Прага – Тримаю в руках прекрасне видання – з любов’ю оформлену книжку (додається також диск) «Чому пишаюсь, що я чех» (Proč být hrdý, že jsem Čech). На цьогорічному Різдвяному книжковому ринку в Чехії ця книжка – бестселер, від першого дня вона прикувала до себе увагу великою кількістю кольорових ілюстрацій, гарною поліграфією, але головне – змістом і бездоганно продуманою концепцією викладу.
Гортаю сторінки, щоб докладніше довідатись, чим пишаються чехи, що так живить їхнє почуття національної гордості. Карел Чапек вигадав і пустив у світ нині всім відоме слово «робот», чехи винайшли очні лінзи, виробляють автомобіль Škoda, їхня барокова архітектура повнить усі підручники, в місті Часлав народився Оскаровий режисер Мілош Форман. Гордістю нації є чеське пиво і хокеїст Яромір Яґр, за Вацлавом Гавелом звіряють рівень демократії у світі.
Ще чехи пишаються тим, що в багатовіковій боротьбі зі сильними і більшими сусідами відстояли свою мову, літературу, традиції, і навіть тим, що в протистоянні з найновішою модою на іноземних Дєда Мароза і Санта Клауса здобув перемогу свій рідний «чеський» Ісусик, який і цьогорічного Різдва носив дарунки малечі й дорослим.
У книжці на 485 сторінках сотні імен письменників, митців, героїв визвольних змагань, культурних діячів, пам’яток архітектури, а також міст, містечок і сіл, які внесли щось своє, особливе до життя, побуту, історії Чехії. Столиця Морави Оломоуц пишається своїм одним із найкрасивіших у Європі за архітектурою Маріїнських стовпів, а гордістю невеликого районного східно-чеського містечка Тршебіховіце є єдиний у країні Музей вертепів. На південному сході Чехії на Словацку танцюють «вербуньк» – унікальний своєю неповторністю танок юнаків, який у 1995 році був внесений до реєстру усної й нерухомої спадщини ЮНЕСКО.
Національною гордістю є також збірки малярства і графіки з Дюрером і Гоєю включно, і творчість Франца Кафки – чеського письменника, який писав німецькою. Кожен у Празі покаже вам, де знаходиться Музей одного з найвідоміших у світі чехів – Альфонса Мухи, художника, який прославив Сару Бернар. Із гордістю розповідають також чехи про свої національні природні резервації, наприклад, про парк «Чеська Швейцарія»,або ж про місце, де росте найстаріше дерево, чи село, де зберегли традицію найдавнішої коляди.
До книжки увійшли десятки пам’яток – природних, архітектурних, сакральних, культурних – від невеличких придорожних капличок до фортець і палаців, які розкривають чеську історію, наприклад, про празький «Дім біля білого орла», де народився один із найулюбленіших чеських поетів-романтиків Карел Гінек Маха. А місто Злін пишається своїми першими в Європі робітничими родинними гуртожитками, які звів простий швець і патріот Томаш Батя, засновник чеської взуттєвої індустрії. Та річ, звичайно, не в кількості чи масштабах досягнутого, а просто в людях, які прагнуть прикрасити свою землю: одне з найменших сіл Петрувки – всього 81 житель– пишається своєю найкращою в Чехії сільською бібліотекою.
Словом, кожне гасло у книзі – цікава історія, яка відповідає на запитання, винесене в заголовок: чим пишаються чехи і чому вони з гордістю вимовляють назву своєї країни. Перегортаючи сторінки цього з любов’ю підготовленого Різдвяного видання, зауважила, як мене охоплює водночас добра, біла заздрість за чехів і смуток за Україну.
Чим унікальна Україна
Подумалось: чому нікому досі не прийшло в голову опрацювати подібну тему, або хоча б почати цим займатись. Уявіть собі, гортаєте книжку і дізнаєтесь багато цікавого, часом і нового про своїх земляків, про історію країни та її героїв і звичайних людей, які прославили своє село чи місто. Як не пишатись, наприклад, рукотворною красою національного парку «Софіївка», що на Черкащині, в тіні його дерев шукали натхнення Тарас Шевченко, Іван Котляревський, Володимир Сосюра і Максим Рильський. Є ще дивовижної краси закарпатське озеро Синевир і волинський Світязь, є Дніпрові кручі й українська перлина Карпати. Згадаймо Диканьку, ні, не ту шароварну, яку продають на базарах. Як б хотілось прочитати про Диканьку козацької слави і високої культури, коли сюди привозили архітекторів з Італії й скульптуру з Греції, чи як у Диканьці творив великий літописець Самійло Величко і як дивовижно щовесни розквітають тут бузкові гаї. Або ж село Верхівня на Житомирщин, де минули найщасливіші хвилини життя Оноре Бальзака, а місто Бучач на Тернопільщині прославив чи не найвідоміший в Європі бароковий скульптор Йоганн Ґеорґ Пінзель, його твори – і нині неповторний символ міста.
Могли б бути у книжці й сторінки про мандри Артема Веделя улюбленим київським Подолом і його творчі суперечки з українським композитором родом із Глухова Дмитром Бортнянським. Кожен чех із дитинства знає й пишається своїми Дворжаком і Сметаною, але чи знають, чи долинула до співвітчизників натхненна музика цих двох українських велетнів? Або ж згадаймо унікальний український музичний інструмент – бандуру і одного з феноменальних виконавців, засновника школи гри на бандурі Остапа Вересая з Чернігівщини. Це йому подарував свій «Кобзар» Тарас Шевченко.
Учений-фізик із європейським іменем Іван Пулюй, уродженець села Гримайлова на Тернопільщині, першим винайшов випромінювач «Х-променів», які пізніше назвали рентгенівськими, а його земляк, хімік Іван Горбачевський став першим у Європі міністром охорони здоров’я. Житомирянин Сергій Корольов здобув славу першого космічного архітектора, виходець із Буковини Стефан Возняк, знаний більше як Стів Возняк, серед перших розробив комп’ютерні технології й з групою однодумців заснував усім добре відому фірму «Apple». Та чи згадують українських винахідників в українських підручниках?
І ще багато інших українських «най» могли б прикрасити книжку – варто лише згадати. Світова класика – Франковий «Мойсей», перекладений десятками мов, а Лесину «Лісову пісню» недавно читала чеською. Як добре, що збереглись «Цинамонові крамнички» письменника і художника Бруно Шульца – уродженця Дрогобича, що на Львівщині, який творив польською мовою. У Львові народився австрійський письменник Леопольд Захер-Мазох та відомий польський письменник і філософ Станіслав Лем, в Чернівцях – поет і перекладач Пауль Целан – ліричний поет, який писав німецькою, в Донецьку прийшла на світ відома поетеса і художниця Ема Андієвська. З Донеччини походять поет Володимир Сосюра та письменник і філософ Іван Дзюба, а також Михайло Петренко – автор слів однієї з найвідоміших українських пісень «Дивлюсь я на небо». У Києві народився один із найпрославленіших у Європі танцівників Сергій Лифар, відомий більше як Серж Лифар, полтавчанка Віра Холодна і нині залишається неперевершеною артисткою німого кіно, українець за походженням Володимир Паланюк – відомий під іменем Джек Паланс, нагороджений Оскаром, був одним із найвідоміших акторів Голівуду.
Не вигадувати, а придивитись до історії
А скільки ще шанованих імен могли б увійти до книжки! Зовсім по іншому змусив сучасників подивитись на світ винахідник кубістичної скульптури киянин Олександр Архипенко. Музеї в Нью-Йорку, Празі чи Тель-Авіві пишаються його творами, а також роботами багатьох інших українських авангардистів – Давида Бурлюка зі Сумщини і одного з перших в Європі дизайнерів сцени Олександри Екстер, поета і художника Святослава Гординського з Гуцульщини чи харків’янина Миколи Кричевського. Європейську сецесію Україна збагатила елементами народного мистецтва, а перші зразки української порцеляни, виробленої Корецькими заводами на Волині, не поступалися віденським. Неповторні квіти і птахи Марії Примаченко з Київщини вражають фантазією й гармонією бачення світу. Скульптор Леонід Молодожанин відомий ще як Лео Мол родом з Хмельниччини носив високе звання академіка Королівської канадської академії мистецтв, його творами пишаються в Білому Домі, у Ватикані й у Бекінгемському палаці.
Прославлені українські «най» – це безсумнівно також символічна «корона» одного з найбільших українських меценатів гетьмана Івана Мазепи. Зведені за його безпосередньої участі й на його кошти храми, школи, палаци, оборонні споруди, бібліотеки та інтер’єри нині є окрасою національної спадщини України. Нашої глибокої шани заслуговують також українські дворяни Богдан і Варвара Ханенки, яким завдячує країна одну з найбагатших музейних збірок образотворчого мистецтва. Згадаймо також Ханський палац у Бахчисараї – єдиний у світи зразок кримськотатарської палацової архітектури. Є ще «Срібна підкова» – туристичний маршрут найдавнішими замками і палацами Західної України, унікальні традиції емальєрного мистецтва Київщини і вільного європейського шкільництва, які започаткували серед перших в Європі Києво-Могилянська академія й університет у Львові – найдавніші українські виші.
Відомі українці у світі
Знають в Україні футболіста Андрія Шевченка, атлета Сергія Бубку і боксерів – братів Кличків, та далеко не всім відомо, яких висот досягли багато інших вихідців із України, якими пишаються у світі: Пилип Орлик – автор першої в Європі збірки державотворчих актів, Роман Гнатишин обирався генерал-губернатором Канади, Едвард Стельмах обіймав посаду прем’єр-міністра канадської провінції Альберти, про долю українців у світі пише українською, англійською та французькою мовами Мирослава Костиш – відома канадська письменниця і журналістка, член Спілки письменників Канади і міжнародного Пен-клубу.
Українські «най» – це також «чорне золото» Донбасу і природні джерела Прикарпаття, також чорнозем – одні з найродючіших земель Європи, це пшениця, яблука, соняхи, херсонські кавуни і ніжинські огірки. В кожному місті чи селі вони по-іншому смачні, по-іншому духмяні, словом – унікальні. Чехи своїми полями, садками й їх плодами пишаються, складають про них пісні, видають книжки, творять свою «гордість по-чеськи». В Україні книжок про те, чим можуть пишатись її співгромадяни, дуже бракує.
Переконана, що до цього переліку можна додати ще багато інших «най», в яких розкриються багаті традиції, історія, природа, культура України, адже в кожному місті чи селі є щось своє, унікальне. Який гарний був би дарунок до Різдва – книжка «Чому пишаюсь, що я українець». Не потрібно хитрувати чи вигадувати, варто лише уважніше придивитись і розповісти всім про знаних і маловідомих героїв, славні події, архітектуру, природу... Давайте почнемо пишатись, щоб не було заздрості до чужинців, а тільки повага до себе, як того прагнув політик і історик Михайло Грушевський: «Якщо ми, українці, хочемо, щоб нас поважали інші народи, то треба, нарешті, почати з поваги до самих себе».
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
Гортаю сторінки, щоб докладніше довідатись, чим пишаються чехи, що так живить їхнє почуття національної гордості. Карел Чапек вигадав і пустив у світ нині всім відоме слово «робот», чехи винайшли очні лінзи, виробляють автомобіль Škoda, їхня барокова архітектура повнить усі підручники, в місті Часлав народився Оскаровий режисер Мілош Форман. Гордістю нації є чеське пиво і хокеїст Яромір Яґр, за Вацлавом Гавелом звіряють рівень демократії у світі.
Ще чехи пишаються тим, що в багатовіковій боротьбі зі сильними і більшими сусідами відстояли свою мову, літературу, традиції, і навіть тим, що в протистоянні з найновішою модою на іноземних Дєда Мароза і Санта Клауса здобув перемогу свій рідний «чеський» Ісусик, який і цьогорічного Різдва носив дарунки малечі й дорослим.
У книжці на 485 сторінках сотні імен письменників, митців, героїв визвольних змагань, культурних діячів, пам’яток архітектури, а також міст, містечок і сіл, які внесли щось своє, особливе до життя, побуту, історії Чехії. Столиця Морави Оломоуц пишається своїм одним із найкрасивіших у Європі за архітектурою Маріїнських стовпів, а гордістю невеликого районного східно-чеського містечка Тршебіховіце є єдиний у країні Музей вертепів. На південному сході Чехії на Словацку танцюють «вербуньк» – унікальний своєю неповторністю танок юнаків, який у 1995 році був внесений до реєстру усної й нерухомої спадщини ЮНЕСКО.
Національною гордістю є також збірки малярства і графіки з Дюрером і Гоєю включно, і творчість Франца Кафки – чеського письменника, який писав німецькою. Кожен у Празі покаже вам, де знаходиться Музей одного з найвідоміших у світі чехів – Альфонса Мухи, художника, який прославив Сару Бернар. Із гордістю розповідають також чехи про свої національні природні резервації, наприклад, про парк «Чеська Швейцарія»,або ж про місце, де росте найстаріше дерево, чи село, де зберегли традицію найдавнішої коляди.
До книжки увійшли десятки пам’яток – природних, архітектурних, сакральних, культурних – від невеличких придорожних капличок до фортець і палаців, які розкривають чеську історію, наприклад, про празький «Дім біля білого орла», де народився один із найулюбленіших чеських поетів-романтиків Карел Гінек Маха. А місто Злін пишається своїми першими в Європі робітничими родинними гуртожитками, які звів простий швець і патріот Томаш Батя, засновник чеської взуттєвої індустрії. Та річ, звичайно, не в кількості чи масштабах досягнутого, а просто в людях, які прагнуть прикрасити свою землю: одне з найменших сіл Петрувки – всього 81 житель– пишається своєю найкращою в Чехії сільською бібліотекою.
Словом, кожне гасло у книзі – цікава історія, яка відповідає на запитання, винесене в заголовок: чим пишаються чехи і чому вони з гордістю вимовляють назву своєї країни. Перегортаючи сторінки цього з любов’ю підготовленого Різдвяного видання, зауважила, як мене охоплює водночас добра, біла заздрість за чехів і смуток за Україну.
Чим унікальна Україна
Подумалось: чому нікому досі не прийшло в голову опрацювати подібну тему, або хоча б почати цим займатись. Уявіть собі, гортаєте книжку і дізнаєтесь багато цікавого, часом і нового про своїх земляків, про історію країни та її героїв і звичайних людей, які прославили своє село чи місто. Як не пишатись, наприклад, рукотворною красою національного парку «Софіївка», що на Черкащині, в тіні його дерев шукали натхнення Тарас Шевченко, Іван Котляревський, Володимир Сосюра і Максим Рильський. Є ще дивовижної краси закарпатське озеро Синевир і волинський Світязь, є Дніпрові кручі й українська перлина Карпати. Згадаймо Диканьку, ні, не ту шароварну, яку продають на базарах. Як б хотілось прочитати про Диканьку козацької слави і високої культури, коли сюди привозили архітекторів з Італії й скульптуру з Греції, чи як у Диканьці творив великий літописець Самійло Величко і як дивовижно щовесни розквітають тут бузкові гаї. Або ж село Верхівня на Житомирщин, де минули найщасливіші хвилини життя Оноре Бальзака, а місто Бучач на Тернопільщині прославив чи не найвідоміший в Європі бароковий скульптор Йоганн Ґеорґ Пінзель, його твори – і нині неповторний символ міста.
Могли б бути у книжці й сторінки про мандри Артема Веделя улюбленим київським Подолом і його творчі суперечки з українським композитором родом із Глухова Дмитром Бортнянським. Кожен чех із дитинства знає й пишається своїми Дворжаком і Сметаною, але чи знають, чи долинула до співвітчизників натхненна музика цих двох українських велетнів? Або ж згадаймо унікальний український музичний інструмент – бандуру і одного з феноменальних виконавців, засновника школи гри на бандурі Остапа Вересая з Чернігівщини. Це йому подарував свій «Кобзар» Тарас Шевченко.
Учений-фізик із європейським іменем Іван Пулюй, уродженець села Гримайлова на Тернопільщині, першим винайшов випромінювач «Х-променів», які пізніше назвали рентгенівськими, а його земляк, хімік Іван Горбачевський став першим у Європі міністром охорони здоров’я. Житомирянин Сергій Корольов здобув славу першого космічного архітектора, виходець із Буковини Стефан Возняк, знаний більше як Стів Возняк, серед перших розробив комп’ютерні технології й з групою однодумців заснував усім добре відому фірму «Apple». Та чи згадують українських винахідників в українських підручниках?
І ще багато інших українських «най» могли б прикрасити книжку – варто лише згадати. Світова класика – Франковий «Мойсей», перекладений десятками мов, а Лесину «Лісову пісню» недавно читала чеською. Як добре, що збереглись «Цинамонові крамнички» письменника і художника Бруно Шульца – уродженця Дрогобича, що на Львівщині, який творив польською мовою. У Львові народився австрійський письменник Леопольд Захер-Мазох та відомий польський письменник і філософ Станіслав Лем, в Чернівцях – поет і перекладач Пауль Целан – ліричний поет, який писав німецькою, в Донецьку прийшла на світ відома поетеса і художниця Ема Андієвська. З Донеччини походять поет Володимир Сосюра та письменник і філософ Іван Дзюба, а також Михайло Петренко – автор слів однієї з найвідоміших українських пісень «Дивлюсь я на небо». У Києві народився один із найпрославленіших у Європі танцівників Сергій Лифар, відомий більше як Серж Лифар, полтавчанка Віра Холодна і нині залишається неперевершеною артисткою німого кіно, українець за походженням Володимир Паланюк – відомий під іменем Джек Паланс, нагороджений Оскаром, був одним із найвідоміших акторів Голівуду.
Не вигадувати, а придивитись до історії
А скільки ще шанованих імен могли б увійти до книжки! Зовсім по іншому змусив сучасників подивитись на світ винахідник кубістичної скульптури киянин Олександр Архипенко. Музеї в Нью-Йорку, Празі чи Тель-Авіві пишаються його творами, а також роботами багатьох інших українських авангардистів – Давида Бурлюка зі Сумщини і одного з перших в Європі дизайнерів сцени Олександри Екстер, поета і художника Святослава Гординського з Гуцульщини чи харків’янина Миколи Кричевського. Європейську сецесію Україна збагатила елементами народного мистецтва, а перші зразки української порцеляни, виробленої Корецькими заводами на Волині, не поступалися віденським. Неповторні квіти і птахи Марії Примаченко з Київщини вражають фантазією й гармонією бачення світу. Скульптор Леонід Молодожанин відомий ще як Лео Мол родом з Хмельниччини носив високе звання академіка Королівської канадської академії мистецтв, його творами пишаються в Білому Домі, у Ватикані й у Бекінгемському палаці.
Прославлені українські «най» – це безсумнівно також символічна «корона» одного з найбільших українських меценатів гетьмана Івана Мазепи. Зведені за його безпосередньої участі й на його кошти храми, школи, палаци, оборонні споруди, бібліотеки та інтер’єри нині є окрасою національної спадщини України. Нашої глибокої шани заслуговують також українські дворяни Богдан і Варвара Ханенки, яким завдячує країна одну з найбагатших музейних збірок образотворчого мистецтва. Згадаймо також Ханський палац у Бахчисараї – єдиний у світи зразок кримськотатарської палацової архітектури. Є ще «Срібна підкова» – туристичний маршрут найдавнішими замками і палацами Західної України, унікальні традиції емальєрного мистецтва Київщини і вільного європейського шкільництва, які започаткували серед перших в Європі Києво-Могилянська академія й університет у Львові – найдавніші українські виші.
Відомі українці у світі
Знають в Україні футболіста Андрія Шевченка, атлета Сергія Бубку і боксерів – братів Кличків, та далеко не всім відомо, яких висот досягли багато інших вихідців із України, якими пишаються у світі: Пилип Орлик – автор першої в Європі збірки державотворчих актів, Роман Гнатишин обирався генерал-губернатором Канади, Едвард Стельмах обіймав посаду прем’єр-міністра канадської провінції Альберти, про долю українців у світі пише українською, англійською та французькою мовами Мирослава Костиш – відома канадська письменниця і журналістка, член Спілки письменників Канади і міжнародного Пен-клубу.
Українські «най» – це також «чорне золото» Донбасу і природні джерела Прикарпаття, також чорнозем – одні з найродючіших земель Європи, це пшениця, яблука, соняхи, херсонські кавуни і ніжинські огірки. В кожному місті чи селі вони по-іншому смачні, по-іншому духмяні, словом – унікальні. Чехи своїми полями, садками й їх плодами пишаються, складають про них пісні, видають книжки, творять свою «гордість по-чеськи». В Україні книжок про те, чим можуть пишатись її співгромадяни, дуже бракує.
Переконана, що до цього переліку можна додати ще багато інших «най», в яких розкриються багаті традиції, історія, природа, культура України, адже в кожному місті чи селі є щось своє, унікальне. Який гарний був би дарунок до Різдва – книжка «Чому пишаюсь, що я українець». Не потрібно хитрувати чи вигадувати, варто лише уважніше придивитись і розповісти всім про знаних і маловідомих героїв, славні події, архітектуру, природу... Давайте почнемо пишатись, щоб не було заздрості до чужинців, а тільки повага до себе, як того прагнув політик і історик Михайло Грушевський: «Якщо ми, українці, хочемо, щоб нас поважали інші народи, то треба, нарешті, почати з поваги до самих себе».
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
