Стоять поряд два даїшники.
– О, як хтось швидко їде!
– Яка швидкість?
– 100 гривень.
Це анекдот, але, на жаль, у житті все абсолютно ідентично. Я не хочу зараз говорити, що я до біса дисциплінований водій, який ніколи у житті не порушував правил дорожнього руху. Разом з тим… Водії, які часто їздять житомирською трасою прекрасно знають два населених пункти: Гурівщина та Калинівка, де завжди стоять даїшники. Це знаю і я. Так от, в’їхавши у Гурівщину, де стоїть білий знак, я чесно скинула швидкість до допустимих 79 кілометрів. І так я їхала впродовж усього населеного пункту, аж допоки не побачила перекреслений білий знак, до якого залишалося метрів 10. Відповідно, я і натиснула на педаль газу. Моя швидкість ледве сягнула 90 кілометрів, як з-під самого знаку, у прямому розумінні з кущів, вискочив сержант Петренко. О, нехай дарує мені той даїшник, адже то був зовсім не сержант, а офіцер, цілий старший лейтенант Мерецький. Говорили-балакали та і пішли оформляти протокол. Розмова була цікавою, мовляв, якщо підпишеш протокол без заперечень, буде мінімальний штраф, якщо ж ні – то напишу, що ти створювала аварійну ситуацію.
Та біс із цим випадком і штрафом 255 гривень, який я маю заплатити. Тим більше, що де-юре я і справді порушила. Проте, відразу згадався інший випадок. Якось мій «мажорний» товариш вирішив продемонструвати мені потужності своєї новенької машини, а саме, як різко вона у нього набирає швидкість. Дозвольте мені не вдаватися у подробиці стосовно марки машини та статусу цієї людини… Демонстрацію він влаштував посеред білого дня на київському Проспекті перемоги. Машина і справді за лічені секунди розігналася майже до 200 кілометрів, аж тут я побачила його високість сержанта Петренка, який вже було підняв свою паличку, щоб виконати обов’язки стражі закону. Але, як то кажуть, лоханувся. Чому? Та тому, що сержанти Петренки не зупиняють машини із «крутими» номерами. Тож вчасно побачивши «правильні» номери, які необізнаній людині здадуться абсолютно звичайними, даїшник показав жест, щоб ми їхали далі.
Не хочу робити ніяких висновків про мораль. Хіба що, трохи дивує, ну зовсім трохи те, що у кущах сидів не сержант Петренко, а людина, яка має офіцерське знання.
– О, як хтось швидко їде!
– Яка швидкість?
– 100 гривень.
Це анекдот, але, на жаль, у житті все абсолютно ідентично. Я не хочу зараз говорити, що я до біса дисциплінований водій, який ніколи у житті не порушував правил дорожнього руху. Разом з тим… Водії, які часто їздять житомирською трасою прекрасно знають два населених пункти: Гурівщина та Калинівка, де завжди стоять даїшники. Це знаю і я. Так от, в’їхавши у Гурівщину, де стоїть білий знак, я чесно скинула швидкість до допустимих 79 кілометрів. І так я їхала впродовж усього населеного пункту, аж допоки не побачила перекреслений білий знак, до якого залишалося метрів 10. Відповідно, я і натиснула на педаль газу. Моя швидкість ледве сягнула 90 кілометрів, як з-під самого знаку, у прямому розумінні з кущів, вискочив сержант Петренко. О, нехай дарує мені той даїшник, адже то був зовсім не сержант, а офіцер, цілий старший лейтенант Мерецький. Говорили-балакали та і пішли оформляти протокол. Розмова була цікавою, мовляв, якщо підпишеш протокол без заперечень, буде мінімальний штраф, якщо ж ні – то напишу, що ти створювала аварійну ситуацію.
Та біс із цим випадком і штрафом 255 гривень, який я маю заплатити. Тим більше, що де-юре я і справді порушила. Проте, відразу згадався інший випадок. Якось мій «мажорний» товариш вирішив продемонструвати мені потужності своєї новенької машини, а саме, як різко вона у нього набирає швидкість. Дозвольте мені не вдаватися у подробиці стосовно марки машини та статусу цієї людини… Демонстрацію він влаштував посеред білого дня на київському Проспекті перемоги. Машина і справді за лічені секунди розігналася майже до 200 кілометрів, аж тут я побачила його високість сержанта Петренка, який вже було підняв свою паличку, щоб виконати обов’язки стражі закону. Але, як то кажуть, лоханувся. Чому? Та тому, що сержанти Петренки не зупиняють машини із «крутими» номерами. Тож вчасно побачивши «правильні» номери, які необізнаній людині здадуться абсолютно звичайними, даїшник показав жест, щоб ми їхали далі.
Не хочу робити ніяких висновків про мораль. Хіба що, трохи дивує, ну зовсім трохи те, що у кущах сидів не сержант Петренко, а людина, яка має офіцерське знання.
