Своєрідним підсумком до неподобств, які відбулися 9 травня, і подальших суперечок стали такі собі «бенефіси» двох дідків.
Одіозному Іванові Дем’янюку німецька Феміда впаяла таки 5 років. Раніше ізраїльська Феміда засудила його до страти, однак потім вирок скасували за браком доказів. В підсумку, колишній «травнік» (так називали охоронців концтаборів за місцем розташування їхньої підготовчої школи) відбув сім років ув’язнення.
Натомість у Луганську на сесії обласної ради виступив ветеран-енкаведист, який вже в післявоєнні роки боровся з повстанським рухом у Західній Україні. Він з гордістю розповів, як свого часу разом із товаришами та службовими собаками брав участь в облавах і висилав «негідників» ешелонами до Сибіру. Про свою звитягу карателя цей дідок розповідав, не відчуваючи жодного докору сумління.
Один мій знайомий дуже слушно, хоча й не дуже коректно, назвав цього
«старого маразматичного п***ра Дем’янюком у совковій версії» . В цілому, думка дуже слушна. Проте є одна істотна відмінність. Реальний Дем’янюк над усе боїться свого минулого і називає себе жертвою, яку примусили до злочинних дій. Натомість цей «красень»-енкаведист досі пишається своїми заслугами карателя. І депутати обласної ради також не відчувають з цього приводу жодного дискомфорту.
Дотепний Дмитро Корчинський якось саркастично привітав радянських людей «з днем великої перемоги Колими над Бухенвальдом». «Бенефіс луганського дем’янюка» свідчить, що для України це стає гіркою реальністю.
Одіозному Іванові Дем’янюку німецька Феміда впаяла таки 5 років. Раніше ізраїльська Феміда засудила його до страти, однак потім вирок скасували за браком доказів. В підсумку, колишній «травнік» (так називали охоронців концтаборів за місцем розташування їхньої підготовчої школи) відбув сім років ув’язнення.
Натомість у Луганську на сесії обласної ради виступив ветеран-енкаведист, який вже в післявоєнні роки боровся з повстанським рухом у Західній Україні. Він з гордістю розповів, як свого часу разом із товаришами та службовими собаками брав участь в облавах і висилав «негідників» ешелонами до Сибіру. Про свою звитягу карателя цей дідок розповідав, не відчуваючи жодного докору сумління.
Один мій знайомий дуже слушно, хоча й не дуже коректно, назвав цього
«старого маразматичного п***ра Дем’янюком у совковій версії» . В цілому, думка дуже слушна. Проте є одна істотна відмінність. Реальний Дем’янюк над усе боїться свого минулого і називає себе жертвою, яку примусили до злочинних дій. Натомість цей «красень»-енкаведист досі пишається своїми заслугами карателя. І депутати обласної ради також не відчувають з цього приводу жодного дискомфорту.
Дотепний Дмитро Корчинський якось саркастично привітав радянських людей «з днем великої перемоги Колими над Бухенвальдом». «Бенефіс луганського дем’янюка» свідчить, що для України це стає гіркою реальністю.
