– Досі у широкому світі, за межами Європи пересічні і не обтяжені географією люди думають, що Україна – це десь там у Росії.
За роки незалежності Україні вдалося мало зробити, щоб посісти якесь чітке, визначене місце в економічно-інформаційно-об’єднаному, глобальному світі.
Однак схоже на те, що наша хата не зовсім скраю. І це починають розуміти всередині України і в світі, бо ось що сказав Президент України на 65 сесії Генеральної Асамблеї ООН.
Віктор ЯнуковичВіктор Янукович: Глобальний виклик потребує глобальної відповіді. Світ має виробити нову фінансово-економічну систему відносин. Вважаю необхідним підтримувати подальші глобальні процеси поширення вільного руху людей, товарів, послуг і капіталу. Нові зони вільної торгівлі і безвізові режими – це вважливий компонент правильної відповіді на глобальні виклики сучасності.
– Виступаючи в ООН, Віктор Янукович наголосив, що Україна може допомогти світу вирішити теж глобальну проблему – продовольчу проблему.
Пане Плотніков, чи справді є розуміння у владній команді того, що може Україна дати такого світу, щоб мати свою чітку економічну нішу?
Олексій ПлотніковОлексій Плотніков: Безперечно, що є розуміння. Можливо, це одна з таких традиційних вад, яка йде у нас в спадщину від усіх років незалежності. Тобто, Україна якось автоматично інтегрувалася до світових економічних, політичних відносин, але жодної програми інтеграції немає, у нас немає жодної стратегії того, яке місце повинна Україна відігравати у світі, яка повинна бути у неї позиція, чим вона повинна займатися, які повинні бути переваги, умовно кажучи.
Не традиційні конкурентні переваги, які там називають, тобто чорноземи, географічне становище, душевні люди, пісні співають, ще щось. Не з цієї точки зору, а з точки зору того, що реально Україна може дати світу, що вона може взяти у світу, як вона може зайняти сильну позицію.
В Україні 47% ВВП – це експортноорієнтовані галузі. Більше 50% експорту – це необроблена продукція. Умовно кажучи, це хімія, чорна металургія – це все те, що ніяк не притаманно країнам, наприклад, з розвиненою економікою.У ЄС 80% це оброблено, це готова продукція, у нас структура експорту, скоріш за все, притаманна країнам, що розвиваються, країнам Африки. Готова кінцева продукція повинна йти у світі, Україна повинна зайняти своє місце у світі як експортер обробленої продукції.
Україна повинна використати все те, що в неї є зараз. Тобто, якщо так трапилося, що ми транзитні, то ми повинні мати відповідні дороги, відповідні можливості, транзитні можливості з Європи до Росії чи з півдня на північ.
Україна повинна використовувати той потенціал, який, незважаючи на 20 років, традиційно існував, тобто, ті галузі, які конкурентні,
незважаючи ні на що.
– Пане Новак, що треба зробити Україні, щоб стати економічно успішною не тільки всередині для себе, але (це майже одне і те ж саме) в цілому для світу?
Андрій НовакАндрій Новак: Моя модель називається «трифункціональна економічна модель України». Вона полягає в тому, що до економічної системи треба ставитися комплексно. Не можна економічну систему країни витягнути якимись окремими галузевими програми, якимись пріоритетними територіями, вільними економічними зонами чи чимось подібний.
Економічна система – це цілісний організм, в якому працює своя грошова одиниця, в якому працює банківська система, податкова, бюджетна система. Треба підходити комплексно, виходячи з трьох базових економічних функцій: функція виробництва, функція продажу виробленого і функція розподілу результатів першого і другого. Це є вічний економічний «кровообіг»: виробив-продав-розподілив.
У чому проблема в Україні? Проблема в кожній з цих трьох функцій і проблема у взаємодії між ними. Тобто, треба займатися економікою комплексно.
Якщо говорити про те, де наша хата, то географічно наша хата – це центр Європи, геополітично ми стали набагато менш цікаві після провалу результатів Помаранчевої революції, економічно ж ми на самих задвірках Європи. Це точно. І вже потрохи відкочуємося в задвірки світу економічно.
Пан Олексій дуже правильно назвав. Що таке Україна економічно сьогодні для світу? Це металопрокат, хімія в чистому вигляді і зерно. А ще транзитна зона, яка останніми роками весь час не надійна. Оце Україна.
Тобто, це примітивно: ресурсно-сировинна держава. Хоча 20 років тому, не так далеко українська економіка виробляла все: від голки до космічних ракет масово і серійно. Зараз ви підете на будь-який ринок, базар чи магазин, щоб знайти український товар, вам треба зробити надзвичайні зусилля. Навіть найпростіший український товар.
– Пане Плотніков, наскільки зараз Україна зустрічає на міжнародному рівні зацікавленість у тому, щоб ці сфери саме були задіяні і економічно розвивалися?
Олексій Плотніков: Є ринки ЄС. Нам дуже важко туди увійти більше, ніж ми увійшли, тому що там і квотування, і ліцензування, розподіл продукції між країнами ЄС і багато чого іншого.
Але в принципі якихось перешкод, щоб розвивалися всередині, всередині зробили галузі, які виробляли б оброблену продукцію, тобто готову продукцію для споживання, немає. Це все залежатиме від економічної, від політичної волі України. Якщо в нас є прагнення до того, щоб ми, наприклад, відродили свою легку промисловість, ми її будемо відроджувати.
Тобто, ті речі, які закладені у Податковому кодексі, що буде нульове оподаткування легкої промисловості з метою її відродження, то це можна лише вітати. Тому що традиційно у нас була нормальна легка промисловість, зараз ми дійшли до того, що три фабрики працює.
– Ви вважаєте, що преференції для окремих галузей в Податковому кодексі – це правильний хід?
Олексій Плотніков: Там преференції, обмежені певним терміном. Тобто, в даному випадку це правильно. Те, що готельний бізнес під «Євро-2012», легка промисловість, те, що інші позиції, я вважаю, що це абсолютно нормально.
Андрій Новак:Щоб говорити такими категоріями, що Україна робить чи не робить, то це дуже загальні речі. Є конкретні документи, економічні механізми. Один механізм, який має у розпорядженні уряд, - це бюджет.
Як цим документом розпорядився чинний уряд? Бюджет на цей рік. Що він хоче розвивати, по преференціях? Наприклад, у цьому бюджеті уряд передбачив на вугільну галузь, тобто сировинну, по різних джерелах, біля 13 мільярдів гривень. Для порівняння, на всю авіакосмічну галузь 750 мільйонів. Різниця в 15 разів. На суднобудування – нуль у державному бюджеті. От вам конкретний приклад, куди спрямовуються зусилля уряду.
Ми знову закопуємо гроші на кілометрову глибину. Не у вугілля, не шахтарям ідуть ці гроші. На жаль. А ми знаємо кому. У той же час дійсно галузі, які є досі конкурентоздатними, українські (авіація, суднобудування), уряд через механізм бюджету ніяк не підтримує.
– Це правильній хід наш – порівнювати слова зі справами.
Вчора Прем’єр-міністр Микола Азаров на великому зібранні інвестиційно-інноваційному, яке було, заявив, що Україна з наступного року вже перейде якраз до цієї моделі розвитку, тобто інвестиційно-інноваційної, і залучить для цього 100 мільярдів гривень.
Микола Азаров планує витрачати ці кошти, як він сказав, на розвиток якраз літакобудівної промисловості, відновлення суднобудівної, а також аграрного сектору і впровадження енергозберігальних технологій…
Пане Плотніков, з одного боку, ми заявляємо про те, що аграрний бізнес – це наш пріоритет і ми готові нагодувати увесь світ, з іншого боку, є втручання держави, урядових структур у роботу аграріїв, як заявив один з присутніх на зібранні Ігор Мітюков. З одного боку, ми кажемо про те, що треба розвивати ті галузі, якими Україна завжди була відома у світі, а з іншого боку, ми бачимо, як ці положення розміщені в бюджеті, який зараз діє.
Що тут відбувається?
Олексій Плотніков: Давайте ми не будемо чіпати відразу бюджет на цей рік, який приймався, як ви знаєте, 28 квітня, тому що попередній уряд не зміг його прийняти в нормальні терміни.
28 квітня, якщо Ви пам’ятаєте...
– За 30 секунд.
Олексій Плотніков: …яйцями кидали у спікера, гранати димові дехто приніс до сесійної зали. За таких умов, слава Богу, що проголосували, що хоч якийсь бюджет є, якщо були такі умови для його прийняття. Тобто, з цієї точки зору, тут немає ніяких коментарів чи ніяких не може бути претензій.
Що стосується наступного року, то тут і Прем’єр вже казав, і за інших позицій нам відомо, що дійсно формування інвестиційно-інноваційної моделі – це позитивно, це фінансування цих конкурентоспроможних галузей. Це абсолютно нормально.
– Так. А де гроші візьмуть?
Олексій Плотніков: Гроші візьмуть у бюджеті, гроші візьмуть у приватних інвесторів, гроші візьмуть, наприклад, в умовах створення спільних підприємств з іншими державами. Якщо підключиться інвестор із закордону і буде збут, реалізація, то це абсолютно нормальне явище. Я тут не бачу якихось проблем.
Андрій Новак: Давайте знову будемо переходити від загальних гасел до конкретики.
Що значить «умови, в яких приймався бюджет»? Коли розроблявся бюджет урядом, що, в нього хтось кидав яйця? Він мав можливість зробити зовсім іншу якість цього бюджету. Тобто, давайте не будемо шукати причин. Бюджет міг бути інакшим. І прийняли б його так само.
А інвестиційний клімат – це не загальна фраза. Інвестиційний клімат формується перш за все податковим законодавством. І той Податковий кодекс, який зараз запропонував уряд, то для економіки краще, щоб його взагалі не було, ніж такий Податковий кодекс.
Наприклад, розвиток місцевого самоврядування. Конкретні показники. У цьому Податковому кодексі для місцевих бюджетів передбачено, що до місцевих бюджетів іде аж один податок і три дрібні збори. Все інше йде централізовано в центральний бюджет. І потім місцеві органи влади повинні бігати до Прем’єр-міністра, до міністра фінансів і просити гроші, щоб залатати прорвану трубу.
– Як Ви оцінюєте положення Податкового кодексу, які стосуються якраз входження України у світову економіку?
Андрій Новак: Одне нововведення, яке з’явилося в податковому законодавстві. Доступ до банківських рахунків, до руху коштів, тобто відкриття, закриття, колись мав доступ тільки спеціалізований фінансовий орган, який створювався за рішенням суду, зараз доступ до банківських рахунків має просто Податкова адміністрація. Тобто, податковий інспектор і Податкова адміністрація тепер можуть не тільки вриватися в офіси підприємств, яка вони роблять, опечатувати, забирати комп’ютери, документацію, а тепер ще й можуть оперувати банківськими рахунками. Який інвестор прийде сюди працювати на таких умовах?
– Ми маємо запитання від радіослухача.
Слухач: Я хочу заперечити, що є українські ліки, але які в 10 разів дорожчі імпортних. Заключили договір, імпортних уже немає і буде пенсія на одні наші ліки.
І друге. Скажіть, що на сьогодні Україна і СОТ?
Олексій Плотніков: Якщо у слухача проблема, хай напише мені як народному депутату, я обов’язково розберуся і дам відповідь.
Що стосується України і СОТ, то ми офіційно увійшли в травні 2008 року. На жаль, я не можу сказати, що в нас були якісь великі надбання, тому що і світова фінансова криза, і криза відповідно українська, криза того уряду, який пішов, того Президента, тобто всі ці кризові умови призвели до того, що ситуація розвивається…
– Яку користь Ви бачите у майбутньому?
Олексій Плотніков: Я бачу в майбутньому дуже велику користь. Якщо Україна буде працювати за вимогами СОТ, якщо Україна буде більш плідно інтегруватися до світової економічної спільноти, то були там розрахунки, починаючи від зростання ВВП на 4% до того, що все ж таки, з точки зору місця України у світі, це буде більш органічно, більш доцільно. Я абсолютно є прихильником того, що ми є членами СОТ.
Андрій Новак:Україна економічно повністю не готова до того, щоб бути членом СОТ. Але при цьому Україні у СОТ треба було вступати якомога швидше. Це парадокс. Чому? Умови СОТ жорсткі, конкурентні, коли ти мусиш тепер на рівних, без преференцій, без демпінгу працювати зі світовими виробниками, хоча б ці умови змусять, можливо, і наших виробників, і, головне, нашу владу нарешті подумати про економічний розвиток країни.
Але, на жаль, бачачи ті інструментарії, як їх використовує нинішній уряд, наприклад, так само як і попередній – нічим не відрізняється, бачачи, як використовується бюджет, Бюджетний кодекс, який розроблений, Податковий кодекс, який розроблений, я бачу, що українська політична еліта, яка міняється майже кожного року, не розуміє, що Україна вже у глобальному світі, і в цьому світі ти або займаєш своє достойне місце, або ти будеш на задвірках, так як зараз.
– Панове, чи можна було б зібрати економічну еліту, молодих провідних науковців, людей, які вміють думати, які знають міжнародний досвід, які розуміють, чого хоче світ від України, і знайти таку модель, яка допомогла б нам швидко заявити про своє «я» у світі, щоб наше місце там було вже не «скраю»?
Олексій Плотніков: Це такий крок, який прагнули зробити протягом усіх років незалежності. Я не пам’ятаю, за часів Кравчука такого ще не було. За часів Кучми з 1994 року час від часу когось брали, щось там проводили, якісь були зібрання еліт, еліти щось пропонували, писали різного роду програми.
Тобто, з точки зору 20 років незалежності це не є чимось надзвичайним. На жаль, Ви не відкрили щось таке нове, якусь Америку, як вийти з економічного становища, що ось давайте зберемо еліту.
– Така це не я. Це міністр Сингапуру приїжджав і каже: треба акумулювати це все.
Олексій Плотніков: Це нормально. В принципі, у нас є Комітет з економічних реформ, який також збирає різного роду еліту, яка, начебто, прагне, щоб акумулювати ці ідеї, розробити програму. Тобто, з точки зору дорадчого органу, він є і зараз. З точки зору того, що було протягом усіх років незалежності, то це є й зараз.
Є речі, які пов’язані не з відсутністю ідей. Ідей все ж таки у нас багато, у нас є різні ідеї в країні. Все ж таки тут проблема лежить у сфері реалізації цих ідей, як їх реалізовувати, чи є прагнення, чи є воля, чи є підтримка реалізації цих ідей.
Андрій Новак: Я абсолютно погоджуюся з паном Олексієм. Дуже багато було вже експертних рад, засідань і так далі. Воно постійно триває.
Проблема в чому? Проблема в тому, що експерти розробляють, пропонують, а політики, наприклад, пишуть собі бюджет так, як вони вважають це за потрібне, пишуть Бюджетний кодекс, Податковий кодекс так, як вони вважають за потрібне. Тобто, політики послухали – ви собі пишіть, а ми будемо робити так, як хочемо. Поки в Україні експерти не стануть політиками, поки ми не змінимо політичну еліту, яка за 20 років все, що могла нам дати, вже нам дала, і іншого результату вона нам не дасть…
Я завжди наводжу приклад, простий закон математики: від перестановки доданків сума не зміниться ніяк. Ви як не переставляйте наших політиків з однієї гілки влади на іншу: з депутата в міністри, з міністра в губернатора, і далі по колу останніх років 16 гуляють одні і ті ж самі люди, вони не дадуть іншого результату. Хочемо інший результат? Треба інші доданки.
– Є ще така проста арифметика підприємництва: є воля особистої людини, її бажання працювати у вільному ринку.
Чи сам ринок може в тих умовах, які зараз є, зробити так, щоб Україна посіла гідне місце у світовій економіці?
Олексій Плотніков: Ринок – це жорстка конкурентна боротьба. Це однозначно. Це немає нічого такого благодійного. Сам по собі, вважати, ринок без втручання, ринок без створення умов? Може таке бути. Але якщо держава реально займеться дерегуляцією. До речі, вчора Комітет з економічних реформ займався питаннями дерегуляції – зменшення втручання держави в підприємницький клімат. Якщо таке відбудеться, тоді дійсно запрацює в нас ринок, тоді в нас дійсно буде ринок конкурентним, будуть конкурентними товари, конкурентна продукція, і Україна буде конкурентною з точки зору світового ринку.
– Чи тим, кого називають «українськими олігархами», вигідно насправді, щоб Україна не була «хатою скраю»?
Олексій Плотніков: Їм безперечно це вигідно. Це додатковий прибуток, це зростання виробництв, це зростання прибутків і всього іншого.
Андрій Новак:Вільного ринку у світі немає ніде. Вже давно. Вільний ринок колись був, приблизно 100 років тому, в США. Він привів до американської Великої Депресії.
Економіки, які найбільш динамічно розвиваються, характерні дуже сильною економічною роллю держави. Найяскравіший приклад – це Китай, динамічний розвиток якого перевершив всі без винятку країни, хоч це дуже велика економіка сама по собі, бо в неї величезна динаміка саме тому, що країна розвивається за певною моделлю економічного розвитку.
Поки Україна не стане на свою модель економічного розвитку, ми завжди будемо жити від кризи до кризи. Це треба зрозуміти.
А чи наші олігархи готові? Вони, може, й готові. Але чомусь по їхніх діях цього не видно. Вони поки що не розуміють, що коли бідне економічне поле країни, то і їм немає куди далі розвиватися.
За роки незалежності Україні вдалося мало зробити, щоб посісти якесь чітке, визначене місце в економічно-інформаційно-об’єднаному, глобальному світі.
Однак схоже на те, що наша хата не зовсім скраю. І це починають розуміти всередині України і в світі, бо ось що сказав Президент України на 65 сесії Генеральної Асамблеї ООН.
– Виступаючи в ООН, Віктор Янукович наголосив, що Україна може допомогти світу вирішити теж глобальну проблему – продовольчу проблему.
Пане Плотніков, чи справді є розуміння у владній команді того, що може Україна дати такого світу, щоб мати свою чітку економічну нішу?
Не традиційні конкурентні переваги, які там називають, тобто чорноземи, географічне становище, душевні люди, пісні співають, ще щось. Не з цієї точки зору, а з точки зору того, що реально Україна може дати світу, що вона може взяти у світу, як вона може зайняти сильну позицію.
В Україні 47% ВВП – це експортноорієнтовані галузі. Більше 50% експорту – це необроблена продукція. Умовно кажучи, це хімія, чорна металургія – це все те, що ніяк не притаманно країнам, наприклад, з розвиненою економікою.У ЄС 80% це оброблено, це готова продукція, у нас структура експорту, скоріш за все, притаманна країнам, що розвиваються, країнам Африки. Готова кінцева продукція повинна йти у світі, Україна повинна зайняти своє місце у світі як експортер обробленої продукції.
Україна повинна використати все те, що в неї є зараз. Тобто, якщо так трапилося, що ми транзитні, то ми повинні мати відповідні дороги, відповідні можливості, транзитні можливості з Європи до Росії чи з півдня на північ.
Україна повинна використовувати той потенціал, який, незважаючи на 20 років, традиційно існував, тобто, ті галузі, які конкурентні,
незважаючи ні на що.
– Пане Новак, що треба зробити Україні, щоб стати економічно успішною не тільки всередині для себе, але (це майже одне і те ж саме) в цілому для світу?
Економічна система – це цілісний організм, в якому працює своя грошова одиниця, в якому працює банківська система, податкова, бюджетна система. Треба підходити комплексно, виходячи з трьох базових економічних функцій: функція виробництва, функція продажу виробленого і функція розподілу результатів першого і другого. Це є вічний економічний «кровообіг»: виробив-продав-розподілив.
Географічно наша хата – це центр Європи, геополітично ми стали набагато менш цікаві після провалу результатів Помаранчевої революції, економічно ж ми на самих задвірках Європи. Україна – ресурсно-сировинна держава. 20 років тому українська економіка виробляла все: від голки до космічних ракет масово і серійно
Якщо говорити про те, де наша хата, то географічно наша хата – це центр Європи, геополітично ми стали набагато менш цікаві після провалу результатів Помаранчевої революції, економічно ж ми на самих задвірках Європи. Це точно. І вже потрохи відкочуємося в задвірки світу економічно.
Пан Олексій дуже правильно назвав. Що таке Україна економічно сьогодні для світу? Це металопрокат, хімія в чистому вигляді і зерно. А ще транзитна зона, яка останніми роками весь час не надійна. Оце Україна.
Тобто, це примітивно: ресурсно-сировинна держава. Хоча 20 років тому, не так далеко українська економіка виробляла все: від голки до космічних ракет масово і серійно. Зараз ви підете на будь-який ринок, базар чи магазин, щоб знайти український товар, вам треба зробити надзвичайні зусилля. Навіть найпростіший український товар.
– Пане Плотніков, наскільки зараз Україна зустрічає на міжнародному рівні зацікавленість у тому, щоб ці сфери саме були задіяні і економічно розвивалися?
Олексій Плотніков: Є ринки ЄС. Нам дуже важко туди увійти більше, ніж ми увійшли, тому що там і квотування, і ліцензування, розподіл продукції між країнами ЄС і багато чого іншого.
Але в принципі якихось перешкод, щоб розвивалися всередині, всередині зробили галузі, які виробляли б оброблену продукцію, тобто готову продукцію для споживання, немає. Це все залежатиме від економічної, від політичної волі України. Якщо в нас є прагнення до того, щоб ми, наприклад, відродили свою легку промисловість, ми її будемо відроджувати.
Тобто, ті речі, які закладені у Податковому кодексі, що буде нульове оподаткування легкої промисловості з метою її відродження, то це можна лише вітати. Тому що традиційно у нас була нормальна легка промисловість, зараз ми дійшли до того, що три фабрики працює.
– Ви вважаєте, що преференції для окремих галузей в Податковому кодексі – це правильний хід?
Олексій Плотніков: Там преференції, обмежені певним терміном. Тобто, в даному випадку це правильно. Те, що готельний бізнес під «Євро-2012», легка промисловість, те, що інші позиції, я вважаю, що це абсолютно нормально.
Андрій Новак:
Як цим документом розпорядився чинний уряд? Бюджет на цей рік. Що він хоче розвивати, по преференціях? Наприклад, у цьому бюджеті уряд передбачив на вугільну галузь, тобто сировинну, по різних джерелах, біля 13 мільярдів гривень. Для порівняння, на всю авіакосмічну галузь 750 мільйонів. Різниця в 15 разів. На суднобудування – нуль у державному бюджеті. От вам конкретний приклад, куди спрямовуються зусилля уряду.
Ми знову закопуємо гроші на кілометрову глибину. Не у вугілля, не шахтарям ідуть ці гроші. На жаль. А ми знаємо кому. У той же час дійсно галузі, які є досі конкурентоздатними, українські (авіація, суднобудування), уряд через механізм бюджету ніяк не підтримує.
– Це правильній хід наш – порівнювати слова зі справами.
Вчора Прем’єр-міністр Микола Азаров на великому зібранні інвестиційно-інноваційному, яке було, заявив, що Україна з наступного року вже перейде якраз до цієї моделі розвитку, тобто інвестиційно-інноваційної, і залучить для цього 100 мільярдів гривень.
Микола Азаров планує витрачати ці кошти, як він сказав, на розвиток якраз літакобудівної промисловості, відновлення суднобудівної, а також аграрного сектору і впровадження енергозберігальних технологій…
Пане Плотніков, з одного боку, ми заявляємо про те, що аграрний бізнес – це наш пріоритет і ми готові нагодувати увесь світ, з іншого боку, є втручання держави, урядових структур у роботу аграріїв, як заявив один з присутніх на зібранні Ігор Мітюков. З одного боку, ми кажемо про те, що треба розвивати ті галузі, якими Україна завжди була відома у світі, а з іншого боку, ми бачимо, як ці положення розміщені в бюджеті, який зараз діє.
Що тут відбувається?
Олексій Плотніков: Давайте ми не будемо чіпати відразу бюджет на цей рік, який приймався, як ви знаєте, 28 квітня, тому що попередній уряд не зміг його прийняти в нормальні терміни.
28 квітня, якщо Ви пам’ятаєте...
– За 30 секунд.
Олексій Плотніков: …яйцями кидали у спікера, гранати димові дехто приніс до сесійної зали. За таких умов, слава Богу, що проголосували, що хоч якийсь бюджет є, якщо були такі умови для його прийняття. Тобто, з цієї точки зору, тут немає ніяких коментарів чи ніяких не може бути претензій.
Що стосується наступного року, то тут і Прем’єр вже казав, і за інших позицій нам відомо, що дійсно формування інвестиційно-інноваційної моделі – це позитивно, це фінансування цих конкурентоспроможних галузей. Це абсолютно нормально.
– Так. А де гроші візьмуть?
Олексій Плотніков: Гроші візьмуть у бюджеті, гроші візьмуть у приватних інвесторів, гроші візьмуть, наприклад, в умовах створення спільних підприємств з іншими державами. Якщо підключиться інвестор із закордону і буде збут, реалізація, то це абсолютно нормальне явище. Я тут не бачу якихось проблем.
Андрій Новак: Давайте знову будемо переходити від загальних гасел до конкретики.
Що значить «умови, в яких приймався бюджет»? Коли розроблявся бюджет урядом, що, в нього хтось кидав яйця? Він мав можливість зробити зовсім іншу якість цього бюджету. Тобто, давайте не будемо шукати причин. Бюджет міг бути інакшим. І прийняли б його так само.
А інвестиційний клімат – це не загальна фраза. Інвестиційний клімат формується перш за все податковим законодавством. І той Податковий кодекс, який зараз запропонував уряд, то для економіки краще, щоб його взагалі не було, ніж такий Податковий кодекс.
Наприклад, розвиток місцевого самоврядування. Конкретні показники. У цьому Податковому кодексі для місцевих бюджетів передбачено, що до місцевих бюджетів іде аж один податок і три дрібні збори. Все інше йде централізовано в центральний бюджет. І потім місцеві органи влади повинні бігати до Прем’єр-міністра, до міністра фінансів і просити гроші, щоб залатати прорвану трубу.
– Як Ви оцінюєте положення Податкового кодексу, які стосуються якраз входження України у світову економіку?
Андрій Новак: Одне нововведення, яке з’явилося в податковому законодавстві. Доступ до банківських рахунків, до руху коштів, тобто відкриття, закриття, колись мав доступ тільки спеціалізований фінансовий орган, який створювався за рішенням суду, зараз доступ до банківських рахунків має просто Податкова адміністрація. Тобто, податковий інспектор і Податкова адміністрація тепер можуть не тільки вриватися в офіси підприємств, яка вони роблять, опечатувати, забирати комп’ютери, документацію, а тепер ще й можуть оперувати банківськими рахунками. Який інвестор прийде сюди працювати на таких умовах?
– Ми маємо запитання від радіослухача.
Слухач: Я хочу заперечити, що є українські ліки, але які в 10 разів дорожчі імпортних. Заключили договір, імпортних уже немає і буде пенсія на одні наші ліки.
І друге. Скажіть, що на сьогодні Україна і СОТ?
Олексій Плотніков: Якщо у слухача проблема, хай напише мені як народному депутату, я обов’язково розберуся і дам відповідь.
Що стосується України і СОТ, то ми офіційно увійшли в травні 2008 року. На жаль, я не можу сказати, що в нас були якісь великі надбання, тому що і світова фінансова криза, і криза відповідно українська, криза того уряду, який пішов, того Президента, тобто всі ці кризові умови призвели до того, що ситуація розвивається…
– Яку користь Ви бачите у майбутньому?
Олексій Плотніков: Я бачу в майбутньому дуже велику користь. Якщо Україна буде працювати за вимогами СОТ, якщо Україна буде більш плідно інтегруватися до світової економічної спільноти, то були там розрахунки, починаючи від зростання ВВП на 4% до того, що все ж таки, з точки зору місця України у світі, це буде більш органічно, більш доцільно. Я абсолютно є прихильником того, що ми є членами СОТ.
Андрій Новак:
Але, на жаль, бачачи ті інструментарії, як їх використовує нинішній уряд, наприклад, так само як і попередній – нічим не відрізняється, бачачи, як використовується бюджет, Бюджетний кодекс, який розроблений, Податковий кодекс, який розроблений, я бачу, що українська політична еліта, яка міняється майже кожного року, не розуміє, що Україна вже у глобальному світі, і в цьому світі ти або займаєш своє достойне місце, або ти будеш на задвірках, так як зараз.
– Панове, чи можна було б зібрати економічну еліту, молодих провідних науковців, людей, які вміють думати, які знають міжнародний досвід, які розуміють, чого хоче світ від України, і знайти таку модель, яка допомогла б нам швидко заявити про своє «я» у світі, щоб наше місце там було вже не «скраю»?
Олексій Плотніков: Це такий крок, який прагнули зробити протягом усіх років незалежності. Я не пам’ятаю, за часів Кравчука такого ще не було. За часів Кучми з 1994 року час від часу когось брали, щось там проводили, якісь були зібрання еліт, еліти щось пропонували, писали різного роду програми.
Тобто, з точки зору 20 років незалежності це не є чимось надзвичайним. На жаль, Ви не відкрили щось таке нове, якусь Америку, як вийти з економічного становища, що ось давайте зберемо еліту.
– Така це не я. Це міністр Сингапуру приїжджав і каже: треба акумулювати це все.
Олексій Плотніков: Це нормально. В принципі, у нас є Комітет з економічних реформ, який також збирає різного роду еліту, яка, начебто, прагне, щоб акумулювати ці ідеї, розробити програму. Тобто, з точки зору дорадчого органу, він є і зараз. З точки зору того, що було протягом усіх років незалежності, то це є й зараз.
Є речі, які пов’язані не з відсутністю ідей. Ідей все ж таки у нас багато, у нас є різні ідеї в країні. Все ж таки тут проблема лежить у сфері реалізації цих ідей, як їх реалізовувати, чи є прагнення, чи є воля, чи є підтримка реалізації цих ідей.
Андрій Новак: Я абсолютно погоджуюся з паном Олексієм. Дуже багато було вже експертних рад, засідань і так далі. Воно постійно триває.
Проблема в чому? Проблема в тому, що експерти розробляють, пропонують, а політики, наприклад, пишуть собі бюджет так, як вони вважають це за потрібне, пишуть Бюджетний кодекс, Податковий кодекс так, як вони вважають за потрібне. Тобто, політики послухали – ви собі пишіть, а ми будемо робити так, як хочемо. Поки в Україні експерти не стануть політиками, поки ми не змінимо політичну еліту, яка за 20 років все, що могла нам дати, вже нам дала, і іншого результату вона нам не дасть…
Я завжди наводжу приклад, простий закон математики: від перестановки доданків сума не зміниться ніяк. Ви як не переставляйте наших політиків з однієї гілки влади на іншу: з депутата в міністри, з міністра в губернатора, і далі по колу останніх років 16 гуляють одні і ті ж самі люди, вони не дадуть іншого результату. Хочемо інший результат? Треба інші доданки.
– Є ще така проста арифметика підприємництва: є воля особистої людини, її бажання працювати у вільному ринку.
Чи сам ринок може в тих умовах, які зараз є, зробити так, щоб Україна посіла гідне місце у світовій економіці?
Олексій Плотніков: Ринок – це жорстка конкурентна боротьба. Це однозначно. Це немає нічого такого благодійного. Сам по собі, вважати, ринок без втручання, ринок без створення умов? Може таке бути. Але якщо держава реально займеться дерегуляцією. До речі, вчора Комітет з економічних реформ займався питаннями дерегуляції – зменшення втручання держави в підприємницький клімат. Якщо таке відбудеться, тоді дійсно запрацює в нас ринок, тоді в нас дійсно буде ринок конкурентним, будуть конкурентними товари, конкурентна продукція, і Україна буде конкурентною з точки зору світового ринку.
– Чи тим, кого називають «українськими олігархами», вигідно насправді, щоб Україна не була «хатою скраю»?
Олексій Плотніков: Їм безперечно це вигідно. Це додатковий прибуток, це зростання виробництв, це зростання прибутків і всього іншого.
Андрій Новак:
Економіки, які найбільш динамічно розвиваються, характерні дуже сильною економічною роллю держави. Найяскравіший приклад – це Китай, динамічний розвиток якого перевершив всі без винятку країни, хоч це дуже велика економіка сама по собі, бо в неї величезна динаміка саме тому, що країна розвивається за певною моделлю економічного розвитку.
Поки Україна не стане на свою модель економічного розвитку, ми завжди будемо жити від кризи до кризи. Це треба зрозуміти.
А чи наші олігархи готові? Вони, може, й готові. Але чомусь по їхніх діях цього не видно. Вони поки що не розуміють, що коли бідне економічне поле країни, то і їм немає куди далі розвиватися.
