише Донецькому апеляційному адміністративному суду. На ремонт приміщень суду виділено і перераховано у квітні і червні відповідно 200 і 300 тисяч гривень. Півмільйона гривень на ремонт щойно, декілька років назад, відремонтованої будівлі суду. Господарі суду збираються полагодити ще й підвальні приміщення суду за кошти донеччан, за гроші місцевого кошторису.
Нецільове використання бюджетних коштів – чи підходить під це визначення виділення грошей з місцевого бюджету на правосуддя? І чи буде це правосуддя незалежним від місцевої влади, враховуючи ст.. 130 Конституції України, яка говорить, що саме у Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів? Прокурор Донецька Олександр Ольмезов, який протягом 2010-2011 років не виніс жодного протесту на нецільове використання грошей міськрадою, доручив перевірити істину Контрольно-ревізійному управлінню. Протест «буде зайвим», написав прокурор у відповідь на запит громадської організації «Спілка будівельників Донбасу». Поки донецька громадськість витрачала час на листування з Генеральною прокуратурою, що доручила місцевим органам перевірити самих себе, мерія вже перерахувала субвенцію на ремонт суду з місцевого у державний бюджет.
Донецькі чиновники часто скаржаться на бідність місцевого бюджету, якого не вистачає на елементарні потреби міста – дороги, міське освітлення, транспорт. Не вистачає коштів на соціальне житло і вирішення екологічних проблем, зокрема, на догляд за бездомними тваринами. Хіба півмільйона гривень сильно допоможуть Донецьку? Це крапля в морі, адже, наприклад, тільки на утримання шкіл, які ліквідовують, цього року не вистачає 17,5 мільйонів гривень. В межах області на школи немає більше як 70 мільйонів гривень. То ж, за логікою донецької влади, півмільйона не змінять нічого, а лише трохи відсунуть у часі актуальні проблеми. Через це для шкіл їх в бюджеті не існує, а для нової будівлі суду – вони є.
До речі, батьки несуть апеляційні скарги проти закриття двох шкіл у Донецьку і трьох макіївських шкіл в той же таки Донецький апеляційний адміністративний суд, що визначає правильність дії міських чиновників. Символічно, чи не так?
Апеляційний адміністративний і по вигляду, і за манерою поведінки співробітників виглядає особливим – донецька влада приділяє йому надзвичайну увагу. В лютому Донецька міськрада ухвалила програму організаційного забезпечення діяльності суду «Правосуддя 2011», яка цілковито присвячена лише Донецькому апеляційному адміністративному суду. На ремонт приміщень суду виділено і перераховано у квітні і червні відповідно 200 і 300 тисяч гривень. Півмільйона гривень на ремонт щойно, декілька років назад, відремонтованої будівлі суду. Господарі суду збираються полагодити ще й підвальні приміщення суду за кошти донеччан, за гроші місцевого кошторису.
Нецільове використання бюджетних коштів – чи підходить під це визначення виділення грошей з місцевого бюджету на правосуддя? І чи буде це правосуддя незалежним від місцевої влади, враховуючи ст.. 130 Конституції України, яка говорить, що саме у Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів? Прокурор Донецька Олександр Ольмезов, який протягом 2010-2011 років не виніс жодного протесту на нецільове використання грошей міськрадою, доручив перевірити істину Контрольно-ревізійному управлінню. Протест «буде зайвим», написав прокурор у відповідь на запит громадської організації «Спілка будівельників Донбасу». Поки донецька громадськість витрачала час на листування з Генеральною прокуратурою, що доручила місцевим органам перевірити самих себе, мерія вже перерахувала субвенцію на ремонт суду з місцевого у державний бюджет.
Донецькі чиновники часто скаржаться на бідність місцевого бюджету, якого не вистачає на елементарні потреби міста – дороги, міське освітлення, транспорт. Не вистачає коштів на соціальне житло і вирішення екологічних проблем, зокрема, на догляд за бездомними тваринами. Хіба півмільйона гривень сильно допоможуть Донецьку? Це крапля в морі, адже, наприклад, тільки на утримання шкіл, які ліквідовують, цього року не вистачає 17,5 мільйонів гривень. В межах області на школи немає більше як 70 мільйонів гривень. То ж, за логікою донецької влади, півмільйона не змінять нічого, а лише трохи відсунуть у часі актуальні проблеми. Через це для шкіл їх в бюджеті не існує, а для нової будівлі суду – вони є.
До речі, батьки несуть апеляційні скарги проти закриття двох шкіл у Донецьку і трьох макіївських шкіл в той же таки Донецький апеляційний адміністративний суд, що визначає правильність дії міських чиновників. Символічно, чи не так?
