Ще б пак! Адже Москва отримує нового керівника вперше майже за два десятиліття – Юрій Лужков керував містом від початку 90-х років. Тому й приглядаються до Сергія Собяніна не як до звичайного мера чи хоча б як до звичайного керівника одного з суб’єктів федерації, а як до однієї з найбільш важливих у російській політиці постатей. І всі помічають, як він відрізняється від свого попередника – моторного і амбітного Лужкова. А Собянін – сірий чиновник, навіть його біографію переповідати нудно, посади й посади...
Але насправді Юрій Лужков і Сергій Собянін дуже схожі. Обидва вони – люди системи. Лужков старанно служив системі радянській, а коли вона почала стрімко змінюватись, знайшов своє місце у новій. Однак нова система вимагала публічних політиків і Лужков став таким.
З бюрократа, який оголошував, що був і залишається на «господарчій платформі», він перетворився на яскравого публічного політика, який жорстко розмовляв із бунтівним з’їздом народних депутатів Росії. І разом з єльцинською системою еволюціонував. От тільки на слухняного чиновника так до кінця й не перетворився.
Могутні російські клани не забувають про відданих їм людей
А Собянін як керівник став формуватися вже в період пізнього Єльцина, коли від чиновників вимагали бути не стільки публічними, скільки слухняними. Його перше серйозне завдання – на посаді голови парламенту Ханти-Мансійського автономного округу. Одночасно Собянін був членом Ради Федерації й очолював комітет по конституційному законодавству. Від цього комітету залежало, чи піде у відставку бунтівний генеральний прокурор Росії Юрій Скуратов – один із небагатьох, хто наважився поставити руба питання про корупцію у оточенні Бориса Єльцина. Собянін із завданням упорався.
Від єльцинського оточення за дискредитацію Скуратова відповідав голова ФСБ Володимир Путін. Обидва отримали нагороди. Путіна Єльцин призначив прем’єр-міністром, згодом передав йому владу. Стрімко розвивалася і кар’єра Собяніна – він став губернатором рідного округу, потім очолив Тюменську область, адміністрацію президента Росії, став віце-прем’єром. І от – нова кадрова сходинка, яка тільки підтверджує, що могутні російські клани не забувають про тих, хто вміє виконувати їхні найважливіші завдання...
Тепер на чолі Росії, її уряду і її столиці – представники одного клану, люди системи. Такого ще ніколи не було. Однак важливо, чи вдасться Собяніну впоратися із непростим московським господарством, стати своїм для москвичів – адже від московської стабільності залежить стабільність російської влади як такої. Так що насправді призначення нового мера – це досить небезпечний для Кремля і «Білого дому» експеримент.
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Але насправді Юрій Лужков і Сергій Собянін дуже схожі. Обидва вони – люди системи. Лужков старанно служив системі радянській, а коли вона почала стрімко змінюватись, знайшов своє місце у новій. Однак нова система вимагала публічних політиків і Лужков став таким.
З бюрократа, який оголошував, що був і залишається на «господарчій платформі», він перетворився на яскравого публічного політика, який жорстко розмовляв із бунтівним з’їздом народних депутатів Росії. І разом з єльцинською системою еволюціонував. От тільки на слухняного чиновника так до кінця й не перетворився.
Могутні російські клани не забувають про відданих їм людей
А Собянін як керівник став формуватися вже в період пізнього Єльцина, коли від чиновників вимагали бути не стільки публічними, скільки слухняними. Його перше серйозне завдання – на посаді голови парламенту Ханти-Мансійського автономного округу. Одночасно Собянін був членом Ради Федерації й очолював комітет по конституційному законодавству. Від цього комітету залежало, чи піде у відставку бунтівний генеральний прокурор Росії Юрій Скуратов – один із небагатьох, хто наважився поставити руба питання про корупцію у оточенні Бориса Єльцина. Собянін із завданням упорався.
Від єльцинського оточення за дискредитацію Скуратова відповідав голова ФСБ Володимир Путін. Обидва отримали нагороди. Путіна Єльцин призначив прем’єр-міністром, згодом передав йому владу. Стрімко розвивалася і кар’єра Собяніна – він став губернатором рідного округу, потім очолив Тюменську область, адміністрацію президента Росії, став віце-прем’єром. І от – нова кадрова сходинка, яка тільки підтверджує, що могутні російські клани не забувають про тих, хто вміє виконувати їхні найважливіші завдання...
Тепер на чолі Росії, її уряду і її столиці – представники одного клану, люди системи. Такого ще ніколи не було. Однак важливо, чи вдасться Собяніну впоратися із непростим московським господарством, стати своїм для москвичів – адже від московської стабільності залежить стабільність російської влади як такої. Так що насправді призначення нового мера – це досить небезпечний для Кремля і «Білого дому» експеримент.
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
