Найкращий спосіб обігнати суперника – усунути його. Метод, звісно, не надто чесний, але, по-моєму, чесність і політика – поняття, в принципі, несумісні. Загалом, відверто, я, може , і повірила б, що глава МВФ Домінік Стросс-Кан, так би мовити, скочив у гречку. Якби він не мав відношення до політики, де, як відомо, випадковостей не буває.
Про те, що Стросс-Кан мав би стати головним конкурентом Ніколя Саркозі на чергових президентських виборах, в останні дні не написав хіба що ледачий. Зважаючи на те, що діяльність Стросс-Кана на посаді глави МВФ донедавна вважали успішною, і оглядачі характеризували його як професійного менеджера, конкурентом він був би серйозним. Тим паче, для Саркозі, популярність якого серед французів за останні роки суттєво зменшилась. Передовсім, через непопулярні реформи (в тому числі, пенсійну), які випали на його президентство. Зрештою, через першу леді Карлу Бруні, з чиєї шафи нові й нові скелети буремного минулого вивалюються на розсуд громадськості мало не щомісяця.
Інший привід для роздумів – не одна, а відразу дві пікантні справи, які звалилися на голову очільника МВФ. Як відомо, за кілька днів після арешту Стросс-Кана в аеропорту Нью-Йорка за підозрою в сексуальних домаганнях, про намір подати на нього в суд заявила французька журналістка та письменниця Трістан Банон – за спробу зґвалтування у 2002 році.
Ще один момент. Стросс-Кан був також однією з найвпливовіших фігур на міжнародній економічній арені.
Зрештою, що чорне, а що біле – визначить суд. Але (щонайменше, на щастя майбутніх учасників президентських перегонів у Франції у 2012 році) навіть якщо главі МВФ вдасться довести свою невинуватість, це вже буде зовсім не той потенційний кандидат у президенти, яким Домінік Стросс-Кан був до 14 травня.
Про те, що Стросс-Кан мав би стати головним конкурентом Ніколя Саркозі на чергових президентських виборах, в останні дні не написав хіба що ледачий. Зважаючи на те, що діяльність Стросс-Кана на посаді глави МВФ донедавна вважали успішною, і оглядачі характеризували його як професійного менеджера, конкурентом він був би серйозним. Тим паче, для Саркозі, популярність якого серед французів за останні роки суттєво зменшилась. Передовсім, через непопулярні реформи (в тому числі, пенсійну), які випали на його президентство. Зрештою, через першу леді Карлу Бруні, з чиєї шафи нові й нові скелети буремного минулого вивалюються на розсуд громадськості мало не щомісяця.
Інший привід для роздумів – не одна, а відразу дві пікантні справи, які звалилися на голову очільника МВФ. Як відомо, за кілька днів після арешту Стросс-Кана в аеропорту Нью-Йорка за підозрою в сексуальних домаганнях, про намір подати на нього в суд заявила французька журналістка та письменниця Трістан Банон – за спробу зґвалтування у 2002 році.
Ще один момент. Стросс-Кан був також однією з найвпливовіших фігур на міжнародній економічній арені.
Зрештою, що чорне, а що біле – визначить суд. Але (щонайменше, на щастя майбутніх учасників президентських перегонів у Франції у 2012 році) навіть якщо главі МВФ вдасться довести свою невинуватість, це вже буде зовсім не той потенційний кандидат у президенти, яким Домінік Стросс-Кан був до 14 травня.
