Те як японці та японська влада поводять себе в умовах стихійного лиха – викликає щиру повагу.
Попри страшні наслідки землетрусу та цунамі, люди зберігають спокій та осмисленість своїх дій. Вони допомагають один одному, свідомо реагують на прохання влади максимально обмежити використання електроенергії, не чекаючи вказівок згори – самостійно розчищають безлад і прибирають у вцілілих будинках та на вулицях.
І хоч кількість жертв зростатиме по мірі того, як розбиратимуться завали, вже очевидно, що тисячі людей залишилися живі завдяки своєчасному попередженню про небезпеку, евакуації населення, обізнаності людей у правилах поведінки під час стихійних лих, взаємодопомозі, а також швидкому початку рятувальних робіт, на яких зосередилися усі можливі служби й армія.
Вже на другу добу після удару стихії до нації звернувся прем’єр-міністр країни Наото Кан. «Японія, – сказав він – переживає найстрашнішу кризу з часів Другої світової війни. Народ Японії має об’єднатися перед викликом цієї національної небезпеки».
Прем’єр-міністр повідомив, що вже вдалося врятувати 12 тисяч людей, які постраждали від підземних поштовхів та цунамі. Він закликав громадян – «якнайшвидше ліквідувати наслідки стихійного лиха й витворити нову – ще сильнішу – Японію». Звернення прем’єр-міністра переслали у вигляді sms на усі телефони – кожному японцю, який, ймовірно, ще може його прочитати.
Японці з першого дня почали перераховувати гроші на благодійні рахунки Червоного Хреста та інших організацій, які акумулюють і направляють кошти на допомогу постраждалим. Торгівельні мережі знизили ціни, а вода, продукти харчування, одяг та ліки роздаються безкоштовно. Жодного випадку мародерства. Жодного натяку на паніку.
«У місті Камаіші в префектурі Івате, яке постраждало внаслідок цунамі, 12 березня, тобто на наступний день після землетрусу, у 29-річної Хіроко Добаші народилася дівчинка. Маля ще без імені, але щаслива мама каже, що хоче дати їй ім’я, яке б указувало на те, що нове життя з’явилося завдяки підтримці багатьох людей», – це повідомлення «Промислово-Економічної газети Японії» цитує у своєму ЖЖ студент Кіотського університету, українець Тимур Сандрович. І додає: «Ця країна житиме, і ми разом із нею».
Традиція і чесна влада творять сильний духом народ, а сильний народ береже традиції й обирає собі чесну владу. Ця влада здатна миттєво реагувати на небезпеку, казати людям правду й організовувати життя країни.
Це Японія. І це приклад для усього людства.
Натомість, Гаїті…
12 січня 2010 року стався землетрус. Цунамі не було. Але вже на другий день розпочався гуманітарний колапс. Озброєні вогнепальною та холодною зброєю мародери розграбовують все, що їм трапляється на шляху. Жінок ґвалтують, тих, хто чинить опір – убивають.
Рятувальники зі всього світу зізнаються, що їм ніколи не доводилося до цього працювати у таких екстремальних умовах. Розбирання завалів і роздавання гуманітарної допомоги ведуться під охороною поліцейських з місії ООН. Люди не реагують на заклики та прохання, до тями їх приводять лише попереджувальні вистріли у повітря.
Тимчасові поселення, зведені з допомогою волонтерів, благодійних організацій та місії ООН, дуже швидко потонули у смітті та нечистотах. Почалася холера.
Ось що написав у своєму повідомленні, надісланому на п’ятнадцятий день після землетрусу представник Благодійного Фонду İHH Мустафа Узтурк: «Ситуація в Гаїті тільки погіршується. Тут вже не залишилося жодної поваги до людини. Лютує мародерство. Дороги завалені трупами, їх розтягують та шматують собаки. На перехрестях палають вогнища. Туди у сумках та валізах зносять трупи дітей, зверху на них ставлять шини й підпалюють. Є повідомлення, що бандити та мафія викрадає дітей, щоб продавати їх у сексуальне рабство. Нічого не вказує на існування тут хоч якоїсь влади, на існування держави! Теперішня Гаїті – це найстрашніша країна для беззахисних дітей!»
У нас…
Починаючи з 90-х Україна вже витворила цілий соціальний прошарок бездомних істот, яких важко назвати людьми. Вони живуть на сміттєзвалищах та під мостами, шукають їжу, ховаються від холоду й розмножуються. Часом вони навіть мають помешкання, але спосіб їхнього існування та мислення абсолютно не вкладається у витворене людською цивілізацією поняття «норми». Вони не лише харчуються об’їдками, вони не лише крадуть, вони продають своїх дітей у рабство, убивають один одного і тих, хто стає у них на дорозі.
Цьому ганебному явищу сприяє наша цинічна влада й ми самі – збайдужілі й зневірені.
Ми зараз на перехресті – між Японією і Гаїті. То ж куди звернемо?!
Попри страшні наслідки землетрусу та цунамі, люди зберігають спокій та осмисленість своїх дій. Вони допомагають один одному, свідомо реагують на прохання влади максимально обмежити використання електроенергії, не чекаючи вказівок згори – самостійно розчищають безлад і прибирають у вцілілих будинках та на вулицях.
І хоч кількість жертв зростатиме по мірі того, як розбиратимуться завали, вже очевидно, що тисячі людей залишилися живі завдяки своєчасному попередженню про небезпеку, евакуації населення, обізнаності людей у правилах поведінки під час стихійних лих, взаємодопомозі, а також швидкому початку рятувальних робіт, на яких зосередилися усі можливі служби й армія.
Вже на другу добу після удару стихії до нації звернувся прем’єр-міністр країни Наото Кан. «Японія, – сказав він – переживає найстрашнішу кризу з часів Другої світової війни. Народ Японії має об’єднатися перед викликом цієї національної небезпеки».
Прем’єр-міністр повідомив, що вже вдалося врятувати 12 тисяч людей, які постраждали від підземних поштовхів та цунамі. Він закликав громадян – «якнайшвидше ліквідувати наслідки стихійного лиха й витворити нову – ще сильнішу – Японію». Звернення прем’єр-міністра переслали у вигляді sms на усі телефони – кожному японцю, який, ймовірно, ще може його прочитати.
Японці з першого дня почали перераховувати гроші на благодійні рахунки Червоного Хреста та інших організацій, які акумулюють і направляють кошти на допомогу постраждалим. Торгівельні мережі знизили ціни, а вода, продукти харчування, одяг та ліки роздаються безкоштовно. Жодного випадку мародерства. Жодного натяку на паніку.
«У місті Камаіші в префектурі Івате, яке постраждало внаслідок цунамі, 12 березня, тобто на наступний день після землетрусу, у 29-річної Хіроко Добаші народилася дівчинка. Маля ще без імені, але щаслива мама каже, що хоче дати їй ім’я, яке б указувало на те, що нове життя з’явилося завдяки підтримці багатьох людей», – це повідомлення «Промислово-Економічної газети Японії» цитує у своєму ЖЖ студент Кіотського університету, українець Тимур Сандрович. І додає: «Ця країна житиме, і ми разом із нею».
Традиція і чесна влада творять сильний духом народ, а сильний народ береже традиції й обирає собі чесну владу. Ця влада здатна миттєво реагувати на небезпеку, казати людям правду й організовувати життя країни.
Це Японія. І це приклад для усього людства.
Натомість, Гаїті…
12 січня 2010 року стався землетрус. Цунамі не було. Але вже на другий день розпочався гуманітарний колапс. Озброєні вогнепальною та холодною зброєю мародери розграбовують все, що їм трапляється на шляху. Жінок ґвалтують, тих, хто чинить опір – убивають.
Рятувальники зі всього світу зізнаються, що їм ніколи не доводилося до цього працювати у таких екстремальних умовах. Розбирання завалів і роздавання гуманітарної допомоги ведуться під охороною поліцейських з місії ООН. Люди не реагують на заклики та прохання, до тями їх приводять лише попереджувальні вистріли у повітря.
Тимчасові поселення, зведені з допомогою волонтерів, благодійних організацій та місії ООН, дуже швидко потонули у смітті та нечистотах. Почалася холера.
Ось що написав у своєму повідомленні, надісланому на п’ятнадцятий день після землетрусу представник Благодійного Фонду İHH Мустафа Узтурк: «Ситуація в Гаїті тільки погіршується. Тут вже не залишилося жодної поваги до людини. Лютує мародерство. Дороги завалені трупами, їх розтягують та шматують собаки. На перехрестях палають вогнища. Туди у сумках та валізах зносять трупи дітей, зверху на них ставлять шини й підпалюють. Є повідомлення, що бандити та мафія викрадає дітей, щоб продавати їх у сексуальне рабство. Нічого не вказує на існування тут хоч якоїсь влади, на існування держави! Теперішня Гаїті – це найстрашніша країна для беззахисних дітей!»
У нас…
Починаючи з 90-х Україна вже витворила цілий соціальний прошарок бездомних істот, яких важко назвати людьми. Вони живуть на сміттєзвалищах та під мостами, шукають їжу, ховаються від холоду й розмножуються. Часом вони навіть мають помешкання, але спосіб їхнього існування та мислення абсолютно не вкладається у витворене людською цивілізацією поняття «норми». Вони не лише харчуються об’їдками, вони не лише крадуть, вони продають своїх дітей у рабство, убивають один одного і тих, хто стає у них на дорозі.
Цьому ганебному явищу сприяє наша цинічна влада й ми самі – збайдужілі й зневірені.
Ми зараз на перехресті – між Японією і Гаїті. То ж куди звернемо?!
