Чеська «Лідове новіни» вважає, що «для влади Чехії її несподіване піклування про Україну не може скінчитися цілком добре». Газета вважає, що з арештом поліцією в Празі Богдана Данилишина, екс-міністра уряду Юлії Тимошенко, чеська влада, сама того не бажаючи, потрапила у «центр політичної війни» між опозицією Юлії Тимошенко та владною командою Президента Віктора Януковича. У газеті також стверджується, що «колишній український міністр чекає сьогодні на рішення чеського уряду: чи він отримає політичний притулок, чи ж буде виданий Києву». У слідчому ізоляторі чеської поліції до Данилишина, за словами його адвоката, як цитують «Лідове новіни», «ставляться добре і ведуть себе нейтрально». Газета також повідомляє, що «Данилишин, за словами його адвоката, роздмірковує над проханням про політичний притулок у Чехії». Тоді, як Україна, навпаки, вимагає його видачі, констатують «Лідове новіни».
Московська «Нєзавісімая газета» попереджає, що «в Україні спостерігається тривожна динаміка наростання ксенофобських настроїв». Тут також наведено оцінки експертів щодо того, «що влада Віктора Януковича своєю гуманітарною політикою сприяє збільшенню показників міжетнічної дистанції в Україні». Один із відомих у Києві соціологів, Олександр Вишняк, сказав газеті, що «українці насторожено ставляться до представників інших народів, але це ставлення не переростає у ворожість, ненависть». Вже у 2009 році понад 60 відсотків українців вважали міжетнічні стосунки в державі напруженими чи навіть потенційно конфліктними. А інший відомий український соціолог Володимир Паніотто відзначив, що «етнічна дистанція між українцями і росіянами за національністю, котрі проживають в Україні, зазвичай збільшується після кожних чергових виборів».
Швейцарська «Нойє Цюрхер Цайтунґ» стверджує, що «українські русини Закарпаття не лише перебувають у пошуках своєї ідентичності», але й можуть бути використані у політичних цілях окремими відомими українськими політиками. Газета нагадує, що русинський феномен заявив про себе з початком ХХ століття, коли «українці Карпат почали користуватися екстенсивною автономією в Чехословаччині 30-х років». Але з кінцем Другої світової війни, пише автор статті в «Нойє Цюрхер Цайтунґ» Рудольф Герман, «у Польщі, та й в Чехословаччині русини («рутени») вважалися українцями». Лише з часом, «русини визначали себе окремо у переписах населення і почали вимагати відповідних прав». В Україні, як зауважує Герман, під час перепису населення 2001 року лише до 10 тисяч закарпатців, із півтора мільйона населення Закарпатської області записалися «до рутенської меншини». «Нойє Цюрхер Цайтунґ» також наголошує, що «від 2008 року, коли карпато-русинський конгрес висунув вимогу автономії, в Закарпатті періодично спалахувало довкола цього політичне занепокоєння». «Але відгомін цих вимог серед населення області незначний, бо вважається, що за цим стоять владні амбіції одинаків, які граються в політичну оригінальність. Зокрема, однією із таких явних постатей є Віктор Балога, колишній глава Секретаріату Президента Віктора Ющенка. Напрошуються підозри, що Балога хоче таким чином тримати оборону в його рідному регіоні, якому надає більше значення та уваги після того, як покинув загальнонаціональну сцену», – пише швейцарська «Нойє Цюрхер Цайтунґ».
Московська «Нєзавісімая газета» попереджає, що «в Україні спостерігається тривожна динаміка наростання ксенофобських настроїв». Тут також наведено оцінки експертів щодо того, «що влада Віктора Януковича своєю гуманітарною політикою сприяє збільшенню показників міжетнічної дистанції в Україні». Один із відомих у Києві соціологів, Олександр Вишняк, сказав газеті, що «українці насторожено ставляться до представників інших народів, але це ставлення не переростає у ворожість, ненависть». Вже у 2009 році понад 60 відсотків українців вважали міжетнічні стосунки в державі напруженими чи навіть потенційно конфліктними. А інший відомий український соціолог Володимир Паніотто відзначив, що «етнічна дистанція між українцями і росіянами за національністю, котрі проживають в Україні, зазвичай збільшується після кожних чергових виборів».
Швейцарська «Нойє Цюрхер Цайтунґ» стверджує, що «українські русини Закарпаття не лише перебувають у пошуках своєї ідентичності», але й можуть бути використані у політичних цілях окремими відомими українськими політиками. Газета нагадує, що русинський феномен заявив про себе з початком ХХ століття, коли «українці Карпат почали користуватися екстенсивною автономією в Чехословаччині 30-х років». Але з кінцем Другої світової війни, пише автор статті в «Нойє Цюрхер Цайтунґ» Рудольф Герман, «у Польщі, та й в Чехословаччині русини («рутени») вважалися українцями». Лише з часом, «русини визначали себе окремо у переписах населення і почали вимагати відповідних прав». В Україні, як зауважує Герман, під час перепису населення 2001 року лише до 10 тисяч закарпатців, із півтора мільйона населення Закарпатської області записалися «до рутенської меншини». «Нойє Цюрхер Цайтунґ» також наголошує, що «від 2008 року, коли карпато-русинський конгрес висунув вимогу автономії, в Закарпатті періодично спалахувало довкола цього політичне занепокоєння». «Але відгомін цих вимог серед населення області незначний, бо вважається, що за цим стоять владні амбіції одинаків, які граються в політичну оригінальність. Зокрема, однією із таких явних постатей є Віктор Балога, колишній глава Секретаріату Президента Віктора Ющенка. Напрошуються підозри, що Балога хоче таким чином тримати оборону в його рідному регіоні, якому надає більше значення та уваги після того, як покинув загальнонаціональну сцену», – пише швейцарська «Нойє Цюрхер Цайтунґ».
