Помилково вважається, що вперше цю технологію випробували 2004 року на виборах міського голови Мукачевого Закарпатської області. Тоді відбулися численні фальсифікації на користь неофіційного висуванця від Соціал-демократичної партії (об’єднаної) Ернста Нусера. Він був оголошений переможцем і нібито виграв у висуванця від «Нашої України» Віктора Балоги. Відомо, що результати цих виборів було скасовано судом через фальсифікації.
Але насправді історія фальсифікацій почалася з виборів київського міського голови 1994 року. Напередодні другого туру кандидат від впливового на той час Народного Руху України Володимир Черняк просто у студії відмовився дебатувати із своїм опонентом Леонідом Косаківським. Він зробив скандальну заяву, з якої запам’яталася одна фраза – «Не всі в Києві освиніли». Її потім пережовували журналісти, мовляв, кандидат на міського голову вважає, що загалом кияни освиніли, але не всі.
За самим скандальним фактом відмови від дебатів і за обсмоктуванням не зовсім вдалої фрази якось загубилася причина такої поведінки кандидата на міського голову. А вона була така проста, що на той час у неї навіть не вірилося. Черняк виявив підготовку до фальсифікацій. На той час, якщо людина виїздила з місця проживання, дозволялося проголосувати заздалегідь. Володимир Черняк побачив, що на деяких дільницях у скриньках вже напхано повно бюлетенів – нібито проголосували ті, хто кудись їхав. А крім того, спостерігачі виявили кілька мішків із неврахованими бюлетенями, про які вони склали відповідні документи. Але ці мішки швидко були переховані. Звернення до міліції не допомагали – вона обслуговувала владу, яку тоді уособлював суперник Черняка Леонід Косаківський, і не реагувала на скарги. Після завершення виборів спостерігачів не допустили споглядати процес підрахунку голосів. Володимир Черняк твердить, що за Косаківським стояли ті ж люди, які потім організували фальсифікації і в Мукачевому.
«Таблоїдне» фальшування
Є підстави припускати, що виборами у Києві фальсифікації не обмежилися. 1998 року перед виборами до Верховної Ради було розрекламоване електронне табло для підрахунку голосів. Голова Центральної виборчої комісії Михайло Рябець обіцяв, що таке нововведення створить прозорий процес виборів і за процесом підбиття підсумків можна буде спостерігати он-лайн. Але наступного після виборів або через два дні після них табло раптом зависло і висіло непорушно протягом трьох днів. Тоді прохідним для партій і блоків був чотиривідсотковий бар’єр. Його ледь-ледь подолала Соціал-демократична партія (об’єднана), з якою тісно співпрацював тодішній Президент Леонід Кучма. Вона набрала 4,01 відсотка. І саме ця партія неофіційно підтримувала 2004 року кандидата на міського голову Мукачевого Ернста Нусера, на користь якого відбулося фальшування.
Здавалося б мукачівська історія мала б стати добрим уроком для фальсифікаторів, адже тоді засудили кількох високопосадовців. Та й на додачу прогримів скандал зі спробами сфальсифікувати вибори Президента 2005 року, після якого, правда, ніхто не був покараний. Перед нинішніми місцевими виборами одним із перших регіонів, де було виявлено фальшиві бюлетені, стало Прикарпаття. Голова обласної міліції Василь Варцаба заявив, що влада жодним чином не зацікавлена у фальшуванні волевиявлення громадян і, мовляв, створені всі умови для проведення чесних і прозорих виборів. Ці слова викликають хіба що іронію, оскільки прозвучали вони з вуст особи, якій закидали причетність до фальсифікацій у Мукачевому і яка тривалий час переховувалася в Росії від кримінального переслідування за участь у фальшуванні виборів. Колектив Закарпатського обласного управління внутрішніх справ, яке очолював Варцаба, висловив йому недовіру за пресування тих міліціонерів, які з власної ініціативи знешкодили групу провокаторів на президентських виборах 2004 року. З перемогою Віктора Януковича Варцаба знову сів у високе міліцейське крісло.
Жертва обману пригріває шахраїв
Геннадій Москаль звернув увагу, що до Мукачівської Закарпатської області балотувався Володимир Паульо, він же кримінальний авторитет на прізвисько Чалий, який за причетність до подій 2004 року отримав три роки умовно. На цих виборах він теж встиг засвітитися. «Закарпатські новини» повідомили, що він разом із братками у всіх на очах виштовхав із залу громадянина, який мав необережність поставити незручне запитання одному з кандидатів до обласної ради. Найбільш вражаючим є те, що Паульо висунувся від «Єдиного центру» Віктора Балоги, який був 2004 року кандидатом у мери Мукачевого і проти якого тоді боровся Паульо.
Суперник Балоги на тих виборах сфальсифікований переможець Ернст Нусер теж був прилаштований Віктором Балогою. Коли він після перемоги Віктора Ющенка на виборах Президента став головою обласної державної адміністрації Закарпаття, то прилаштував Нусера начальником управління європейської інтеграції та зовнішньоекономічних зв’язків облдержадміністрації.
Така милостивість до фальсифікаторів ймовірно пояснюється тим, що Балога теж виходець із Соціал-демократичної партії (об’єднаної) і йому, можливо, не чужі методи, які свого часу були засновані проти нього самого.
Якщо влада прихильно ставиться до фальсифікацій, якщо принаймні частина опозиції на ділі обдаровує своєю милістю фальсифікаторів, то хто ж буде з цими фальсифікаціями боротися? Тож питання на наступних парламентських виборах стоятиме так – не хто завоює більше симпатій виборців, а хто кого перебюлетенить, себто вкине більше фальшивих бюлетенів.
Усвідомлення цього факту суспільством відбувалося за принципом будь-якої ідеї, яка заволодіває свідомістю мас. 1994 року суспільство не звернуло увагу на це, бо «Такого не може бути». Потім воно почало сумніватися. Мовляв, у цьому щось є. А тепер уже «Як же може бути інакше!!!» Понад 60 відсотків виборців були упевнені, що вибори до місцевих органів влади пройдуть із фальсифікаціями.
І для чого тоді на вибори ходити? Ото й не пішли – нинішні вибори зафіксували найнижчу явку за всю історію незалежної України. Протестні настрої зростають.
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
Але насправді історія фальсифікацій почалася з виборів київського міського голови 1994 року. Напередодні другого туру кандидат від впливового на той час Народного Руху України Володимир Черняк просто у студії відмовився дебатувати із своїм опонентом Леонідом Косаківським. Він зробив скандальну заяву, з якої запам’яталася одна фраза – «Не всі в Києві освиніли». Її потім пережовували журналісти, мовляв, кандидат на міського голову вважає, що загалом кияни освиніли, але не всі.
За самим скандальним фактом відмови від дебатів і за обсмоктуванням не зовсім вдалої фрази якось загубилася причина такої поведінки кандидата на міського голову. А вона була така проста, що на той час у неї навіть не вірилося. Черняк виявив підготовку до фальсифікацій. На той час, якщо людина виїздила з місця проживання, дозволялося проголосувати заздалегідь. Володимир Черняк побачив, що на деяких дільницях у скриньках вже напхано повно бюлетенів – нібито проголосували ті, хто кудись їхав. А крім того, спостерігачі виявили кілька мішків із неврахованими бюлетенями, про які вони склали відповідні документи. Але ці мішки швидко були переховані. Звернення до міліції не допомагали – вона обслуговувала владу, яку тоді уособлював суперник Черняка Леонід Косаківський, і не реагувала на скарги. Після завершення виборів спостерігачів не допустили споглядати процес підрахунку голосів. Володимир Черняк твердить, що за Косаківським стояли ті ж люди, які потім організували фальсифікації і в Мукачевому.
«Таблоїдне» фальшування
Є підстави припускати, що виборами у Києві фальсифікації не обмежилися. 1998 року перед виборами до Верховної Ради було розрекламоване електронне табло для підрахунку голосів. Голова Центральної виборчої комісії Михайло Рябець обіцяв, що таке нововведення створить прозорий процес виборів і за процесом підбиття підсумків можна буде спостерігати он-лайн. Але наступного після виборів або через два дні після них табло раптом зависло і висіло непорушно протягом трьох днів. Тоді прохідним для партій і блоків був чотиривідсотковий бар’єр. Його ледь-ледь подолала Соціал-демократична партія (об’єднана), з якою тісно співпрацював тодішній Президент Леонід Кучма. Вона набрала 4,01 відсотка. І саме ця партія неофіційно підтримувала 2004 року кандидата на міського голову Мукачевого Ернста Нусера, на користь якого відбулося фальшування.
Здавалося б мукачівська історія мала б стати добрим уроком для фальсифікаторів, адже тоді засудили кількох високопосадовців. Та й на додачу прогримів скандал зі спробами сфальсифікувати вибори Президента 2005 року, після якого, правда, ніхто не був покараний. Перед нинішніми місцевими виборами одним із перших регіонів, де було виявлено фальшиві бюлетені, стало Прикарпаття. Голова обласної міліції Василь Варцаба заявив, що влада жодним чином не зацікавлена у фальшуванні волевиявлення громадян і, мовляв, створені всі умови для проведення чесних і прозорих виборів. Ці слова викликають хіба що іронію, оскільки прозвучали вони з вуст особи, якій закидали причетність до фальсифікацій у Мукачевому і яка тривалий час переховувалася в Росії від кримінального переслідування за участь у фальшуванні виборів. Колектив Закарпатського обласного управління внутрішніх справ, яке очолював Варцаба, висловив йому недовіру за пресування тих міліціонерів, які з власної ініціативи знешкодили групу провокаторів на президентських виборах 2004 року. З перемогою Віктора Януковича Варцаба знову сів у високе міліцейське крісло.
Жертва обману пригріває шахраїв
Геннадій Москаль звернув увагу, що до Мукачівської Закарпатської області балотувався Володимир Паульо, він же кримінальний авторитет на прізвисько Чалий, який за причетність до подій 2004 року отримав три роки умовно. На цих виборах він теж встиг засвітитися. «Закарпатські новини» повідомили, що він разом із братками у всіх на очах виштовхав із залу громадянина, який мав необережність поставити незручне запитання одному з кандидатів до обласної ради. Найбільш вражаючим є те, що Паульо висунувся від «Єдиного центру» Віктора Балоги, який був 2004 року кандидатом у мери Мукачевого і проти якого тоді боровся Паульо.
Суперник Балоги на тих виборах сфальсифікований переможець Ернст Нусер теж був прилаштований Віктором Балогою. Коли він після перемоги Віктора Ющенка на виборах Президента став головою обласної державної адміністрації Закарпаття, то прилаштував Нусера начальником управління європейської інтеграції та зовнішньоекономічних зв’язків облдержадміністрації.
Така милостивість до фальсифікаторів ймовірно пояснюється тим, що Балога теж виходець із Соціал-демократичної партії (об’єднаної) і йому, можливо, не чужі методи, які свого часу були засновані проти нього самого.
Якщо влада прихильно ставиться до фальсифікацій, якщо принаймні частина опозиції на ділі обдаровує своєю милістю фальсифікаторів, то хто ж буде з цими фальсифікаціями боротися? Тож питання на наступних парламентських виборах стоятиме так – не хто завоює більше симпатій виборців, а хто кого перебюлетенить, себто вкине більше фальшивих бюлетенів.
Усвідомлення цього факту суспільством відбувалося за принципом будь-якої ідеї, яка заволодіває свідомістю мас. 1994 року суспільство не звернуло увагу на це, бо «Такого не може бути». Потім воно почало сумніватися. Мовляв, у цьому щось є. А тепер уже «Як же може бути інакше!!!» Понад 60 відсотків виборців були упевнені, що вибори до місцевих органів влади пройдуть із фальсифікаціями.
І для чого тоді на вибори ходити? Ото й не пішли – нинішні вибори зафіксували найнижчу явку за всю історію незалежної України. Протестні настрої зростають.
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
