Віце-спікер Микола Томенко задоволений тим, що олігархи розщедрилися на виборчу кампанію.
«Уперше за місяці перебування при владі Президента Януковича та прем’єра Азарова Україна відчула серйозну інвестицію і повернення тіньового капіталу, – зазначив він. –В усякому разі, пересічні громадяни на собі відчули, що є ще запаси грошей в українських олігархів і представників влади. За нашими підрахунками, в Україну повернулися сотні мільярдів гривень».
Утім, особливих підстав тішитися немає. Бо багатії вкладають гроші у вибори аж ніяк не з альтруїстичних міркувань. Потім вони намагаються відбити вкладені в кампанію кошти сторицею.
Найпоказовішим тут став приклад столичного мера Леоніда Черновецького. Соромно зізнатися, але саме Леонід Михайлович зі своєю «молодою командою» став одним із найяскравіших феноменів створеної на помаранчевому Майдані влади. Так от, він послідовно ділився продуктовими наборами із малозабезпеченими киянами. У значній (чи навіть вирішальній) мірі саме завдяки цьому він і був обраний міським головою. Не забував мер про своїх «любих бабусь» і згодом.
Про те, в якій ж*** опинився Київ внаслідок його господарювання, всім добре відомо. Як і про астрономічне зростання статків мера та його оточення. Вкладання грошей у найбідніших виборців та політичне прикриття на найвищому рівні виявилося дуже рентабельною справою.
Щоправда, зараз в головного столичного зятя В’ячеслава Супруненка нова влада забирає приватизовані на дуже пільгових умовах активи. Утім, вміння ділитися допомагало меру Черновецькому порозумітися з президентом Ющенком і, очевидно, допомагає зараз триматися на плаву і нести мінімальні втрати.
Отже, якщо вже радіти вкладеним у вибори грошам, то треба намагатися робити так, аби свято народного волевиявлення відбувалося якомога частіше. А взагалі-то, «бійтеся данайців, що дарунки підносять…».
«Уперше за місяці перебування при владі Президента Януковича та прем’єра Азарова Україна відчула серйозну інвестицію і повернення тіньового капіталу, – зазначив він. –В усякому разі, пересічні громадяни на собі відчули, що є ще запаси грошей в українських олігархів і представників влади. За нашими підрахунками, в Україну повернулися сотні мільярдів гривень».
Утім, особливих підстав тішитися немає. Бо багатії вкладають гроші у вибори аж ніяк не з альтруїстичних міркувань. Потім вони намагаються відбити вкладені в кампанію кошти сторицею.
Найпоказовішим тут став приклад столичного мера Леоніда Черновецького. Соромно зізнатися, але саме Леонід Михайлович зі своєю «молодою командою» став одним із найяскравіших феноменів створеної на помаранчевому Майдані влади. Так от, він послідовно ділився продуктовими наборами із малозабезпеченими киянами. У значній (чи навіть вирішальній) мірі саме завдяки цьому він і був обраний міським головою. Не забував мер про своїх «любих бабусь» і згодом.
Про те, в якій ж*** опинився Київ внаслідок його господарювання, всім добре відомо. Як і про астрономічне зростання статків мера та його оточення. Вкладання грошей у найбідніших виборців та політичне прикриття на найвищому рівні виявилося дуже рентабельною справою.
Щоправда, зараз в головного столичного зятя В’ячеслава Супруненка нова влада забирає приватизовані на дуже пільгових умовах активи. Утім, вміння ділитися допомагало меру Черновецькому порозумітися з президентом Ющенком і, очевидно, допомагає зараз триматися на плаву і нести мінімальні втрати.
Отже, якщо вже радіти вкладеним у вибори грошам, то треба намагатися робити так, аби свято народного волевиявлення відбувалося якомога частіше. А взагалі-то, «бійтеся данайців, що дарунки підносять…».
