Сьогодні на наших очах влада розпочала війну на знищення опозиції, яка й сама донедавна була владою, але втратила її, передусім, через безкінечні внутрішні чвари. Тепер кільком її представникам доводиться обмірковувати свої політичні помилки під домашнім арештом, у в’язницях. А екс-міністрові Луценкові – навіть у камері смертників. Влада ж, відчуваючи потурання з боку суспільства, продовжує наступ на громадянські свободи і права вже усіх українців. Опозиція намагається боронитися. Та за гратами багато не зробиш.
А що робимо ми? Наразі, як герої Томаса Манна, відсторонено спостерігаємо за цією війною. Хоча вже настав час робити вибір. І то вибір однозначний. Бо хіба не час нам сказати: «Годі! Вони (Тимошенко, Луценко та інші) звичайно не святі, але знають рідну мову і розмовляють українською. Вони як могли дбали про нашу історію, культуру, підтримували малий бізнес і не відбирали у людей останнього. Інших національних лідерів у найближчі кілька років не буде. Так, вони не виправдали усіх наших надій, але вони – наші. І ми їх повинні захистити». Як у Томаса Манна.
Бо хіба не казали свого часу про Віктора Януковича його прихильники на Донеччині: «Да, он сідєл, но он наш».
Cьогодні Україною керують, вдаючись до аналогій із Манном, саме «люди зі Сходу». Це не географічне окреслення, а радше ментальне. Їм чужі і латина, і європейське мислення, а закони у їхніх руках служать знаряддям помсти. Вони не зважають на аргументи, що суперечать досягненню цілей. Вони культивують традиції російської «візантійщини» у владі. І це особливо небезпечно для народу, який усе ще бачить себе у європейському співтоваристві.
Тим часом колишня влада вже відбула своє «покарання». Бо навіть час перебування людини після смерті у чистилищі чітко визначений. І якщо опричники Януковича до щенту розгромлять опозиціонерів – тоді вони візьмуться за кожного із нас зокрема.
А що робимо ми? Наразі, як герої Томаса Манна, відсторонено спостерігаємо за цією війною. Хоча вже настав час робити вибір. І то вибір однозначний. Бо хіба не час нам сказати: «Годі! Вони (Тимошенко, Луценко та інші) звичайно не святі, але знають рідну мову і розмовляють українською. Вони як могли дбали про нашу історію, культуру, підтримували малий бізнес і не відбирали у людей останнього. Інших національних лідерів у найближчі кілька років не буде. Так, вони не виправдали усіх наших надій, але вони – наші. І ми їх повинні захистити». Як у Томаса Манна.
Бо хіба не казали свого часу про Віктора Януковича його прихильники на Донеччині: «Да, он сідєл, но он наш».
Cьогодні Україною керують, вдаючись до аналогій із Манном, саме «люди зі Сходу». Це не географічне окреслення, а радше ментальне. Їм чужі і латина, і європейське мислення, а закони у їхніх руках служать знаряддям помсти. Вони не зважають на аргументи, що суперечать досягненню цілей. Вони культивують традиції російської «візантійщини» у владі. І це особливо небезпечно для народу, який усе ще бачить себе у європейському співтоваристві.
Тим часом колишня влада вже відбула своє «покарання». Бо навіть час перебування людини після смерті у чистилищі чітко визначений. І якщо опричники Януковича до щенту розгромлять опозиціонерів – тоді вони візьмуться за кожного із нас зокрема.
