Не йолка, а ялинка. Де ж Ваші мовні радники?! І не новорічна вона, а Різдвяна.
Ви ж глибоко віруюча людина, отож повинні добре знати це свято – день народження Ісуса Христа, сина Божого. Це радянська влада зробила ялинку новорічною, аби позбавити Різдво зовнішніх ознак святковості, але не зовсім позбавити людей видовищ. Ось вам і новорічна ялинка. Разом з Дідом Морозом і Снігуронькою.
Ялинка має давню історію. Кажуть, що в 7-му столітті святий Боніфатій зустрів групу язичників, що молилися перед дубом. Боніфатій зрубав цього дуба, а на його місці виросла ялиця. Святий в цьому побачив символ невмирущості Христа і християнства.
Інші історичні джерела вказують, що першу Різдвяну ялинку прикрасили 1521 року в Альсасі, колишній частині Німеччини. Церковні архіви страсбурзького собору вказують, що 1539 року ялинку вже використовували в Різдвяних святкуваннях. А в хроніках гільдії міста Бремена написано, що 1570 року до Різдвяних свят прикрашали смереку фруктами та горішками, і все це добро дітлахи смачно з’їдали саме в день Різдва.
До 18 століття в південній Німеччині ялинки вже стали складовою частиною Різдвяних святкувань. Популярність цього звичаю спонукала Католицьку церкву прийняти ялинку, як атрибут Різдвяного часу. 1816 року Різдвяна ялинка появилися у Відні, у Франції – 1840.
У 1841 році чоловік британської королеви Вікторії, Альберт (він же німецький князь Prince Albert of Saxe-Coburg and Gotha), сумуючи за своїми німецькими традиціами та звичаями, поставив ялинку у віндзорському замку. Наступного року всі фашенебельні англійські домівки підхопили цю традицію.
Сьогодні запалення Різдвяних ялинок на центральних площах міст є початком Різдвяного сезону у всьому західному світі.
Це трішки історії щодо Різдвяних ялинок. А тепер про мертвий ефір.
10 секунд мовчання – це довго. 10 секунд мертвого ефіру – це страшно. За це мене звільнили б з роботи. Саме стільки часу було потрібно президентові на його прес-конференції, аби придумати слово на це дерево, яке для нього є новорічним. І придумав він його своєю рідною мовою. Не українською.
Дещо тут врятувала картинка. Відсутність звуку компенсувала гладенька фізіономія пана Януковича. Бідний президент. Ну, так – словечка шукав. Мучився. Аж сам із себе хотів сміятися. Та врешті решт, після 10 секунд словесних пошуків щось вийшло. Але вже вкотре – не те.
Ой.
Ви ж глибоко віруюча людина, отож повинні добре знати це свято – день народження Ісуса Христа, сина Божого. Це радянська влада зробила ялинку новорічною, аби позбавити Різдво зовнішніх ознак святковості, але не зовсім позбавити людей видовищ. Ось вам і новорічна ялинка. Разом з Дідом Морозом і Снігуронькою.
Ялинка має давню історію. Кажуть, що в 7-му столітті святий Боніфатій зустрів групу язичників, що молилися перед дубом. Боніфатій зрубав цього дуба, а на його місці виросла ялиця. Святий в цьому побачив символ невмирущості Христа і християнства.
Інші історичні джерела вказують, що першу Різдвяну ялинку прикрасили 1521 року в Альсасі, колишній частині Німеччини. Церковні архіви страсбурзького собору вказують, що 1539 року ялинку вже використовували в Різдвяних святкуваннях. А в хроніках гільдії міста Бремена написано, що 1570 року до Різдвяних свят прикрашали смереку фруктами та горішками, і все це добро дітлахи смачно з’їдали саме в день Різдва.
До 18 століття в південній Німеччині ялинки вже стали складовою частиною Різдвяних святкувань. Популярність цього звичаю спонукала Католицьку церкву прийняти ялинку, як атрибут Різдвяного часу. 1816 року Різдвяна ялинка появилися у Відні, у Франції – 1840.
У 1841 році чоловік британської королеви Вікторії, Альберт (він же німецький князь Prince Albert of Saxe-Coburg and Gotha), сумуючи за своїми німецькими традиціами та звичаями, поставив ялинку у віндзорському замку. Наступного року всі фашенебельні англійські домівки підхопили цю традицію.
Сьогодні запалення Різдвяних ялинок на центральних площах міст є початком Різдвяного сезону у всьому західному світі.
Це трішки історії щодо Різдвяних ялинок. А тепер про мертвий ефір.
10 секунд мовчання – це довго. 10 секунд мертвого ефіру – це страшно. За це мене звільнили б з роботи. Саме стільки часу було потрібно президентові на його прес-конференції, аби придумати слово на це дерево, яке для нього є новорічним. І придумав він його своєю рідною мовою. Не українською.
Дещо тут врятувала картинка. Відсутність звуку компенсувала гладенька фізіономія пана Януковича. Бідний президент. Ну, так – словечка шукав. Мучився. Аж сам із себе хотів сміятися. Та врешті решт, після 10 секунд словесних пошуків щось вийшло. Але вже вкотре – не те.
Ой.
