Особисто в мене не виникає жодного сумніву: старанні учні Путіна з Банкової, стовідсотково копіюючи кремлівський досвід, поставили за мету номер один повністю знищити домашню опозицію. Ту насамперед опозицію, яка не лише боляче дошкулятиме Банковій і Грушевського, а найбільш реально претендуватиме на повернення у владні кабінети уже в недалекому майбутньому.
До ющенківців, як і до самого екс-гаранта, черга з переслідування владою навряд чи колись дійде, бо там якось усе надто непрозоро, нещиро й неопозиційно. Мене не покидає думка, що Ющенко з Януковичем таки домовились: зокрема, перший закрив свого часу очі на захоплення другим Межигір’я, а другий на знак подяки не чіпає «правильну» опозицію і немає претензій до першого щодо захоплення держдачі. В кожному разі, Ющенко й досі у державній (!) «хатинці» вартістю, кажуть, щонайменше шість мільйонів доларів.
Утім, якщо це навіть не так, то для мене цілком достатньо нинішньої аж занадто багатозначної гри Ющенка у мовчанку. Не чує він, не бачить і знати не знає про якесь там нібито переслідування членів свого уряду. Щаслива людина, треба визнати!
А поки мовчить найбільший демократ Ющенко, влада старається з усіх сил. Таке враження, що для Банкової навіть путінського досвіду щодо знищення всіх, хто проти, замало. Кількість, цинічність і брутальність арештів і переслідувань скоро нагадуватиме досвід сталінський. А згадайте, як віце-прем'єри (!) Колесніков і Тихонов по-бабськи захоплено обсмоктували арешт Луценка і заяви його дружини! Оце і є нинішня влада? Жах! Частіше б забували вимикати мікрофони на перервах між засіданнями кабміну. Ми б ще не таке почули!
Так ось про сталінський досвід. Не здивуюсь, якщо до керівників всіх обласних і районних КДБ, вибачте СБУ, доведуть план арештів інакомислячих і тих, хто співчуває опозиції; самих ж опозиціонерів Банкова рекомендуватиме, мабуть, саджати до 25 років, інших – відправляти в Сибір (із Путіним домовитись про це не складе жодної проблеми), а найзапекліших – просто розстрілювати. Без суду, слідства і навіть сумнозвісної «трійки» (пообіцяв ж Янукович «закручувати гайки»).
Перебільшення? Можливо. Але ж як інакше можна втілити в життя побажання самого глави адміністрації президента Льовочкіна: «Якщо все піде за планом, то у 2015 році у Януковича не буде жодних конкурентів». Під планом Льовочкін мав на увазі реформи.
Ну що ж, поки що безпрецедентно успішно, послідовно, ґрунтовно, з належним ідеологічно-пропагандистським забезпеченням (комплімент, звісно, Ганні Герман) Банкова здійснює одну-єдину «реформу» – зі знищення опозиції. Новий-старий девіз підлеглих Януковича – «П'ятирічку за рік!», а тому – ні дня без арешту, без виклику до донецької Генпрокуратури, просто цькування когось майже виключно з тимошенківського табору.
Путін із часу обрання Януковича президентом спить спокійно: донецькі «хохли» виявились аж занадто «понятливими». Скільки, мовляв, доброго для Кремля зробили за якийсь рік! А опозицію як «мочать»! Чия школа! Та що там опозиція! Попереду – плани грандіозніші: Україна має бути знову нашою! Щонайменше – доти, доки я, Путін, керуватиму Росією, а це мінімум до 2020-го.
До речі, може тому так розігнався Янукович у своїх переслідуваннях опозиції, що не сумнівається: доки Путін у Росії, йому нічого не загрожує. В кожному разі, на помсту, мовляв, опозиція не спроможна, бо, по-перше, ми її знищимо, а, по-друге, не бачити їй влади, як своїх вух! Якщо справді хтось із оточення Януковича так думає, то вартувало б пам'ятати, що ще є народ, який уже має певний досвід боротьби. І за цим народом завжди останнє слово.
...А між тим, є підстави стверджувати, що на українському фронті путінської спецоперації – «всьо путьом». Відоме вже наступне завдання: Партія регіонів на найближчих парламентських виборах має отримати не менше 300 місць; ще одне вкрай важливе «доручення» Кремля – обов’якове переобрання Януковича, або ж його цілковитої маріонетки в 2015-му. Дякуйте Богові, що за досвідом далеко не треба ходити: Росія завжди під боком. А ми – Путін із Медведєвим себто – живий приклад того, як будувати на десятиріччя владну вертикаль, в якій опозиції місця апріорі завжди бракуватиме. Ну так виходить...
Тому: яка Тимошенко! Яка взагалі опозиція «на вашій Украйні»?! «Стерти в порошок!».
До ющенківців, як і до самого екс-гаранта, черга з переслідування владою навряд чи колись дійде, бо там якось усе надто непрозоро, нещиро й неопозиційно. Мене не покидає думка, що Ющенко з Януковичем таки домовились: зокрема, перший закрив свого часу очі на захоплення другим Межигір’я, а другий на знак подяки не чіпає «правильну» опозицію і немає претензій до першого щодо захоплення держдачі. В кожному разі, Ющенко й досі у державній (!) «хатинці» вартістю, кажуть, щонайменше шість мільйонів доларів.
Утім, якщо це навіть не так, то для мене цілком достатньо нинішньої аж занадто багатозначної гри Ющенка у мовчанку. Не чує він, не бачить і знати не знає про якесь там нібито переслідування членів свого уряду. Щаслива людина, треба визнати!
А поки мовчить найбільший демократ Ющенко, влада старається з усіх сил. Таке враження, що для Банкової навіть путінського досвіду щодо знищення всіх, хто проти, замало. Кількість, цинічність і брутальність арештів і переслідувань скоро нагадуватиме досвід сталінський. А згадайте, як віце-прем'єри (!) Колесніков і Тихонов по-бабськи захоплено обсмоктували арешт Луценка і заяви його дружини! Оце і є нинішня влада? Жах! Частіше б забували вимикати мікрофони на перервах між засіданнями кабміну. Ми б ще не таке почули!
Так ось про сталінський досвід. Не здивуюсь, якщо до керівників всіх обласних і районних КДБ, вибачте СБУ, доведуть план арештів інакомислячих і тих, хто співчуває опозиції; самих ж опозиціонерів Банкова рекомендуватиме, мабуть, саджати до 25 років, інших – відправляти в Сибір (із Путіним домовитись про це не складе жодної проблеми), а найзапекліших – просто розстрілювати. Без суду, слідства і навіть сумнозвісної «трійки» (пообіцяв ж Янукович «закручувати гайки»).
Перебільшення? Можливо. Але ж як інакше можна втілити в життя побажання самого глави адміністрації президента Льовочкіна: «Якщо все піде за планом, то у 2015 році у Януковича не буде жодних конкурентів». Під планом Льовочкін мав на увазі реформи.
Ну що ж, поки що безпрецедентно успішно, послідовно, ґрунтовно, з належним ідеологічно-пропагандистським забезпеченням (комплімент, звісно, Ганні Герман) Банкова здійснює одну-єдину «реформу» – зі знищення опозиції. Новий-старий девіз підлеглих Януковича – «П'ятирічку за рік!», а тому – ні дня без арешту, без виклику до донецької Генпрокуратури, просто цькування когось майже виключно з тимошенківського табору.
Путін із часу обрання Януковича президентом спить спокійно: донецькі «хохли» виявились аж занадто «понятливими». Скільки, мовляв, доброго для Кремля зробили за якийсь рік! А опозицію як «мочать»! Чия школа! Та що там опозиція! Попереду – плани грандіозніші: Україна має бути знову нашою! Щонайменше – доти, доки я, Путін, керуватиму Росією, а це мінімум до 2020-го.
До речі, може тому так розігнався Янукович у своїх переслідуваннях опозиції, що не сумнівається: доки Путін у Росії, йому нічого не загрожує. В кожному разі, на помсту, мовляв, опозиція не спроможна, бо, по-перше, ми її знищимо, а, по-друге, не бачити їй влади, як своїх вух! Якщо справді хтось із оточення Януковича так думає, то вартувало б пам'ятати, що ще є народ, який уже має певний досвід боротьби. І за цим народом завжди останнє слово.
...А між тим, є підстави стверджувати, що на українському фронті путінської спецоперації – «всьо путьом». Відоме вже наступне завдання: Партія регіонів на найближчих парламентських виборах має отримати не менше 300 місць; ще одне вкрай важливе «доручення» Кремля – обов’якове переобрання Януковича, або ж його цілковитої маріонетки в 2015-му. Дякуйте Богові, що за досвідом далеко не треба ходити: Росія завжди під боком. А ми – Путін із Медведєвим себто – живий приклад того, як будувати на десятиріччя владну вертикаль, в якій опозиції місця апріорі завжди бракуватиме. Ну так виходить...
Тому: яка Тимошенко! Яка взагалі опозиція «на вашій Украйні»?! «Стерти в порошок!».
