Львів – Лише 15 кілометрів у бік від траси Київ-Одеса і можна потрапити у Пархомівку, в куточок Європи посеред українського звичайного села. Ще здалеку видніється розкішна Покровська церква, що нагадує мереживо витинанки. Храм збудований понад 100 років тому. Це поєднання різних стилів і форм – готики, східних традицій і язичеських форм з численними символами і знаками. На стінах церкви збереглись дві мозаїки «Покров Богоматері» і «Спас Нерукотворний», виконані за ескізами самого Миколи Реріха. Збудувала храм родина Голубєвих. Адже Пархомівка належала відомому російському магнату Віктору Голубєву. Пархомівська земля за його життя була зразком господарності. Голубєв не шкодував грошей на розвиток села: збудував і утримував дві школи, шпиталь, амбулаторію з акушерським відділенням, читальню. Заможний чоловік задумав збудувати велику церкву, але його мрію здійснили уже сини після смерті батька, у 1903 році. Церкву будували за проектом архітектора Покровського, а Микола Реріх був знайомим Віктора Голубєва і зробив ескізи мозаїк та зовнішнього декору храму. Дві мозаїки збереглись донині і вражають відвідувачів.
Українські меценати початку ХХ століття Бродські, Терещенки, Галагани, Симеренки, Косовський, митрополит Андрей Шептицький і цей список можна продовжити власні заощадження вкладали в українську культуру, просвіту, історію, науку, економіку, словом у людей, яких вони хотіли бачити освіченими і розумними. Вони залишили нам храми, школи, музеї, гімназії, академії, монастирі, бібліотеки, парки, архітектурні шедеври. Привозили в Україну картини, скульптури славетних світових митців. Ці люди працювали і вкладали у свій край і народ.
Що залишить по собі сьогоднішнє покоління українських олігархів? Зруйновані пам’ятки архітектури, обкрадені картинні галереї, бібліотеки та архіви, зрубані ліси, знищені ландшафти, брудні ріки і моря, дикі будівлі, обгороджені метровими парканами, за якими власні садиби, жахливі дороги і сміття, а ще мільйони на закордонних рахунках. Панує не лише повна відсутність здорових амбіцій творити для майбутніх поколінь, але немає й натяку на розуміння меценатства. Тим часом уже роками поглиблюється інстинкт набивання власних кишень.
А збудувати міцну державу на моральних засадах може лише здоровий фізично і духовно народ. Про це писав майже 100 років тому великий меценат, митрополит Андрей Шептицький.
Українські меценати початку ХХ століття Бродські, Терещенки, Галагани, Симеренки, Косовський, митрополит Андрей Шептицький і цей список можна продовжити власні заощадження вкладали в українську культуру, просвіту, історію, науку, економіку, словом у людей, яких вони хотіли бачити освіченими і розумними. Вони залишили нам храми, школи, музеї, гімназії, академії, монастирі, бібліотеки, парки, архітектурні шедеври. Привозили в Україну картини, скульптури славетних світових митців. Ці люди працювали і вкладали у свій край і народ.
Що залишить по собі сьогоднішнє покоління українських олігархів? Зруйновані пам’ятки архітектури, обкрадені картинні галереї, бібліотеки та архіви, зрубані ліси, знищені ландшафти, брудні ріки і моря, дикі будівлі, обгороджені метровими парканами, за якими власні садиби, жахливі дороги і сміття, а ще мільйони на закордонних рахунках. Панує не лише повна відсутність здорових амбіцій творити для майбутніх поколінь, але немає й натяку на розуміння меценатства. Тим часом уже роками поглиблюється інстинкт набивання власних кишень.
А збудувати міцну державу на моральних засадах може лише здоровий фізично і духовно народ. Про це писав майже 100 років тому великий меценат, митрополит Андрей Шептицький.