Львів – В Україні хочуть заборонити торгівлю «секонд-хендом». Принаймні цього домагається голова Держкомпідприємництва Михайло Бродський. Тема не лише складна, але й дражлива для суспільства. За словами посадовця, законопроект уже схвалили Держмитниця і Мінпромполітики. Документ скерований в секретаріат Кабміну. У такий спосіб Уряд хоче підтримати легку промисловість і дати їй поштовх для розвитку. Відтак сподіваються, що люди матимуть роботу.
А чи поцікавились владоможці, скільки заробляють українські робітниці, які шиють одяг на експорт? Чи знають, що саме дешева робоча сила і приваблює інвесторів? За одну пошиту футболку жінка отримує менше 20 копійок. Одяг вітчизняного виробника значно дорожчий від турецького чи китайського. Переважна більшість українців його не купує і не тому, що не якісний чи не модний, а тому що люди не мають за що купити. Знижки на сезонний одяг в Україні окрема тема. Купівельна спроможність населення на Львівщині впала майже на 20%, а продукти зростають чи не щодня. Тому «секонд-хенд» – це порятунок одягнути сім’ю, мабуть для половини громадян.
«Якби не одяг з «других рук», – розповів батько 6 дітей Петро Галущак, – то не знаю, якби ми взагалі давали собі раду. На одну людину у місяць припадає 330 гривень…»
Не таємниця, що під приводом «секонд-хенду» підприємці незаконно ввозять новий одяг, оминаючи сплату податку. У стоках трапляється чимало нового вбрання, який потрапляє у так звані львівські «бутіки». Але з такими явищами мають, мабуть, боротися податківці та митники, а не брати хабарі. Якщо заборонити «секонд-хенд», то у Стрию, що за 70 кілометрів від Львова, майже половина міста залишиться без роботи. Бо на вживаному одязі там роками побудований бізнес.
Звісно, що українки з задоволенням купували б одяг у крамницях, бо шопінг-терапія знімає стреси (психологи довели), але просто не можуть собі цього дозволити.
А чому б Уряду ще й не заборонити українським політикам і посадовцям носити одяг світових брендів?... Можна лишень уявити якби би зросли замовлення у вітчизняного виробника.
Бо у жодній цивілізованій країні у час економічної чи політичної кризи чиновник чи політик не посмів би одягнути костюм за 10000-20000 доларів. Оскільки суспільство одразу ж поцікавилось б його доходами. Але навіть, якщо і має зароблені законно гроші, то все одно не дозволив би собі з моральних засад хизуватись у костюмі від «Louis Vuitton» чи «Chanel», зауважила під час торішнього інтерв’ю генерал-губернатор Канади Мікаель Жан. Суспільство б їх просто не зрозуміло.
А чи поцікавились владоможці, скільки заробляють українські робітниці, які шиють одяг на експорт? Чи знають, що саме дешева робоча сила і приваблює інвесторів? За одну пошиту футболку жінка отримує менше 20 копійок. Одяг вітчизняного виробника значно дорожчий від турецького чи китайського. Переважна більшість українців його не купує і не тому, що не якісний чи не модний, а тому що люди не мають за що купити. Знижки на сезонний одяг в Україні окрема тема. Купівельна спроможність населення на Львівщині впала майже на 20%, а продукти зростають чи не щодня. Тому «секонд-хенд» – це порятунок одягнути сім’ю, мабуть для половини громадян.
«Якби не одяг з «других рук», – розповів батько 6 дітей Петро Галущак, – то не знаю, якби ми взагалі давали собі раду. На одну людину у місяць припадає 330 гривень…»
Не таємниця, що під приводом «секонд-хенду» підприємці незаконно ввозять новий одяг, оминаючи сплату податку. У стоках трапляється чимало нового вбрання, який потрапляє у так звані львівські «бутіки». Але з такими явищами мають, мабуть, боротися податківці та митники, а не брати хабарі. Якщо заборонити «секонд-хенд», то у Стрию, що за 70 кілометрів від Львова, майже половина міста залишиться без роботи. Бо на вживаному одязі там роками побудований бізнес.
Звісно, що українки з задоволенням купували б одяг у крамницях, бо шопінг-терапія знімає стреси (психологи довели), але просто не можуть собі цього дозволити.
А чому б Уряду ще й не заборонити українським політикам і посадовцям носити одяг світових брендів?... Можна лишень уявити якби би зросли замовлення у вітчизняного виробника.
Бо у жодній цивілізованій країні у час економічної чи політичної кризи чиновник чи політик не посмів би одягнути костюм за 10000-20000 доларів. Оскільки суспільство одразу ж поцікавилось б його доходами. Але навіть, якщо і має зароблені законно гроші, то все одно не дозволив би собі з моральних засад хизуватись у костюмі від «Louis Vuitton» чи «Chanel», зауважила під час торішнього інтерв’ю генерал-губернатор Канади Мікаель Жан. Суспільство б їх просто не зрозуміло.
