Ах, який лютий цьогоріч – безкінечне свято для кіноманів!
Європа готує стартову доріжку для Оскарів: спершу Роттердам (до 6 лютого), тепер Берлін (10-20 лютого), а там і Лос-Анджелес за якийсь тиждень (27 лютого)! Передивитися б усе, та де взяти... І часу не вистачає..
До Оскарів я вже напівготова: 5 стрічок-номінантів передивилася, навіть складаю свій список переможців... Знаю, що буду дуже сумувати, якщо Колін Ферт не отримає статуетки за «Король промовляє» і не пробачу журі, якщо Наталі Портман залишиться без нагороди за її «Чорного лебедя» (з приводу неї не всі мої друзі-кіномани погоджуються зі мною, але своїй власній думці щодо кіно я довіряю найбільше:) Це не тому, що я вихваляюся, просто дуже люблю класне кіно!
Ось сьогодні дізналась, що в Берліні вже немає квитків на «Ходорковського» Сирилла Туші. А «Берлінале» щойно почався, і прем’єрний показ стрічки запланований на 14 лютого, а потрапити вже буде важко.
Чи викличе такий же інтерес «В суботу» Олекасандра Миндадзе (спільна продукція Україна-Росія-Німеччина) – теж цікаво. Кожна з країн-співпродюсерів називає себе першою в списку авторів. Йдеться про комсомольського ватажка, який стає свідком катастрофи на Чорнобильській АЕС. Хлопець стоїть перед моральним вибором – розповісти своїм близьким правду, попередити їх про небезпеку, чи, як вимагають партія й уряд, «не сіяти паніку»... Дуже хочу побачити!
«Берлінале» називають найбільш політизованим фестивалем (це не я придумала). Уже в перші дні фестивалю покажуть дві стрічки про життя людей в умовах диктатури – у конкурсній програмі буде режисерський дебют Поли Марковіч «Премія» – про семилітню дівчинку, яка має берегти «таємницю», щоб захистити свою сім’ю від репресій військового режиму в Аргентині (спільна продукція Мексика-Франція-Польща-Німеччина), і позаконкурсна стрічка «Двійник диявола» Лі Тамахорі – про життя двійника сина Саддама Хуссейна Удая. А грає його... Домінік Купер! Дуже хочу побачити!
Ізабелла Розелліні«Берлінале» покаже і кілька іранських фільмів і висловить солідарність із режисером Джафаром Панахі, якого у грудні 2010 засудили до 6 років ув’язнення. Цього митця хотіли бачити в лавах журі, а тепер – щоб відчули протест іранські владоможці – його крісло серед членів журі залишається порожнім.
Я би ще подивилась із великим задоволенням стрічку Віма Вендерса «Піна» – про першовідкривачку театру сучасного балету Піну Бауш. Цю стрічку режисер зняв у форматі 3-D! Я особисто від часів «Аватару» дуже захоплююсь цим форматом! Приємно, що директор фестивалю Дітер Косслік теж вважає «Аватар» і в технічному, і в художньому сенсі досягненням. Отже, дивитись таке кіно не тільки мені цікаво... А «Піна» – це сучасний балет, до якого «можна доторкнутися»...
Ще би я хотіла побачити Ізабеллу Розелліні, яка з віком стає дедалі схожішою на свою маму – славетну Інґрід Берґман...
Ми з вами можемо протягом решти кіномісяця ще поспілкуватися про кіно, яке викидає щоразу так багато несподіванок!
Але погодьтеся – лютий цього року для кіноманів!
Європа готує стартову доріжку для Оскарів: спершу Роттердам (до 6 лютого), тепер Берлін (10-20 лютого), а там і Лос-Анджелес за якийсь тиждень (27 лютого)! Передивитися б усе, та де взяти... І часу не вистачає..
До Оскарів я вже напівготова: 5 стрічок-номінантів передивилася, навіть складаю свій список переможців... Знаю, що буду дуже сумувати, якщо Колін Ферт не отримає статуетки за «Король промовляє» і не пробачу журі, якщо Наталі Портман залишиться без нагороди за її «Чорного лебедя» (з приводу неї не всі мої друзі-кіномани погоджуються зі мною, але своїй власній думці щодо кіно я довіряю найбільше:) Це не тому, що я вихваляюся, просто дуже люблю класне кіно!
Ось сьогодні дізналась, що в Берліні вже немає квитків на «Ходорковського» Сирилла Туші. А «Берлінале» щойно почався, і прем’єрний показ стрічки запланований на 14 лютого, а потрапити вже буде важко.
Чи викличе такий же інтерес «В суботу» Олекасандра Миндадзе (спільна продукція Україна-Росія-Німеччина) – теж цікаво. Кожна з країн-співпродюсерів називає себе першою в списку авторів. Йдеться про комсомольського ватажка, який стає свідком катастрофи на Чорнобильській АЕС. Хлопець стоїть перед моральним вибором – розповісти своїм близьким правду, попередити їх про небезпеку, чи, як вимагають партія й уряд, «не сіяти паніку»... Дуже хочу побачити!
«Берлінале» називають найбільш політизованим фестивалем (це не я придумала). Уже в перші дні фестивалю покажуть дві стрічки про життя людей в умовах диктатури – у конкурсній програмі буде режисерський дебют Поли Марковіч «Премія» – про семилітню дівчинку, яка має берегти «таємницю», щоб захистити свою сім’ю від репресій військового режиму в Аргентині (спільна продукція Мексика-Франція-Польща-Німеччина), і позаконкурсна стрічка «Двійник диявола» Лі Тамахорі – про життя двійника сина Саддама Хуссейна Удая. А грає його... Домінік Купер! Дуже хочу побачити!
Я би ще подивилась із великим задоволенням стрічку Віма Вендерса «Піна» – про першовідкривачку театру сучасного балету Піну Бауш. Цю стрічку режисер зняв у форматі 3-D! Я особисто від часів «Аватару» дуже захоплююсь цим форматом! Приємно, що директор фестивалю Дітер Косслік теж вважає «Аватар» і в технічному, і в художньому сенсі досягненням. Отже, дивитись таке кіно не тільки мені цікаво... А «Піна» – це сучасний балет, до якого «можна доторкнутися»...
Ще би я хотіла побачити Ізабеллу Розелліні, яка з віком стає дедалі схожішою на свою маму – славетну Інґрід Берґман...
Ми з вами можемо протягом решти кіномісяця ще поспілкуватися про кіно, яке викидає щоразу так багато несподіванок!
Але погодьтеся – лютий цього року для кіноманів!
