Частина перша
Частина друга
– Печерський районного суд Києва провадить попередній розгляд кримінальної справи за обвинуваченням колишнього міністра внутрішніх справ Юрія Луценка.
Юрія Луценка доправили до будівлі суду сьогодні з лікарні, куди він потрапив 10 травня через голодування, яке розпочав понад місяць тому, 22 квітня.
Під вартою Луценко перебуває від грудня минулого року. Йому інкримінується зловживання службовим становищем, через яке, вважає ГПУ, державі було нанесено збитки у розмірі 970 тисяч гривень.
Уповноважений Верховної Ради з прав людини Ніна Карпачова звернулася до Печерського районного суду з проханням змінити запобіжний захід щодо Луценка, не пов'язаний з позбавленням волі.
Фракція НУНС заявила про те, що вони вже зібрали необхідні кошти, якщо треба буде внести їх під заставу, щоб Луценка звільнили з-під варти.
На цей момент ми знаємо наступне. Юрій Луценко під час засідання суду заявив про те, що він не довіряє цьому складу суддівському. І зараз судді у дорадчій кімнаті. Ми будемо стежити за перебігом подій.
Пане Левицький, як Ви вважаєте, чому Юрій Луценко вдався до голодування? Які тут є причини?
Право на свободу є найфундаментальнішим правом людини після права на життя. Це право є найважливішим в парадигмі прав людини
Якщо говорити про право обвинуваченого у кримінальному злочині, то ця особа обвинувачена, якщо вона позбавлена свободи, позбавлена навіть ефективно здійснювати, організовувати і провадити свій захист від пред’явленого обвинувачення.
– І все-таки держава вдається до таких методів, оскільки закон не можна порушувати.
– Чи вважаєте Ви, що це якраз той випадок щодо Юрія Луценка?
Олег Левицький: Очевидно, що це не той випадок.
І це можна пояснити буквально дуже швидко, прокоментувавши як національний закон - Кримінально-процесуальний кодекс, так і міжнародний закон – Конвенцію про основоположні права і свободи людини.
Особу можна брати до вироку суду під варту лише у трьох випадках. Якщо є загроза, якщо є достатні фактичні дані, які показують на те, що є загроза, що ця людина уникне слідства і суду. Грубо кажучи, ця людина втече. В нашому випадку, наскільки мені відомо, справа щодо Луценка була порушена у жовтні-листопаді. Він упродовж листопада, впродовж грудня перебував у Києві, не змінював постійного місця проживання, не змінював обраного йому запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, з’являвся і на всі виклики до слідчого, брав участь у слідчих процесуальних діях. Тому видно, що цієї підстави не було.
Інша підстава – це коли є загроза того, що особа буде впливати на встановлення слідством істини по справі. Як правило, така підстава є наявна тоді, коли тільки розпочинаються слідчі процесуальні дії, коли ще не допитані свідки, коли не проведені слідчі дії у вигляді допитів, у вигляді очних ставок, у вигляді витребування необхідних документів. Знову ж таки у цьому випадку ми бачимо, що не було жодної загрози того, що Луценко, перебуваючи на свободі перед новим 2011-им роком, раптом почне впливати на встановлення істини у справі.
І третя підстава (це рідкісна підстава) – це загроза продовження злочинної діяльності. Це випадки якихось патологічних кримінальних злочинів, коли особа, перебуваючи на свободі, під час слідчих процесуальних процедур може все-таки вдатися до того, що буде продовжувати злочинну діяльність.
– Тобто, Юрій Луценко вдався до голодування, тому що він вважає, що цей запобіжний захід до нього вжитий неправомірно?
Олег Левицький: Абсолютно точно! І цей запобіжний захід тричі продовжувався нашими судами.
– Нам показують колеги, що суд не задовольнив клопотання Луценка про відвід суддів. Далі засідання триває.
Пане Багіров, чому Луценко вдався все-таки до такого травматичного щодо його здоров’я заходу?
Звичайно, я вважаю, що Юрій Луценко вважає, що його права порушують. Він таким чином
намагається довести до суспільства, до керівництва слідчих органів, до адміністрації СІЗО, що він не згоден з тим чи з іншим рішенням слідчого. Але це (голодування – ред.) не може бути підставою для того, щоб його звільнили з-під варти, тому що якщо це відбудеться, то 150 тисяч засуджених, які перебувають у СІЗО і в тюрмах, відразу оголосять про те, що вони теж голодують – їх теж треба буде звільнити з місць позбавлення волі. Це по-перше.
По-друге, зараз справа у суді.
Тільки суддя має право на даний час прийняти рішення щодо зміни його статусу на підписку про невиїзд або вдатися до інших якихось заходів, наприклад запоруки.
Зараз Ваша колега показала, що відмовили, що суддя Сергій Вовк буде розглядати. Якщо він буде, то у Луценка будуть великі проблеми, тому що цей суддя виконує не вимоги закону, а якісь вказівки. Тобто, ми неодноразово стикалися з ним у судових справах, то він завжди приймає, скажімо так, незаконне рішення.
– Пане Багіров, Радіо Свобода менше всього хотіло будь-яким чином вплинути на суд. Ви ж досвідчений правозахисник!
Едуард Багіров: Я знаю. Я висловив свою думку з цього приводу, знаю цю людину, цього суддю. Якщо буде інше – немає питань.
– Давайте послухаємо інтерв’ю, яке записала моя колега Валентина Павленко з дружиною Юрія Луценка Іриною Луценко. Ми її так само запитали, чому Юрій Луценко вдався до голодування і чому він так хотів бути присутнім на сьогоднішньому судовому засіданні.
Ірина Луценко: Чому продовжує голодувати? Приходив до нього після звернень і Філарета, і Гузара, і Тимошенко, і різних партій міський прокурор і каже йому: ну, Юрію Віталійовичу, бачите, вам дають пас – ви можете гарно вийти з цього голодування. На що Юра сказав: я особисто приймав рішення стосовно голодування, і я буду приймати рішення, коли мені виходити з того голодування. Я показав світу і народу України: немає ГПУ незаангажованої. Тепер питання суду. Він хоче цю акцію свою продовжити до суду. Суд покаже, є в нас в Україні незалежний суд чи він також заангажований. Така його відповідь коротка.
Він написав на конвойну службу про те, що він знає, що в нього стан здоров’я важкий, але він усю відповідальність за цей стан здоров’я бере на себе, він усвідомлює, які можливі наслідки при його транспортуванні, але він настоює на особистій присутності в попередньому засіданні по двох основних причинах.
Перше. Поскільки там буде розглядатися питання про зміну чи збереження запобіжного заходу тримати його під вартою чи випустити, він хоче особисто суду надати свої аргументи, опираючись на законодавство, на Кримінально-процесуальний кодекс, на Конституцію.
А також друге основне питання, яке його дуже турбує, - це вибір кількості суддів, способу суддівства, тобто одноосібний, триосібний, п’ятиосібний чи суд присяжних. Про своє бажання все-таки отримати суд присяжних, що даровано йому Конституцією, Луценко вже сказав, але він особисто хоче це питання піднімати на цьому попередньому засіданні. Тому він зараз лежить, береже сили.
Йому вводять білки, амінокислоти для підтримання м’язів. Йому вводять емульсію жирову, тому що обмін речовин порушився – там у нього жиру взагалі немає нічого. Вводять калій, кальцій, щоб не було судом. Юра встає тільки по потребі –і все. І він дуже налаштований особисто бути присутнім на суді.
– Пане Багіров, Ви вважаєте, що Юрій Луценко сам собі пастку створив тим, що голодує?
Едуард Багіров: Ні! Це право Луценка чи інших громадян оголосити голодування. Але ж треба знати, яка мета.
Сьогодні є суд. Я хотів би поставити запитання дружині Юрія Віталійовича: він буде продовжувати голодувати під час суду? Тому що ми знаємо, що суди можуть бути і півроку, і рік, і два роки, і більше. Тобто, яка мета? Якщо він хоче таким чином вплинути на слідство або суд, щоб його звільнили з-під варти, це хибне, і немає гарантій того, що стовідсотково він досягне своєї мети.
Він вже висказав, суспільство знає, що він намагається. Інші засуджені, які оголошують голодування, хочуть, щоб їхні вимоги знали, а після цього вони перестають голодувати.
– Голодування – це така практика, до якої в українській історії часто вдавалися люди, які вважали, що їхні права порушуються.
Пане Левицький, чи справді є ця пастка, про яку сказав Багіров, що суд тепер не може сказати: от ми задовольнимо Ваше рішення, тому що Ви голодували? Вийде так. А що тоді скажуть інші? Або голодуйте далі.
Справді це крайній захід, до якого може вдатися людина, з огляду на свої людські, свої особисті якості. Вона може протестувати в легальний спосіб проти наруги, яка чиниться над нею в тій чи в іншій правовій царині. Вона може сказати, що я оголошую голодування, тому що вже більшого і більш жорсткого, і одночасно легального способу заявити про те, що людина обурена і вимагає закону стосовно себе, немає.
Я знаю з особистої практики адвокатської, коли мої підзахисні, вдаючись до цього крайнього індивідуального заходу протесту, нам вдавалося переломити ситуацію в суді і змусити суд через оголошене голодування і наполегливе, постійне провадження цього жорсткого індивідуального протесного кроку вдатися до того. Суди випускали моїх підзахисних на свободу.
Але у випадку з Юрієм Луценко я хотів би поділити скептицизм, висловлений моїм колегою Багіровим, що, можливо, це є для нього пастка. Пастка в справі Луценка чому? Тому що я так само, як і Ви, стежив за пресою, відслідковую усі повідомлення, які торкаються цієї справи, і я поділяю точку зору експертів, колег по правозахисному цеху, політиків, народних депутатів, які стверджують, що в цій справі рішення ухвалюється не в прокурорських і суддівських кабінетах, а на найвищому політичному рівні.
Умене немає сумніву в тому, що остаточне рішення буде ухвалене щодо Луценка на найвищому політичному рівні. І ці люди, наскільки вони є (про це говорив кардинал Гузар, про це говорили інші високі підписанти, які рекомендували щиро, по-дружньому Луценку припинити це голодування), вони саме на це посилалися, що ці люди не ймуть жалості, і вони не керуються тими цінностями, на які своїм протестним голодуванням хоче звернути увагу Луценко. І тому до певної міри ситуація така безвихідна для нього.
– На засідання суду прибули посли Швеції та Фінляндії. Також допущені деякі журналісти, представники деяких ЗМІ. Є також народні депутати та члени родини Юрія Луценка.
Чому голодує Юрій Луценко? Про це ми запитали в людей на вулицях столиці.
Респондент: Бо вважаю, що він протестує таким чином проти влади. Доречно! Я б теж саме зробив.
Респондентка: Його посадили, а він доказує свою правоту. Він ні в чому не винен. Я вважаю, що просто сфальсифіковане все. Людину хочуть покарати. Політичне переслідування, щоб він не брав участі у виборах. Боротьба велика буде за владу.
Респондент: Просто заробляє собі піар. Як для чого? Щоб бути популярним!
Респондентка: Якщо він не винен і відчуває, що він не винен, тому він це робить. А якщо винен, то це також може бути просто, як доказ того, що я не винен.
Респондент: Немає справедливості у суді. Якщо навіть і утримують, то вони несправедливо діють. Немає у нас судової гілки влади, яка має бути демократична. У нас підпорядкована Партії регіонів.
Я не сказав би, що він діє правильно, бо так не можна знущатися над своїм здоров’ям. Треба іншими методами добиватися.
– Ми, запрошуючи людей до студії дуже різних, з різних сфер, дуже часто чули ось таку тезу, що Партія регіонів як та сила, яка акумулювала в себе певні ресурси зараз, і, власне, її верхівка демонструє прагнення зробити реформи в Україні, модернізувати цю країну, і від цього залежить політичний успіх і Президента, і урядової команди, і взагалі Партії регіонів, то підтримку у людей ця сила отримає тоді, коли її дії будуть вкладатися в поняття справедливості.
Насправді ми почули, що люди якось думають інакше. Нагадаю лише, що, згідно з буквою закону, суд має бути незалежним.
Пане Багіров, чи поділяєте Ви думку про те, що ця політична складова у справі Луценка є дуже великою чи головною?
Едуард Багіров: Я нагадаю, що Юрій Віталійович був на посаді міністра внутрішніх справ, коли ця команда, та політична сила, коли була у владі, були такі події, як бронетранспортери під офіси відомих бізнесменів Донецька або Борис Колесніков, який сидів також у тому СІЗО, тобто вже було у мене таке відчуття, що це дежавю, тобто все повертається.
– Помста?
Я вважаю, що складова є, звичайно, політична в цій кримінальній справі, але не стовідсотково, як це намагаються нам донести. У тому числі у попередньої влади були кримінальні справи, і також були заяви, що це політичне переслідування. Я і тоді казав, і зараз казав…
– І справа пана Колеснікова зайшла у безвихідь.
Едуард Багіров: Мабуть, так і буде з Луценком, скажемо так.
Але ж на сьогодні є судовий розгляд. Я кажу: якщо буде інший суддя, можливо, буде рішення незаангажоване, буде законне, і в суді можна буде адвокатам сторін або державі довести, що винен Луценко Юрій Віталійович чи не винен.
– Наскільки зараз вигідно Україні в цілому і тій політичній силі, яка зараз при владі, щоб все-таки справа Юрія Луценка або подібні справи вкладалися у поняття справедливості?
Тому що, якщо можна було б швидко провести розслідування, з’ясувати, що порушив міністр, власне, винести вердикт і примусити його, щоб він відшкодував державі ці збитки і поніс у якийсь законний спосіб покарання ще, я не знаю, може, вулиці підмітав (це я просто, я розумію, що це не та стаття, але я собі уявляю), наскільки це корисніше було б у цілому для України і для тієї політичної верхівки, ніж те, що відбувається зараз навколо Луценка.
Ще раз хочу звернути нашу всіх увагу на той кричущий факт беззаконня, який твориться в нашій країні, у зв’язку з масовим порушенням права на свободу. Це найбільш занедбане право наших громадян.
– Це утримання під вартою до суду?
– Людині суд виносить вирок, скажімо, у 7 років, а людина вже 7 років просиділа в СІЗО.
Але, повертаючись до справи Юрія Луценка, я хотів би… Ну, це очевидно, що державі це невигідно, тому що весь цивілізований світ, всі дивляться на переміни у зв’язку з новою владною командою, яка вже, власне, не нова, вже більше року, як у нас відбулися президентські вибори, і ми говоримо про політичні переслідування. Вже є багато справ, за якими стежать міжнародні спостерігачі, і за наслідками розгляду яких і на слідстві, і в судах будуть зроблені відповідні висновки. Тому для держави однозначно це невигідно.
Але знову ж таки офіційний опонент, якого ми вже сьогодні згадували, Борис Колесніков, відразу після того, як Луценку було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, він сказав в одному з інтерв’ю, що тішитися цьому факту може тільки нездорова людина.
Я повірив Борису Колеснікову, справді подумавши, що, можливо, дійсно він не має стосунку до прийнятого рішення ГПУ – взяти під варту колишнього міністра внутрішніх справ України.
Але 21 квітня я читаю на Інтернет-ресурсі «Української правди» інтерв’ю з тим самим Борисом Колесніковим. Навіть заголовок: «Для мене було б достатнім, якби Луценко з віником на Майдані хоча б 5 днів походив».
Оце і є обмовка по Фрейду. Оце і є політичний підтекст цієї справи. Він тільки не сказав: з ганчіркою по казармі або, як говорив інший голосом колишнього Президента, нехай його вивезуть (про журналіста Гонгадзе) в ліс, у поле роздягнуть…
– Чекайте, віник і підмітання вулиці – це…
Едуард Багіров: Звичайно! Це адміністративне покарання, а це кримінальне.
Олег Левицький: Можна стверджувати, що покарання роботою, публічною громадською роботою з ганчіркою і віником – це є…
– Це не вирішення питання.
